Ухвала

від 29.06.2023 по справі 569/4078/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/4078/23

1-кс/569/4318/23

УХВАЛА

про арешт майна

29 червня 2023 року м. Рівне

Слідча суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області капітана юстиції ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №22022130000000380 від 18.08.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1КК України (далі-це жкримінальне провадження) про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий у рамках кримінального провадження №22022130000000380 від 18.08.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1КК України, звернувся досуду ізвказаним клопотанняму якомупросить суднакласти арештна об`єкти вказані у клопотанні.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що В результаті ведення війни з боку російської федерації проти України, яку розпочато 24.02.2022, село Новодеркул Луганської області з лютого 2022 року захоплено збройними силами російської федерації та підконтрольними їм незаконними збройними формуваннями так званої «лнр». На підтвердження контролю над територіальною громадою, було видано так званий «Указ Главы луганской народной республики Об образовании администраций городов и районов Луганской Народной Республики» № УГ 125/22 від 03.03.2022, яким створено так звану «Администрацию Беловодского района луганской народной республики». Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 Біловодська селищна територіальна громада, до складу якої входить село Новодеркул перебуває під окупацією з 24.02.2022.

На тимчасово окупованій території села Новодеркул Старобільського району Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «луганської народної республіки», підконтрольними державі-агресору рф, 07.07.2022 року було незаконно перереєстровано потужності колишнього Державного підприємства «Деркулівський кінний завод № 63» (ЄДРПОУ 00846234, Луганська область, Старобільський район, с.Новодеркул) у так званий «Государственное унитарное предприятие луганской народной республики «Деркульский конный завод № 63»», що означало собою захоплення та отримання російською федерацією та підконтрольними їй незаконними збройними формуваннями так званої «лнр» матеріальних ресурсів ДП «Деркулівський кіннийзавод № 63».

У точно невстановлений час, але не пізніше 29.11.2022 року (більш точного часу встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим) громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованійтериторії Луганськоїобласті в с. Новодеркул, Біловодської селищної громади, Старобільського району, Луганської області та займаючи посаду керівника Державного підприємства«Деркулівський кіннийзавод №63»(ЄДРПОУ00846234,Луганська область,Старобільський район,с.Новодеркул),достовірно знаючипро незаконністьдій співучасниківзбройних формуваньтак званої«лнр» таокупаційної адміністраціїрф натимчасово окупованійтериторії Луганськоїобласті, діючиз єдинимзлочинним умисломз мотивівзаподіяння шкодисуверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканості,державній таекономічній безпеціУкраїни,маючи умиселна здійсненняспівпраці увзаємодії здержавою-агресором,незаконними органамивлади,створеними натимчасово окупованійтериторії,у томучислі окупаційноюадміністрацією держави-агресора в с. Новодеркул, Біловодської селищної громади, Старобільського району, Луганської області, надав свою добровільну згоду на призначення його на посаду директора незаконно перереєстрованого 07.07.2022 у власність так званої «лнр» ДП «Деркулівськийкіннийзавод № 63», який до тимчасової окупації Луганської області військовими формуванння та незаконними військовими формуваннями російської федерації, перебував у власності держави Україна.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_5 , у точно невстановлений час, але не пізніше 29.11.2022 року (більш точного часу встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим),перебуваючи натериторії тимчасовоокупованого с.Новодеркул, Біловодської селищної громади, Старобільського району, Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання на здійснення співпраці у взаємодії з державою-агресором, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної влади держави-агресора російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «лнр», розпочав ведення господарської діяльності на посаді керівника перереєстрованого у власність «лнр» ДП «Деркулівський кіннийзавод № 63» на тимчасово окупованій території с.Новодеркул, Біловодської селищної громади, Старобільського району, Луганської області у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території в тому числі з окупаційною адміністрацією держави-агресора та самою державою агресором. На так званих офіційних ресурсах «лнр», наявні відомості про те, що ОСОБА_5 являється керівником перереєстрованого у власність рф ДП «Деркулівськийкіннийзавод № 63» з 29.11.2022 року, якому при реєстрації 07.07.2022 у так званих органах влади рф, які були сформовані на тимчасово окупованій територїі України, присвоєно, як юридичній особі унікальні номера, у тому числі ті, за якими здійснюється податкова звітність (ОГРН: 1229400101160; ИНН: 9404010466; КПП: 940401001; ОКПО: 59054132).

