Рішення

від 10.07.2023 по справі 621/1973/22

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/1973/22

Провадження 2/621/120/23

10 липня 2023 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді В.Філіп`євої,

за участю секретаря судового засідання - А. Лацько,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (не з`явилася)

відповідачі:

ОСОБА_2 (не з`явився)

ОСОБА_3 (не з`явилася)

Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області (представник не з`явилася)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила:

- Визнати за позивачкою ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку, площею 4,1575 га, розташовану на території Зміївської міської ради Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавиці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 040755, виданого 28.09.2004 року; на земельну ділянку (пай), площею 0,8830 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Борівської сільської ради Зміївського (на даний час - Чугуївського) району Харківської області, яка належала спадкодавиці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 041114, виданого 23.09.2004 року; на 1\2 частину права на земельну частку (пай) у розмірі 6,46 умовних кадастрових гектарів, вартістю 17932,00 гривень, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на землях КСП «Україна» Зміївського (на даний час - Чугуївського) району Харківської області, згідно сертифікату серії НОМЕР_8 від 23.10.1997 року, успадковану після смерті її сина ОСОБА_6

-Встановити факт родинних відносин між нею, ОСОБА_1 та її рідним батьком ОСОБА_6 , вказаним в Свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому 28.05.1975р. Плосківською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області, актовий запис №3, свідоцтві про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , виданого Плосківською сільською радою 14.03.1978 року, актовий запис № 2 за прізвищем « ОСОБА_6 », а в Сертифікаті на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_8, виданому Зміївською РДА Харківської області 28.10.1997р, та в Свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 , виданому Зміївським відділом РАГСУ Харківської області 31.07.1997 року, актовий запис № 250 за прізвищем « ОСОБА_6 »

-Встановити факт родинних відносин між нею, ОСОБА_1 та її рідною бабусею ОСОБА_5 , вказаною за цим прізвищем у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_4 , виданому Зміївським РВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області 31.03.2017р, актовий запис № 101, у Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ХР № 041114, виданому на земельну ділянку площею 0,8830 га, 23.09.2004р Зміївською РДА Харківської області, у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ХР № 040755, виданому на земельну ділянку, площею 4,1575 га, 28.09.2004 р Зміївською РДА Харківської області. (а.с.1 - 4)

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) у розмірі 6,46 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на землях КСП «Україна» Зміївського (на даний час - Чугуївського) району Харківської області. Спадкоємцями вказаної спадщини є відповідач ОСОБА_3 - дружина спадкодавця, та його мати ОСОБА_5 , які прийняли спадщину відповідно до закону, оскільки постійно проживали й були зареєстровані разом зі спадкодавцем на день його смерті, не відмовилися від прийняття спадщини в установленому законом порядку, та оформили свої спадкові права.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , яка є бабусею позивача по батькові, після смерті якої відкрилася спадщина:

- на земельну ділянку (пай), площею 4,1575 га, розташовану на території Зміївської міської ради Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавиці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 040755, виданого 28.09.2004 року,

- на земельну ділянку (пай), площею 0,8830 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Борівської сільської ради Зміївського (на даний час - Чугуївського) району Харківської області, яка належала спадкодавиці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 041114, виданого 23.09.2004 року

- на 1\2 частину права на земельну частку (пай) у розмірі 6,46 умовних кадастрових гектарів, вартістю 17932,00 гривень, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на землях КСП «Україна» Зміївського (на даний час - Чугуївського) району Харківської області, згідно сертифікату серії НОМЕР_8 від 23.10.1997 року, успадковану після смерті її сина ОСОБА_6 .

Разом зі спадкодавицею за місцем її реєстрації був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , який є рідним братом позивача. Однак фактично там не проживав на час відкриття спадщини, з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не звертався, а отже спадщину після померлої бабусі не приймав. Не приймав відповідач спадщину і після померлого батька ОСОБА_6 , з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не звертався. Відповідач є громадянином Російської Федерації з 2013 року, постійно проживає в місті Бєлгород, Росія, та має постійне місце реєстрації в цій державі.

Спадщину після померлої ОСОБА_5 була прийнята позивачкою відповідно до вимог ч.1 статті 1266, ч.3 статті 1268 Цивільного кодексу України, що підтверджується рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 11.12.2020 року (справа № 621/3142/20).

Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначене спадкове майно, однак їй було відмовлено у його видачі, оскільки разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який не подавав заяву про відмову від спадщини, а також через те, що у Свідоцтві про народження позивача прізвище її батька зазначено як « ОСОБА_6», тоді як в його Свідоцтві про смерть прізвище вказано як « ОСОБА_6».

Тобто, різниця в написанні прізвищ батька, бабусі та дівочого прізвища позивачки потребує встановлення (підтвердження) в судовому порядку факту родинних відносин, що має для позивача юридичне значення, а звернення до суду з позовом про визнання права власності на ділянки в порядку спадкування зумовлене неможливістю отримання Свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку в зв`язку з відсутністю у нотаріуса відмови відповідача від прийняття спадщини.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом учасників справи. В порядку підготовки справи до розгляду витребувано зі Зміївської державної нотаріальної контори Чугуївського району Харківської області інформацію про осіб, які зверталися з заявами про прийняття спадщини після померлих спадкодавців, та наявність відкритих спадкових справ. (а.с.45-47)

24 лютого 2022 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, в зв`язку з чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому неодноразово продовжений. Розгляд справ, окрім невідкладних, згідно Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 року, визначався відповідно до особливостей роботи судів в умовах воєнного стану, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні та необхідності забезпечення безпеки учасників та працівників суду.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.99)

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надала до суду письмову заяву, в якій просила задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без її участі.

Від відповідача ОСОБА_3 засобами електронного зв`язку надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона не заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі (а.с.68)

Від відповідача ОСОБА_2 засобами електронного зв`язку надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він не заперечував проти задоволення позову в повному обсязі (а.с.70)

Від представника Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області М.Шатної надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника за наявними матеріалами (а.с.34, 63).

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що відповідачами відзивів на позовну заяву не подавалося, суд розглядає справу за відсутності учасників на підставі наданих матеріалів.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, додані до неї, заяви учасників, суд встановив наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що згідно ID-паспорту громадянина України, позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Плоске Мурованокуриловецького району Вінницької області (а.с.5)

Зі Свідоцтва про народження позивачки, серії НОМЕР_1 , виданого Плосківською сільською радою депутатів трудящих сільбюро ЗАГС 28.05.1975 року, заповненого українською мовою, вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.7)

Як встановлено судом з доказів, наданих до позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином Російської Федерації, що підтверджується паспортом відповідної держави, № «НОМЕР_11», виданим 25.07.2013 року ТП ОФМС Росії по Магаданській області в Ягоднинському районі. Місцем постійної реєстрації відповідача, згідно паспорту, є АДРЕСА_2 (а.с.13-14)

Батьками відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , заповненого українською мовою, виданого Плосківською сільською радою депутатів трудящих сільбюро ЗАГС 05.05.1976 року, актовий запис № 3 (а.с.15)

Батьки позивачки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уклали шлюб 14 березня 1978 року, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Плосківською сільською радою депутатів трудящих сільбюро ЗАГС 14.03.1978 року, актовий запис № 2, після чого дружині присвоєно шлюбне прізвище ОСОБА_3 (відповідач 1) (а.с.10)

Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання № 07-16/322 від 27.03.2019 року, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 09.05.1987 року зареєстрована й постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20)

26 серпня 1995 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_21 , та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданим Зміївським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області 26.08.1995 року, актовий запис № 114 (а.с.8)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Зміївським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області 31.07.1997 року, актовий запис № 250 (а.с.11)

При цьому, як вбачається зі Свідоцтва про народження спадкодавця серії НОМЕР_7 , заповненого українською мовою, та виданого с.Скоморохи Великоборківського району Тернопільської області, матір`ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 , була ОСОБА_5 (а.с.81)

