Справа № 502/2067/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2023 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Балан М.В.,
за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом
Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації
до
ОСОБА_1
про
стягнення суми боргу
В С Т А Н О В И В :
Позивач Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області віл 23.03.2023 року залучено Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації (Кілійське відділення) в якості правонаступника позивача у справі № 502/2067/20, виключивши при цьому Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що відповідно постанови КМУ від 24.02.2003 р. №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» до Управління за зазначеною допомогою звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надала заяву та пакет документів про що свідчить запис в журналі реєстрації під №3196 від 17.09.2018 року. Відповідно о зазначених документів заявниці була нарахована державна соціальна допомога, терміном на шість місяців, а саме з 01.09.2018 року по 28.02.2019 року, загальна сума за півріччя склала 41318 гривень 16 копійок, яку вона отримувала щомісяця, шляхом перерахування на особистий рахунок в АТ «Ощадбанк». Вдруге відповідач звернулась до Управління за зазначеною соціальною допомогою 29.03.2019 року, надала заяву та пакет документів, про що свідчить запис в журналі реєстрації під № 1051 від 29.03.2019 року. На той час управлінню було надано доступ до відомостей зовнішніх баз, а саме: Єдиного Державного реєстру МВС транспортних засобів; Державного реєстру прав на нерухоме майно; Державної фіксальної служби та до інших реєстраційних служб. На підставі отриманого доступу була зроблена перевірка справ отримувачів соціальних допомог. При перевірки справи відповідача було виявлено, що при заповнені декларації про доходи сім`ї, а саме: за чоловіком відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рахується кілько транспортних засобів, які не зазначені в декларації. Відповідно до абзацу 6 п. 10 постанови КМУ від 24.02.20003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» допомога не призначається, якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу. Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги при зверненні вперше, 17.09.2018 року до Управління, відповідач була письмово повідомлена про обов`язок надавати достовірні дані про майновий стан, що підтверджується її підписом на заяві, та саме на відповідачеві лежав обов`язок подавати достовірні дані про доходи сім`ї, але ОСОБА_1 навмисно були надані недостовірні дані при заповнені декларації про майновий стан сім`ї, що привело до переплати державної соціальної допомоги.
На підставі вищезазначеного представник позивача просив суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги у розмірі 41 318 гривень 16 копійок.
Ухвалою судді від 23.03.2023 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.
11.04.2023 року від відповідача по справі на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовом не згодна та просила відмовити в його задоволенні. На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», 17.09.2018 року вона звернулась до УПЗН Кілійської районної державної адміністрації, з заявою про призначення відповідної допомоги та дійсно за період з 01.09.2018 року по 28.02.2019 року їй була нарахована державна соціальна допомога, загальний розмір якої склав 41318,16 гривень. Вдруге відповідач звернулась за зазначеною допомогою 29.03.2019 року, однак перевіривши усі надані нею документи, відповідачу було встановлено, що за її чоловіком ОСОБА_2 рахується кілька транспортних засобів, які не зазначені в декларації. Відповідно до пункту 10 Порядку № 250 допомога малозабезпеченій сім`ї не може бути призначена за наявності у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
Також відповідач зазначила, що на день подання заяви, їй не було відомо про те, що у її чоловіка залишилися зареєстровані автомобілі, оскільки у володінні перебуває лише один транспортний засіб. Інші авто були продані чоловіком на підставі довіреності. У зв`язку з чим вона вважала, що транспортні засоби хоча і залишалися зареєстрованими за її чоловіком, проте фактично вибули з його володіння і користування. Подаючи декларацію про доходи та майно сім`ї, не вказавши у ній відомості про транспортні засоби, у неї не було мети щодо навмисного подання недостовірних відомостей та позивачем не надано доказів в підтвердження навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей відповідачем, що вплинуло або могло вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.
Таким чином, подаючи заяву про призначення державної соціальної допомоги і відповідну декларацію, добросовісно помилялася щодо обставин відсутності в сім`ї автомобілів, що виключає застосування до неї заходів цивільно-правової відповідальності у виді стягнення надміру сплачених коштів. Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року по справі № 150/164/17.
На підставі вищезазначеного, відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги від 17.09.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області з відповідною заявою про отримання допомоги як малозабезпеченій сім`ї, /а. с. 4-5/.
Згідно довідок за вих. № 249, 250 та 251 від 11.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 , 2007 року народження дійсно навчається в 6-а класі Дмитрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кілійської районної ради Одеської області; - ОСОБА_4 , 2008 року народження навчається в 4-а класі Дмитрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кілійської районної ради Одеської області; - ОСОБА_5 , 2012 року народження навчається в 1-а класі Дмитрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кілійської районної ради Одеської області, /а. с. 6-7/.
Відповідно до декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 17.09.2018 року, встановлено, що в даній декларації ОСОБА_1 в розділі ІV відповідачем вказано, що відсутні відомості щодо транспортних засобів, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей), /а. с. 8/.
Згідно довідки за вих. № 1003 від 14.09.2018 року, наданої Дмитрівською сільською радою Кілійського району Одеської області встановлено, що ОСОБА_2 , 1986 року народження ніде не працює та не працював, та здійснює догляд за особою похилого віку ОСОБА_6 , 1936 року народження, /а. с. 9/.
Відповідно до результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НІС ДДАІ» МВС України від 12.12.2019 року вбачається, що за ОСОБА_2 , станом на день подання заяви було зареєстровано у встановленому законом порядку декілька транспортних засобів, /а. с. 19/.
Згідно повідомлень № 71 від 21.05.2019 року, від 04.11.2019 року, від 15.01.2020 року та від 03.08.2020 року направленого ОСОБА_1 встановлено, що відповідачу повідомлено про необхідність повернення переплаченої суми допомоги в розмірі 41318, 16 гривень, /а. с. 21- 24/.
Умови, порядок призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги визначено Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та Порядком № 250.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" державна соціальна допомога не призначається, якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
Згідно з частиною четвертою статті 7 вказаного Закону якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.
Отже в розумінні абзацу четвертого частини першої статті 7 Закону припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та/або повернення (стягнення) її, у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму), можливі тоді, коли мали місце обставини навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу, тобто коли відсутні обставини, передбачені частиною другою та/або частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 28 Порядку № 250 передбачено, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Відповідно до частини 1статті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зістаттею 1215 ЦК Українине підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17, від 11 березня 2020 року у справі №328/1056/19.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
Матеріали справи містять відомості про те, що на час подачі ОСОБА_1 заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, вона не зазначила транспортні засоби, які перебували у власності її чоловіка.
Законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідностатті 81 ЦПК Українимає довести позивач.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 332/2805/18.
Враховуючи відсутність умислу у відповідачки щодо отримання субсидії шляхом не подання інформації щодо кількості та наявності інформації щодо належності її чоловіку декількох транспортних засобів, з врахуванням поданого відзиву, позивач (платник грошових коштів) не довів недобросовісності у діях відповідача, а також виходячи із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд дійшов, висновку про відсутність підстав для примусового повернення отриманих ОСОБА_1 коштів у розмірі 41318, 16 гривень.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності зі ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15та 16ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до 141ЦПК Українисудовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача, враховуючи, що ухвалою суду від 23.03.2023 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 2102 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 10, 12, 19, 42, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 265, 274, 279, 280-282, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу - відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 33799311, адреса місцезнаходження: м. Ізмаїл Одеської області, проспект Суворова, 62) на користь держави судовий збір в розмірі 2102 гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан
Суд | Кілійський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 10.07.2023 |
Оприлюднено | 11.07.2023 |
Номер документу | 112077678 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Кілійський районний суд Одеської області
Балан М. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні