Рішення

від 06.07.2023 по справі 753/2048/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/2048/22

провадження № 2/753/1093/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Кравців Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), треті особи: Державне підприємство «Сетам», Приватне підприємство «Хімавтоматика», про стягнення грошових коштів, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), треті особи: Державне підприємство «Сетам», Приватне підприємство «Хімавтоматика», про стягнення грошових коштів, отриманих за недійсним правочином, за наслідком застосування недійсності правочину.

Позов мотивовано тим, що Дарницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві, правонаступником якого є Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, шляхом проведення електронних торгів, учасником й переможцем яких став він, реалізував квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності боржнику ПП «Хімавтоматика», що підтверджується протокол № 127124 проведення електронних торгів від 06.11.2015 року, реєстраційний номер лота 96481.

Ним на депозитний рахунок Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві було спачено кошти за придбане майно: 13.11.2015 року - 145 000 грн., 16.11.2015 року - 149 500 грн. та 131 000 грн., 18.11.2015 року - 112 671 грн. 21 коп., всього - 687 671 грн. 21 коп., що підтверджується відповіддю Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 23.11.2021 року.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 18.05.2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2019 року, та засилено постановою Верховного Суду від 07.11.2021 року, у справі № 753/2741/17, визнано недісними електронні торги, проведені Державним підприємством «Інфоримаційний центр» Міністерства юстиції 30 вересня 2015 року з реалізації арештованого нерухомого майна, оформлені протоколом № 118514, з продажу лоту № 96481, а саме квартири АДРЕСА_1 , протоколом № 127124 ДП «Сетам» від 15.11.2015 року, Актом держаного виконавця про проведені електронні торги від 18.11.2015 року, а також скасовано Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 28.12.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на ім`я ОСОБА_1 на право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 497.

Зважаючи на вказане рішення суду, він не є власником вказаної квартири, водночас грошові кошти, які він сплатив задля її придбання особисто відповідачу, йому не повернуто, адже питання про повернення учасників прилюдних торгів у стан, який існував до їх проведення, судом не вирішувалося, а тому на підставі ст.ст.216, 1212 ЦК України, вважає, що за наслідком визнаного судом недісного правочину (торгів), має бути стягнуто з відповідача сплачені ним грошові кошити за придання квартири з прилюдних торгів у сумі 687 671 грн. 21 коп., адже визнання результату прилюдних торгів недійсними є повернення сторін договору купівлі-продажу (продавця і покупця) до первісного стану, тобто реституція, як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин, оскільки відділ виконавчої служби виступав від свого імені, як продавець, і за рішенням суду такі електронні торги визнані недійсними.

Вважаючи, що продавцем арештованого майна виступає орган ДВС й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє орган ДВС статусу продавця у спірних правовідносинах, дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності цього правочину, та у разі визнання прилюдних торгів недійсними, сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому на користь позивача підлягають стягненню сплачені ним на рахунок ВДВС за придбане майно (квартиру) кошти в сумі 687 671 грн. 21 коп.

В судовому засіданні представник позивача Моісеєв Ю.О. , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 06.07.2023 року, позовні вимоги підтримав з тих ж підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Лахно І.В. , діюча на підставі довіреності від 13.06.2023 року, в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з огляду на те, що сплачені позивачем грошові кошти, як покупцем та переможцем торгів за придбання квартири (лота), на рахунку виконавчої служби відсутні, оскільки перераховані стягувачу в межах виконавчого провадження.

Відповідачем поданий відзив на позов від 18.01.2023 року (а.с.137-140), у якому викладена позиція про невизнання позовних вимог з підстави відсутності у відповідача коштів, сплачених позивачем, які перераховані відповідачем стягувачу в межах виконавчого провадження.

Треті особи в судове засідання повторно не з`явились, належним чином згідно чинного законодавства повідомлені про час та місце його проведення рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду).

Наведені обставини свідчать, що відповідач завчасно повідомлений про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності третіх осіб, за погодженям сторін, третіх осіб.

Відзив на позов третіми особами не поданий.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що Дарницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві, правонаступником якого є Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, шляхом проведення електронних торгів, учасником й переможцем яких став ОСОБА_1 , реалізував квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ПП «Хімавтоматика», як боржнику, що підтверджується протокол № 127124 проведення електронних торгів від 06.11.2015 року, реєстраційний номер лота 96481 (а.с. 13, 14-19).

