Ухвала

від 03.04.2023 по справі 757/10894/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10894/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Підпалий В.В. перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви представник позивача вказує, що:

1) від шлюбу подружжя має двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) за певного моменту відносини між подружжям погіршились, відбувалися часті чвари та суперечки, які призвели до фактичного припинення шлюбних відносин;

3) ОСОБА_1 разом з дітьми виїхала за межі України ще до початку військової агресії РФ та не має можливості повернутися до України через постійні масові ракетні обстріли;

4) малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю - ОСОБА_1 у Словаччиніу місті Братислава;

5) діти перебувають на утриманні ОСОБА_1 та повною мірою забезпечені належними умови для їх виховання та розвитку.

З огляду на викладені обставини представник позивача просить суд:

1) розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 12.05.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської облатсі, про що 12.05.2009 року складено актовий запис № 135;

2) після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити - ОСОБА_5 ;

3) визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу з матір`ю - ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя вважає, що заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, з наступних підстав.

У пункті 4 постанови Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ» роз`яснено, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК (1618-15) (ст. 175 ЦПК України в редакції чинній на час виготовлення ухвали ) повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК (ст. 185 ЦПК України в редакції від 01.01.2022 року).

Згідно з пунктом 10 вищезгаданої постанови, проголошена Конституцією України (254к/96-ВР) охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно частини другої статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 4, 5 ст. 95 ЦПК України).

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Дослідивши зміст позовної заяви та додатків до неї, суддею встановлено наявність недоліків, що унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у даній справі.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача вказуючи реквізити та дані відповідача вказує, що ОСОБА_2 належить РНОКПП за номером НОМЕР_1 , разом з тим, жодних доказів на підтвердження належності зазначеного номера безпосередньо відповідачу суду не надано.

Крім того, серед обов`язкових реквізитів учасників справи вбачається відсутність даних про число, місяць та рік народження позивача та відповідача.

Таким чином для усунення недоліків адвокату Мішенко О.В. необхідно зазначити число, місяць та рік народження позивача та відповідача, а також надати суду документально підтверджені дані РНОКПП ОСОБА_2 та/або серії та номера паспорта відповідача.

Позивач вказує, що підставою для розірвання шлюбу представник позивача вказує саме втрату подружжям почуття любові та поваги, відсутність уваги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та дітей, різні погляди на життя та обов`язки подружжя, непорозуміння протягом тривалого часу, часті чвари та суперечки, які призвели до фактичного припинення шлюбних відносин, що в сукупності призвело до неможливості подальшого примирення та спільного життя подружжя.

Разом з тим, суду не надано жодних доказів, що підтверджують втрату подружжям почуття любові та поваги, відсутність проявів уваги ОСОБА_2 до дружини та власних дітей, доказів, що підтверджують дійсні взаємини між подружжям та неможливості примирення сторін.

З огляду на що, для усунення недоліків позову, представнику позивача необхідно надати суду належні, допустимі, достатні та беззаперечні докази обставин, на які заявник посилається у своїй заяві та які підтверджують дійсні причинами звернення до суду.

Представник позивача - адвокат Міщенко О.В. вказує, що позивач разом з дітьми ще до початку повномасштабної агресії РФ проти України виїхала за межі території України де проживає по теперішній час. Крім того вказує, що станом на теперішній час позивач та діти проживають у Словаччині у місті Братислава, на підтвердження чого суду надано копії документів невідомого змісту, що як вказує сторона позивача є посвідками на проживання.

Разом з тим, слід зазначити що суду не надано жодних доказів на підтвердження:

1) факту виїзду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за межі України до 24.02.2022 року;

2) підстав для виїзду малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності до порядку, та правил перетину кордону, що діяв до введення воєнного стану на території України;

3) взяття ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на консульський облік дипломатичною установою України у Словаччині;

4) зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання чи перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 .

Для усунення недоліків позову, представнику позивача необхідно надати суду докази на підтвердження:

1) факту виїзду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за межі України до 24.02.2022 року;

2) підстави перетину державного кордону малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до введення воєнного стану на території України;

3) перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на консульському обліку у дипломатичній установі на території Словаччини;

4) зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у місті Братислава.

Адвокат Міщенко О.В. вказує, що малолітні діти перебувають на утриманні ОСОБА_1 та повною мірою забезпечені належними умови для їх виховання та розвитку.

Разом з тим, жодних доказів, що підтверджують рівень забезпечення умов в яких перебувають діти та доказів належного виконання ОСОБА_1 та невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків суду не надано.

Таким чином для усунення недоліків, адвокату Міщекно О.В. необхідно надати належні, допустимі, достатні та беззаперечні докази означених обставин.

Крім того, слід зазначити, що стороною позивача на підтвердження факту існування шлюбних відносин надано копію повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.09.2017 року.

Разом з тим, слід зазначити що у відповідності до п. 4 постанови Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ» до позовної заяви додається безпосередньо оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу.

Таким чином, для усунення недоліків позивачу необхідно надати суду оригінал свідоцтва про шлюб, зареєстрованого 12.05.2009 року Крюківським ВРАЦС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області за актовим записом № 135.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Крім того, відповідно до частини 1 та 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Заявляючи вимогу про визначення місця проживання малолітніх дітей з їх матір`ю представником позивача жодним чином не обґрунтовано та доказами не підтверджено, що розлучення малолітніх дітей з їх батьком не суперечить їх бажанню, що ОСОБА_1 має самостійний дохід у розмірах, достатніх для забезпечення достатнього рівень життя, фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, що позивач не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви адвокату Міщенко О.В. необхідно надати суду докази, що підтверджують існування постійного та самостійного джерела доходу ОСОБА_1 , довідку про її доходи, документальне підтвердження того, а також що розлучення малолітніх дітей з їх батьком не суперечить їх бажанню.

Щодо суми сплаченого судового збору слід зазначити наступне.

Згідно пп. 1.2. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, звертаючись до суду з позовною заявою, представником позивача заявлено три самостійні вимоги немайнового характеру, а саме:

1) вимога про розірвання шлюбу;

2) визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його матір`ю ОСОБА_1 ;

3) визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з її матір`ю ОСОБА_1 .

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 складає 3 220,80 грн.

Разом з тим, суду надало докази про сплату судового збору у розмірі 1 073,60 грн.

З огляду на що, для усунення недоліків позову адвокату Міщенко О.В. необхідно надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 2 147,20 грн.

З огляду вищевикладене суддя вбачає неможливість у відкритті провадження у даній справі до усунення вищевказаних недоліків.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу, - залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу можливість усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Підпалий