Згідно експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/418 від 17.03.2021 року, з практики лінгвістичних експертиз, відомі випадки сплутування документально віддалених особових імен на зразок ОСОБА_49 та ОСОБА_27 , що мають спільне етимологічне походження, а тому особові імена, по-батькові ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть на ім`я ОСОБА_5 ) та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження ОСОБА_6 , запис мати- ОСОБА_5 ) - в документах, наданих для експертизи - є ідентичними. (а.с.92, зв.бік)

Станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується Довідкою відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 1202 від 05.11.2021 року (а.с.23)

Згідно відомостей Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області від 09.03.2021 року спадкова справа після померлого ОСОБА_6 відсутня (а.с.91, 93)

За життя ОСОБА_6 як член колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» Зміївського району Харківської області, отримав право на земельну частку (пай) розміром 6,46 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_8, виданого 23.10.1997 року головою Зміївської районної державної адміністрації (а.с.17)

Вказані відомості підтверджені також Довідкою начальника відділу у Зміївському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (а.с.92)

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 31.03.2017 року, актовий запис № 101 (а.с.12)

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків (РНОКПП) була видана на прізвище ОСОБА_5 (а.с.80)

Станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею на підставі відомостей будинкової книги за вказаною адресою були зареєстровані невістка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Довідкою відділу реєстраційних послуг.

Позивач ОСОБА_1 09.03.2021 року звернулася до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В.В. з заявою про видачу Свідоцтва на право на спадщину на земельну ділянку після померлої ОСОБА_5 , що підтверджується копією матеріалів нотаріальної справи (а.с.79)

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04 грудня 2020 року у цивільній справі № 621/3142/20 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме - факт постійного проживання позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із спадкодавицею - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.29-31)

Згідно Акту депутата Зміївської міської ради Харківської області від 19.04.2021 року Соляник І.С. , складеного за участі свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований, але фактично не проживає з 2003 року. Зі слів свідків, ОСОБА_2 з 2003 року по теперішній час проживає і працює на території Російської Федерації (а.с.16)

За життя ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка, кадастровий номер 6321781000:02:000:0228, площею 0,8830 га, розташована на землях Борівської сільської ради Зміївського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 041114, виданим Зміївською райдержадміністрацією 23.09.2004 року та зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів № 168 (а.с.18)

Крім того, ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка, кадастровий номер 6321710000:01:010:0012, площею 4,1575 га, розташована на землях Зміївської міської ради Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 040755, виданим Зміївською райдержадміністрацією 28.09.2004 року та зареєстрованим в Книзі реєстрації державних актів № 573 (а.с.19)

Встановивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достатність та достовірність кожного доказу окремо, та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом.

Відповідно до положень статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин, та які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

В даному випадку оспорюваним є факт родинних відносин позивачки ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 , та пов`язане з цим її право на спадкування за законом земельних ділянок, належних померлій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту , в тому числі, родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Згідно з п.10 цієї постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Встановлення факту родинних відносин для позивача має юридичне значення.

В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено, що батьком позивачки ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1) був ОСОБА_6, що підтверджується відомостями її Свідоцтва про народження, Свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_2 , свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_3 .

В свою чергу, матір`ю ОСОБА_6 , а отже - рідною бабусею позивачки, була спадкодавиця ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження її батька, копією Довідки РНОКПП, а також висновком лінгвістичної експертизи, в якому, зокрема, зазначено, що поширені випадки орфографічних коливань у документальних записах українською мовою імен, по-батькові та прізвищ через не правочинне використання при їх утворенні розмовних форм або російської словотворної моделі. Субнормативні українські записи форм по-батькові, в даному випадку « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_6 », « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_5 » відображають розмовну практику центральних діалектних ареалів України й призводять до відхилення таких записів в офіційних документах.

Цими ж обставинами, на переконання суду, викликані розбіжності в написанні дошлюбного прізвища позивачки « ОСОБА_1 » та прізвищі її батька й бабусі « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », які в окремих документах записані російською мовою під час їх видачі у Радянському Союзі , і, як наслідок, при видачі документів у державі Україна - не перекладалися згідно правил напису українською мовою.

Розбіжності у написанні прізвищ вище зазначених осіб перешкоджають позивачеві у оформленні спадкових прав, однак не спростовують факту родинних відносин між ними.

При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту родинних відносин між нею та її батьком ОСОБА_6 , а також між нею та її бабусею ОСОБА_5 , сформульовані таким чином, що вимагають одночасного визнання судом встановлення факту належності правовстановлюючих документів за вказаними померлими особами, як то: свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , виданого Плосківською сільською радою 14.03.1978 року, актовий запис № 2 за прізвищем « ОСОБА_6 », Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_8 , виданому Зміївською РДА Харківської області 28.10.1997р, Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданому Зміївським відділом РАГСУ Харківської області 31.07.1997 року, актовий запис № 250, за прізвищем « ОСОБА_6 », а також Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого Зміївським РВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області 31.03.2017р, актовий запис № 101, Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР № 041114, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 040755, виданих на ім`я « ОСОБА_5 », що не є предметом розгляду даної цивільної справи.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково, встановивши факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як донькою та батьком, а також між позивачкою та ОСОБА_5 - як між онукою та рідною бабусею.

Щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статей 1217, 1218 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно положень статті 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.1 статті 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до положень статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом статті 1226 Цивільного кодексу України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Належними й допустимими доказами по справі підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є рідною онукою спадкодавиці ОСОБА_5 , яка має право на спадкування тієї частки спадщини, яка б належала за законом її рідному батькові ОСОБА_6 , відповідно до вище зазначених положень статті 1226 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04 грудня 2020 року у цивільній справі № 621/3142/20 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із спадкодавицею - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч.4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивачка є такою, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку відповідно до положень ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Як встановлено в судовому засіданні, в зв`язку з розбіжностями у написанні прізвищ позивачки та спадкодавиці у правовстановлюючих документах, приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, в зв`язку з чим позивачеві рекомендовано звернутися до суду.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За змістом ч.1 статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способами захисту цивільного права та інтересу може бути, в тому числі, й визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та ч.1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено обсяг спадкового майна та його належність спадкодавиці ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_5 не залишила.

Спадкоємцем за законом, за правом представлення, відповідно до положень статті 1226 Цивільного кодексу України, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, є позивач ОСОБА_1 .

Її рідний брат, відповідач ОСОБА_2 , не зважаючи на зареєстроване місце проживання разом із спадкодавицею, станом на день її смерті та близько 5 років до того не проживав за вказаною адресою, а перебував за межами України та набув громадянство іншої держави. В своїй письмовій заяві не заперечував проти вказаного факту та не оспорював право позивачки на успадкування.

Відповідач ОСОБА_3 є рідною матір`ю позивачки та була зареєстрована разом із спадкодавицею ОСОБА_5 станом на день її смерті, однак не є спадкоємицею першої черги за законом, оскільки не має кровного споріднення, в зв`язку з чим не має право на спадкування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачкою права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Позивачем вимоги щодо розподілу судових витрат не заявлялися, в зв`язку з чим, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-82, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково

Встановити факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між рідними донькою та батьком.

Встановити факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між рідними онукою та бабусею.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321781000:02:000:0228, площею 0,8830 га, розташовану на землях Борівської сільської ради Зміївського району Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР №041114, виданого Зміївською райдержадміністрацією 23.09.2004 року, та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 168.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321710000:01:010:0012, площею 4,1575 га, розташовану на землях Зміївської міської ради Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР №040755, виданого Зміївською райдержадміністрацією 28.09.2004 року, та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів №573.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на 1\2 частину земельної частки (паю), в розмірі 3,23 умовних кадастрових гектари без визначення меж в натурі, розташовану на землях КСП «Україна» Зміївського (на даний час - Чугуївського) району Харківської області, що було успадковано, але не оформлено ОСОБА_5 після сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та належало останньому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_12, виданого 28.10.1997 року.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації в Україні: АДРЕСА_1

Відповідач: Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 04058674, юридична адреса: Харківська область, Чугуївський район, місто Зміїв, вул..Адміністративна, буд.9

Повне рішення складено 10.07.2023 року.

Суддя В. Філіп`єва