Постанова

від 06.07.2023 по справі 643/2854/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Харків

справа № 643/2854/19

провадження №22-ц/818/134/23

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Тичкової О.Ю.

суддів Яцини В.Б., Мальованого Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Тітченко О.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Харків апеляційнускаргу ОСОБА_3 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 нарішення Московськогорайонного судум.Харкова від14грудня 2021року ухваленеу складісудді СугачовоїО.О.,-

УСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 на свою користь заборгованості за договором позики від 25.02.2016 в розмірі 19500 доларів США та 1702,11 доларів США 3% річних за порушення строків повернення позики разом із судовими витратами.

Позовна заява обґрунтована тим, що 25.02.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі шляхом видачі розписки укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти у розмірі 19500 доларів США та зобов`язався повернути позивачу їх позикодавцю у строк до 31.03.2016. Однак, станом на момент подачі позову відповідач грошові кошти не повернув. Станом на день подання позову прострочення боржника становить 1062 днів. Тому позивач просить стягнути на свою користь з відповідача і 3% річних, що складають 1702,11 доларів США. 13.02.2019 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу та 3% річних, між тим останній ухиляється від повернення боргу.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14.12.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики від 25.02.2016 в розмірі 19500 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.02.2019 становить 526316 грн 70коп. та 1702 долара США,11 центів 3% річних за порушення строків повернення позики, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.02.2019 становить 45940 грн 70коп., а всього 21202 (двадцять одна тисяча двісті два)долара США, 11 центів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.02.2019 становить 572257 грн 67 коп. та судовий збір в розмірі 5772 грн 59коп.

Рішення мотивовано тим, що оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, вбачається, що відповідач до сьогоднішнього часу не повернув ОСОБА_1 суму позики , з боку ОСОБА_2 не надано суду належних та переконливих доказів у підтвердження своїх заперечень щодо вимог позову.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просив рішення скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не надав належної оцінки тому що боргова розписка була підроблена шляхом виправлення змісту іншою людиною. Згідно висновку НДКЕЦ МВС України №10/7/272СЕ-20 від 06.10.2020 серед іншого зазначено, що деякі фрагменти дослідженого документу мали виправлення та були здійснені іншою фарбою, що обґрунтовано ставить під сумнів написання тексту боргової розписки однією особою, вказуючи на можливість здійснення виправлень іншою особою, в інший час та іншою ручкою. Скаржник зазначив, що з цього приводу було подано клопотання до суду про призначення дослідження почеркознавчої експертизи на вирішення якої відповідач просив поставити питання: « Чи могли виправлення, що мають місце у борговій розписці наданої на дослідження, бути здійсненими не ОСОБА_2 , а іншою людиною?». Проте у задоволенні зазначеного клопотання йому було незаконно відмовлено. Апелянт також зазначив, що сторона відповідача повідомила у судовому розгляді про те, що розписка була написана під примусом, а сума коштів вказана в ній не отримувалась. За даним фактом Київським районним відділом поліції міста Харкова було відкрито кримінальне провадження за ознаками ст.355 КК України.

Скаржник зауважив, що стороною відповідача було заплановано допитати свідка в судовому засідання, призначеному на 14.12.2021, що є суттєвим для встановлення істини по справі. Однак, термінова занятість представника відповідача у розгляді Київським районним судом міста Харкова обрання запобіжного заходу, завадила прийняти участь у допиті свідка на підтримку заперечень відповідача у цивільній справі, про що було повідомлено суд до початку судового засідання. Однак судом було проігноровано клопотання представника відповідача, та з порушенням процесуальних прав сторони цивільного провадження було проведено судове засідання з допитом свідка.

13.03.2023 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в якому адвокат просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

У відзиві представник зазначив, що відсутні підстави для проведення експертизи, яку просив відповідач. Адвокат, також зазначив, що факт одержання грошових коштів підтвердив допитаний судом за клопотанням Відповідача свідок ОСОБА_6 .

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч.1, частин 2, 4 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, щосторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справиабо обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина першастатті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина другастатті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьомастатті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип.Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом.В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

В ЦПК Українизаконодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьоїстатті 376 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Аналіз постанов Касаційного цивільного суду підтверджує, що застосуванняпункту 3 частини третьоїстатті 376 ЦПК Україниє однаковим, передбачуваним та послідовним.

Про це свідчить численна кількість постанов суду касаційної інстанції, в яких зазначається, що пунктом 3 частини третьоїстатті 376 ЦПК Українипередбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду: від 19 січня 2022 року у справі № 325/2132/19 (провадження № 61-6502св21), від 02 лютого 2022 року у справі № 127/2-4507/09 (провадження № 61-17088св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 344/11947/20 (провадження № 61-17632св21) та ін.).

Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211,пункту 3) частини третьоїстатті 376 ЦПК Українидозволяє зробити висновок, що: обов`язок суду повідомитиучасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;

розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань»стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

В матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання, в апеляційній скарзі останній посилається на порушення його процесуальних прав у зв`язку з розглядом справи за його відсутністю, тому рішення підлягає скасування з ухваленням нового по суті спору.

Згідно матеріалів справи 25.02.2016 ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 суму еквіваленту 19500 доларів США, яку зобов`язався повернути до 31.03.2016, на підтвердження чого, ОСОБА_2 у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надав особисто розписку (а.с.113).

13.02.2019 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з урахуванням 3% річних, про що свідчать поштові платежі та опис поштових вкладень (а.с.8-10).

Із висновку судової технічної експертизи, проведеної експертами ХНДКЦ МВС України №10/7/272СЕ-20 від 06.102020, зокрема вбачається, що у розписці від 25.02.2016 мають місця зміни первинного змісту документа (а.с.177-187).

На оригіналі розписки від 25.02.2016, на зворотному аркуші написаний графік погашення заборгованості ОСОБА_2 з внесенням у деяких датах виправлення, про що ОСОБА_2 вказав «исправленому в датах верить… Исправлено собственноручно ОСОБА_2 », (т.1 а.с.113).

Відповідно до вимогстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимогстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справ суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другоюстатті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Положеннями частини першої статті1051 ЦК Українипередбачено право позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавцяабо були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Згідно ч. 2 ст.1046 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума його не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми ( ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено законом.

Оскільки укладений між сторонами договір позики мав бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 755/9955/15-ц (провадження № 61-8976св19).

Тому судова колегія відхиляє доводи апелянта з приводу порушення судом норм процесуального права , а саме вирішення спору без допиту свідка ОСОБА_7 , який може підтвердити обставини укладення договору позики.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо сумніву у написанні тексту боргової розписки однією особою, через те, що відповідно до висновку НДКЕЦ МВС України №10/7/272СЕ-20 від 06.10.2020 деякі фрагменти дослідженого документу мали виправлення та були здійснені іншою фарбою, адже у скаржника виникли сумніви лише щодо виправленого тексту на зворотній стороні розписки, де зазначено графік погашення заборгованості, що не впливає на вирішення спору по суті. Сам текст боргової розписки написаний відповідачем, чого він не заперечує .

Доводи апелянта, про те що розписка була написана під примусом, а сума коштів вказана в ній не отримувалась тому за даним фактом Київським районним відділом поліції міста Харкова було відкрито кримінальне провадження за ознаками ст.355 КК України не є підставою для відмови у задоволені позову про стягнення заборгованості.

В супереч вимог ст., ст. 12,81 ЦПК України ОСОБА_2 не надав до суду, належних та переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Сам по собі факт відкриття кримінального провадження не свідчить про те, що ОСОБА_8 склав боргову розписку 25.02.2016 під фізичним та психічним впливом позивача або інших осіб.

Оскільки за своїм змістом розписка укладена між сторонами є борговим документом, що свідчить профакт отримання боржником від кредитора грошової суми у розмірі 19500 доларів США, а від так містить умови зобов`язального характеру для відповідача щодо повернення грошових коштів в розумінні статей1046,1047,1049 ЦК України, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором. .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625).

Судова колегія погоджується з наданим позивачем розрахунком відповідальності встановленої ч.2 ст.625, а тому з відповідача на користь підлягає стягненню 3% річних, у розмірі 1702,11 доларів США, розрахованих за період з 01.04.2016 по 26.02.2019 у межах заявлених позовних вимог.

Частиною другою статті 533 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Тобто виконання зобов`язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі якщо сторони узгодили це у договорі.

Вказана правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 537/6309/16-ц (провадження № 61-43424св18) та від 26 лютого 2020 року у справі № 357/5634/18-ц (провадження № 61-11515св19).

Матеріали справи не містять відомостей про те, що сторони узгодили виконання зобов`язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти, а тому заборгованість підлягає стягненню в доларах США, відповідно до розписки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із постановленням нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 21202 (двадцять одна тисяча двісті два )долара США 11 центів, з яких 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) доларів США заборгованість за договором позики від 25.02.2016 і та 1702 (одна тисяча сімсот два) долара США 11 центів 3% річних за порушення строків повернення позики.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений, в суді першої інстанції, судовий збір в розмірі 5772 (п`ять тисяч сімсот двадцять дві)грн 59 (пятдесят дев`ять) коп.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили змоменту їїприйняття таможе бутиоскаржена вкасаційному порядкубезпосередньо доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складенняповного судовогорішення.

Повний текст постанови складено 07 липня 2023 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді В.Б.Яцина

Ю.М.Мальований