Згідно з вказаним протоколом № 127124, розмір коштів за придбане на прилюдних торгах майно, які має внести переможець торгів до 19.11.2015 року на депозитний рахунок Дарницького районного відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві, рахунок отримувача - 37314800000420, складає суму 687 671 грн. 21 коп. (а.с.13).

На підставі вказаного протоколу, ОСОБА_1 сплатив на депозитний рахунок Дарницького районного відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві кошти за придбане майно: 13.11.2015 року - 145 000 грн., 16.11.2015 року - 149 500 грн., 131 000 грн., 18.11.2015 року - 112 671 грн. 21 коп., всього - 687 671 грн. 21 коп., що підтверджується відповіддю Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 23.11.2021 року, й визнається та не спростовується відповідачем (а.с. 24-25).

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 18.05.2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2019 року, та засилено постановою Верховного Суду від 07.11.2021 року, у справі № 753/2741/17, визнано недісними електронні торги, проведені Державним підприємством «Інфоримаційний центр» Міністерства юстиції 30 вересня 2015 року з реалізації арештованого нерухомого майна, оформлені протоколом № 118514, з продажу лоту № 96481, а саме квартири АДРЕСА_1 , протоколом № 127124 ДП «Сетам» від 15.11.2015 року, Актом держаного виконавця про проведені електронні торги від 18.11.2015 року, а також скасовано Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 28.12.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на ім`я ОСОБА_1 на право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 497 (а.с. 26-30, 31-35, 36-39).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, питання про повернення учасників прилюдних торгів у стан, який існував до їх проведення, у такій справі судом не вирішувалося.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який був чинним на час проведення прилюдних торгів (далі - Закон № 606-XIV),виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 52 Закону № 606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону № 606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

За змістом частин 1 та 2 статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Правила статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).

Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт, а продавцем за таким договором може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів.

Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов договору, що укладається між державною виконавчою службою та спеціалізованою організацією, яка проводить прилюдні торги.

У випадку, якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору, а відтак, і продавцем є державна виконавча служба. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 та у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 165/711/16-ц (провадження № 61-31591св18).

У цій справі встановлено, що згідно з договором, укладеним між відділом ДВС та організатором прилюдних торгів - ДП «Сетам», спеціалізована організація лише надавала послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а відділ ДВС виступав від свого імені на прилюдних торгах, як продавець.

В постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21) вказано, що у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. Оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупцем - переможець прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17), відповідно, у разі визнання прилюдних торгів недійсними, настають наслідки недійсності правочину. Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що оскільки договір купівлі-продажу квартири, укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то позивачу підлягають поверненню сплачені ним грошові кошти.

У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18 (провадження № 61-15397св19) зазначено, що встановивши, що, реалізовуючи квартиру на електронних торгах, виконавча служба самостійно виступала від свого імені як продавець і такі електронні торги визнані недійсними за рішенням суду, суди обґрунтовано виходили з того, що сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на користь позивача саме з відділу державної виконавчої служби.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19) вказано, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даному випадку продавцем арештованого майна виступає орган державної виконавчої служби, який цього не заперечував, й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності цього правочину та у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Й, зважаючи на вказані правові висновки, доводи відповідача про відсутність у відповідача коштів на рахунку віддіву, які ним були перераховані стягувачу в межах виконавчого провадження, не заслуговують на увагу.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, відзиві на позов, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 1 статті 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 6 876 грн. 72 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 216, 2012 ЦК України, керуючись ст.ст. п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 263, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), треті особи: Державне підприємство «Сетам», Приватне підприємство «Хімавтоматика», про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ - 34968768, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , 687 671 (шістсот вісімдесят сім тисяч шістсот сімтдесят одну) грн. 21 (двадцять одну) коп. - грошових коштів, сплачених за придбання квартири, придбаної з прилюдних торгів, шляхом списання коштів з рахунку державної виконавчої служби, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягнути з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ - 34968768, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , 6 876 (шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 72 (сімдесят дві) коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанці.

СУДДЯ: