Ухвала

від 06.07.2023 по справі 754/19520/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1-кс/754/1537/23

Справа № 754/19520/21

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2023 року

Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2021 року прокурор звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим відділом Деснянського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021100030003416 від 22.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за попередньою змовою, групою осіб, а саме: співзасновником ТОВ «ЛЖЄ» ОСОБА_5 , директором ТОВ «ЛЖЄ» ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який є батьком ОСОБА_5 та чоловіком ОСОБА_6 , директором ТОВ «ЛАЙФ ТЕКНОЛОДЖИ» ОСОБА_8 , директором ТОВ «СІЛЬВЕР ІНЖИНІРІНГ» ОСОБА_9 за допомогою підконтрольній родині Кравцових юридичній особі ТОВ «СІЛЬВЕР ІНЖИНІРІНГ» було вчинено незаконне привласнення нерухомого майна ТОВ «ЛАЙФ ТЕКНОЛОДЖИ», засновником якого є ТОВ «ЛЖЄ», чим нанесено матеріальну шкоду співзасновнику ТОВ «ЛЖЄ» ОСОБА_10 .

Механізмом реалізації, зазначеного кримінального правопорушення була передача нерухомого майна, яке належало ТОВ «ЛАЙФ ТЕКНОЛОДЖИ», а саме: нежитлових приміщень з №1 по №5 (групи приміщень №50) офіс (літера А), загальною площею 432,8 кв.м., за адресою: м. Київ, Кловський Узвіз, 7 у власність ТОВ « СІЛЬВЕР ІНЖИНІРІНГ» шляхом укладення фіктивного правочину, а саме договору іпотеки від 10.09.2021 року.

Постановою слідчого нежитлові приміщення з №1 по №5 (групи приміщень №50) офіс (літера А), загальною площею 432,8 кв.м., за адресою: м. Київ, Кловський Узвіз, 7, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021100030003416 від 22.12.2021 року.

Враховуючі вказані обставини, для досягнення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування, зокрема з метою збереження речових доказів прокурор просив накласти арешт на вищезазначене нерухоме майно.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2021 року клопотання прокурора було задоволено, накладено арешт, з забороною відчуження, розпорядження, користування на нерухоме майно, а саме на: нежитлові приміщення з №1 по №5 (групи приміщень №50) офіс (літера А), загальною площею 432,8 кв.м., за адресою: м. Київ, Кловський Узвіз, 7.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою слідчого судді, представник ТОВ «СІЛЬВЕР ІНЖИНІРІНГ», адвокат ОСОБА_4 , звернувся з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу, до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.05.2023 року апеляційна скарга представника ТОВ «СІЛВЕР ІНЖИНІРІНГ» була задоволена частково, ухвала слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2023 року скасована, клопотання прокурора про арешт майна, направлено на новий розгляд.

30.05.2023 вищезазначене клопотання прокурора, надійшло слідчому судді.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання. Надав пояснення відповідні викладеним у клопотанні. Додатково пояснив, що розслідування триває, проводяться необхідні процесуальні та слідчі дії, про підозру нікому не повідомлено з причин відсутності винних осіб на території України. Вважає, що правочин, внаслідок якого було передано майно має ознаки фіктивності.

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Зазначав, що у діях, вказаних прокурором фізичних осіб та юридичних осіб, відсутній склад кримінального правопорушення. На думку представника, відчуження спірного майна проводилась у рамках господарсько-фінансових взаємовідносин. Має місце господарський спор, щодо корпоративних прав засновників господарського товариства. Таким чином, враховуючи відсутність події кримінального правопорушення, відповідно відсутня і мета застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши у судовому засіданні думку сторін, дослідивши в судовому засіданні матеріали додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту задоволенню не підлягає з наступних підстав.

22.12.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за номером №12021100030003416 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

В ходідосудового розслідуваннявстановлено,що за попередньою змовою, групою осіб, а саме: співзасновником ТОВ «ЛЖЄ» ОСОБА_5 , директором ТОВ «ЛЖЄ» ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який є батьком ОСОБА_5 та чоловіком ОСОБА_6 , директором ТОВ «ЛАЙФ ТЕКНОЛОДЖИ» ОСОБА_8 , директором ТОВ «СІЛЬВЕР ІНЖИНІРІНГ» ОСОБА_9 за допомогою підконтрольній родині Кравцових юридичній особі ТОВ «СІЛЬВЕР ІНЖИНІРІНГ» було вчинено незаконне привласнення нерухомого майна ТОВ «ЛАЙФ ТЕКНОЛОДЖИ», засновником якого є ТОВ «ЛЖЄ», чим нанесено матеріальну шкоду співзасновнику ТОВ «ЛЖЄ» ОСОБА_10 .

Механізмом реалізації, зазначеного кримінального правопорушення була передача нерухомого майна, яке належало ТОВ «ЛАЙФ ТЕКНОЛОДЖИ», а саме: нежитлових приміщень з №1 по №5 (групи приміщень №50) офіс (літера А), загальною площею 432,8 кв.м., за адресою: м. Київ, Кловський Узвіз, 7 у власність ТОВ « СІЛЬВЕР ІНЖИНІРІНГ» шляхом укладення фіктивного правочину, а саме договору іпотеки від 10.09.2021 року.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Розглядом клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна у рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.191 КК України привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинене групою осіб.

Слід зазначити, що санкція зазначеної статті не передбачає такого виду покарання, як конфіскація майна.

Тобто правовою підставою для арешту майна вданому випадку може бути тільки необхідність забезпечення його збереження у якості речового доказу.

Так відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

На думку слідчого судді, прокурором не надано належних доказів того, що об`єкт нерухомого майна, на який останній просить накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки воно не було знаряддям вчинення злочину, не зберегло на собі слідів злочину, та не є об`єктом злочину.

Крім того, прокурором не надано належних доказів на підтвердження того факту, що угода згідно якої право власності на зазначене нерухоме майно було відчужене у ТОВ «ЛАЙФ ТЕКНОЛОДЖИ» має ознаки фіктивності.

Рішення про відчуження майна, яке на праві власності належало юридичній особі ТОВ «ЛАЙФ ТЕКНОЛОДЖИ» приймалось загальними зборами засновників. Законність угоди була перевірена нотаріусом при оформленні переходу права власності.

Більш того, досудове розслідування триває з 2021 року, однак на даний час жодній особі не було повідомлено про підозру, що безперечно свідчить про відсутність у слідства належних доказів фіктивності правочину та кримінальної протиправності переходу права власності на майно.

Також слід зазначити, що майнові спори засновників господарських товариств, або майнові спори, які виникають між юридичними особами в процесі здійснення ними господарської діяльності вирішуються за правилами господарського судочинства.

Таким чином, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали слідчий суддя приходить до переконання про відсутність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешту майна.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволені клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100030003416 від 22.12.2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1