Ухвала від 07.07.2023 по справі 346/3562/23

Справа № 346/3562/23

Провадження № 2/346/1321/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Беркещук Б.Б., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Нижньовербізька сільська рада про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витребувати письмовий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав Нижньовербізької сільської ради, оскільки у даних спорах обов`язковою є наявність письмового висновку цього органу та його участь у слуханні справи та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України, а тому згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Так, позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідачки повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, згідно ст. 175 цього Кодексу, позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Однак, позивачем подано позов без дотримання вказаних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Із прохальної частини позовної заяви видно, що позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітнього сина; стягнути з неї на свою користь аліменти на утримання сина.

Однак, в порушення вимог ч. 1 ст. 188 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів, яким чином пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами позовні вимоги, оскільки вимоги про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення позовної вимоги про стягнення аліментів не залежить від вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог ст. 161 СК України.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Належним доказом зареєстрованого місця проживання фізичної особи є довідка відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Так, згідно позову, позивач разом з сином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 а проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до території Коломийського району, а відтак територіальної юрисдикції Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення аліментів можуть бути предметом розгляду Коломийського міськрайонного суду.

Разом з тим, згідно позову, відповідачка ОСОБА_2 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що не відноситься до території Коломийського району, а відтак територіальної юрисдикції Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

А відтак позовні вимоги про позбавлення батьківських прав не можуть бути предметом розгляду Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ч.6,7 ст.188 ЦПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги позивача про позбавлення батьківських прав відповідачки, не можуть бути предметом розгляду Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, оскільки в такому разі будуть порушені правила підсудності розгляду вказаної справи, що відповідно до положень ч.1 ст.378 ЦПК України, передбачає скасування судового рішення в подальшому, якщо рішення буде прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

З огляду на зазначені обставини, позовні вимоги про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав відповідачки у конкретному випадку не можуть бути роз`єднані, оскільки останні вимоги не можуть розглядатись Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області.

В такому разі, позивач повинен уточнити свої позовні вимоги, оскільки спільний розгляд заявлених у позові вимог не можуть бути предметом розгляду Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, з причини того, що відповідачка має зареєстроване місце проживання, яке не відноситься до території Коломийського району, а відтак територіальної юрисдикції Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Згідно п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, відповідно до положень ст.19 Сімейного Кодексу України питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку, однак, в матеріалах позовної заяви відсутній висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та засоби доказування щодо відмови у наданні такого висновку.

Однак, в порушення вказаних норм закону позивачем не додано до позовної заяви відповідних письмових доказів, якими б обґрунтовувалися його вимоги.

Також, позивач не вказує, чи звертався він або відповідачка до органу опіки та піклування з питання визначення місця проживання дитини, які заходи органом опіки та піклування вживались, у протилежному випадку не долучено вмотивованої відмови даного органу у розгляді його звернення.

В позовній заяві відсутнє підтвердження про те, що позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору, якщо такі заходи проводились, та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Крім того, в позовній заяві позивач стверджує, що рішенням Харківського районного суду від 15 квітня 2014 року його, ОСОБА_1 зобов`язано сплачувати аліменти на утримання свого сина у розмірі всіх доходів щомісяця до досягнення дитиною повноліття, зазначив що позивач завжди вчасно та в повному обсязі сплачував аліменти, але позивачем не додано до позову належно засвідчену копію вказаного рішення на підтвердження зазначених обставин.

До того, при подачі позову позивачем долучено копію рішення про розірвання шлюбу, яка є нечитабельною, що позбавляє суд можливості встановити обставини, на які посилається позивач.

Позивачем також не обґрунтовано підстави об`єднання в одному провадженні заявлених позовних вимог, оскільки розгляд цих вимог в одному провадженні може безпідставно затягнути розгляд справи в частині стягнення аліментів, оскільки для вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідачки,зокрема, необхідно подати суду висновок органу опіки та піклування щодо вирішення питання про те з ким саме доцільно залишити проживати сина, якому передує збір ряду документів, обстеження житлових умов обох батьків, засідання опікунської ради, тощо.

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 3 ст. 185 цього Кодексу якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст. 185, 258 - 261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Нижньовербізька сільська рада про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- залишити без руху.

Надати позивачу строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя Беркещук Б. Б.