Крім цього, ОСОБА_5 , обіймаючи зазначену посаду, вчиняв дії щодо передачі окупаційним органам влади матеріальних ресурсів ДП «Деркулівськийкіннийзавод № 63» для вирішення потреб незаконних збройних формувань «лнр» та військових формувань російської федерації, які діяли на шкоду інтересам України.

Надалі,прокурором відділунагляду задодержанням законіврегіональним органомбезпеки Рівненськоїобласної прокуратури у встановленому КПК України порядку, а саме - шляхом розміщення 19.05.2023 на сайті Офісу Генерального прокурора та 19.05.2023 у газеті «Урядовий кур`єр» відповідних повісток, здійснено виклик ОСОБА_5 на 23 травня 2023 року задля вручення останньому оригіналу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та проведення із ним слідчих (процесуальних) дій, однак ОСОБА_5 не з`явився і причини неявки не повідомив.

23.05.2023року складено письмовеповідомлення пропідозру ОСОБА_5 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.4ст.111-1КК України,яке врученоу спосіб,передбачений вимогамиКПК України.

Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 за викликами не з`явився та жодним чином не повідомив про причини неявки, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території з метою уникнення кримінальної відповідальності.

05.06.2023 року ОСОБА_5 оголошено у розшук, проведення якого доручено оперативним співробітникам 2 відділу ГВ ЗНД Управління СБУ в Рівненській області.

Відповідно довідповіді надоручення 2відділу ГВЗНД Управління СБ УкраїнивРівненськійобласті№5/2/1-887 від 05.06.2023, на даний час ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України в Старобільському районі Луганської області, що дає достатні підстави вважити, що останній переховується від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст. 111-1 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 17.11.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 17.11.2022; протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 17.11.2022; протоколами огляду від 17.11.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 18.11.2022; протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 18.11.2022; протоколами огляду від 18.11.2022; протоколом огляду від26.11.2022; протоколами огляду від 29.11.2022; протоколом огляду від 01.09.2022; протоколом огляду від 10.11.2022; протоколом огляду від 04.05.2023; протоколом допитусвідка ОСОБА_8 від 28.04.2023; протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 28.04.2023; протоколами огляду від 01.05.2023, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.

Відповідно до інформаційної довідки №321139492 від 26.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_5 на праві спільної сумісної приватної власності разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належить 1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 4420684400:06:001:0295 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 182959244206).

Слідчийу клопотаннівказав,що санкцієюч.4ст.111-5Кримінального кодексуУкраїни передбаченопокарання зконфіскацією майна,у зв`язкуз чимналежить арештуватимайно,яке перебуваєу власностіпідозрюваного ОСОБА_5 .Окрім того,у разіповідомлення підозрюваного ОСОБА_5 про наміринакласти арештна йогомайно,останній можейого відчужити.Крім того,відповідно довідповіді оперативногопідрозділу Відповіднодо відповідіна доручення2відділу ГВЗНД Управління СБ УкраїнивРівненськійобласті№5/2/1-887 від 05.06.2023, на даний час

ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України в Старобільському районі Луганської області, що дає достатні підстави вважити, що останній переховується від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив суд його задоволити.

Захисник в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали та матеріали кримінального повадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Рівненським районним управлінням поліції в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022130000000380 від 18.08.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1КК України.

Слідчий мотивував свою постанову тим, що у разіповідомлення підозрюваного ОСОБА_5 про наміринакласти арештна йогомайно,останній можейого відчужити.

Речовими доказами згідно статті 98 КПК України є матеріальні об"єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об"єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальненнявищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно вимог ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Окрім того, відповідно до ч.2ст. 173 КПК Українислідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна;можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;можливість спеціальної конфіскації майна;розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Суд приходить до переконання, що земельні ділянки на які слідчий просить накласти арешт відповідає відповідають критеріям зазначеним у статті 98 КПК України.

Накладання арешту на вищевказані земельні ділянки дасть можливість забеспечити можливе в подальшому відшкодування шкоди завданої державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене те, що незастосування арешту майна може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення даних слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст.167,170,172,175,395 КПК України, слідча суддя, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання задоволити частково.

Накласти арештна майно,що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 4420684400:06:001:0295 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 182959244206);

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_11