Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/1763/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/1763/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп" (Північне шосе 3-Г, Запоріжжя, код ЄДРПОУ 38461439)

до Приватної фірми "Анжіо" (вул. Героїв оборони, 8, Київ, 03127, код ЄДРПОУ 21475635)

про відшкодування збитків за договором 39 270, 00 грн,

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватної фірми "Анжіо" (далі - відповідач) про стягнення 39 270, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором про надання послуг відповідального зберігання №0506-01 від 05.06.2020 відповідач не забезпечив схоронності переданого йому товару - котла твердоплавного, 25 кВт, 1 шт., вартістю 39 270, 00 грн з ПДВ, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1763/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 11.02.2022 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Героїв оборони, 8, Київ, 03127, проте повернута із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп" (далі - поклажодавець) та Приватною фірмою "Анжіо" (далі - зберігач) укладено договір про надання послуг відповідального зберігання №0506-01 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця (далі - товар).

Згідно даного договору товаром є: Котел твердопаливний, 25 кВт у кількості 1 шт. вартістю 39 270, 00 грн з ПДВ (п. 1.2. договору).

Зберігач здійснює зберігання товару за наступною адресою: м. Київ, Українка, вул. Промислова 13 (п. 1.3. договору).

Зберігач здійснює зберігання товару на безоплатній основі (п. 1.4. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено обов`язки зберігача, зокрема: забезпечити схоронність товару поклажодавця (п.п. 2.1.1. договору); вчасно вживати заходів по запобіганню ушкодження, псування і втрати товару (п.п. 2.1.2. договору); вчасно повідомляти поклажодавця про обставини, що загрожують схоронності товару (п.п. 2.1.3. договору); у випадку припинення дії цього договору за вимогою поклажодавця повернути останньому весь товар зі зберігання за власний рахунок (п.п. 2.1.5. договору).

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору передача товару на відповідальне зберігання та його зняття зі зберігання в місці зберігання здійснюється за актом приймання-передачі товару.

Кількість і вартість (заставна) товару, який передається на відповідальне зберігання, зазначається в актах приймання-передачі (п. 3.3. договору).

У відповідності до пункту 6.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у розмірі завданих збитків. Збитки підлягають відшкодуванню в повній сумі окремо від встановлених даним договором сум на відшкодування пені.

За умовами пункту 6.2. договору зберігач зобов`язаний відшкодувати поклажодавцю товару, прийнятого на відповідальне зберігання, збитки в разі: 1) втрати (нестачі) товару - в розмірі вартості втраченого товару або товару, якого не вистачає; 2) пошкодження товару - в розмірі суми, на яку знизилась його вартість.

У випадку виявлення факту втрати (нестачі, пошкодження) товару уповноважені представники сторін складають акт. Для визначення обсягів втрат фактичні залишки товару на складі будуть порівнюватись із різницею між обсягами товару, які надійшли на склад зберігача та були передані поклажодавцю відповідно до товарно-супровідних документів, актів приймання-передачі. Втрати (нестачі, пошкодження) мають бути відшкодовані поклажодавцю шляхом перерахування коштів на поточний рахунок протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту складення акту (п. 6.3. договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 р. але у всякому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.1. договору).

Цей договір може бути достроково, в односторонньому порядку, за письмовою заявою поклажодавця, припинений, якщо: зберігач ухиляється чи необґрунтовано не допускає поклажодавця для проведення інвентаризації товару. В цьому випадку договір припиняє свою дію в день отримання зберігачем вищевказаної письмової заяви поклажодавця про дострокове припинення дії цього договору (п. 9.2. договору).

Згідно акту прийому-передачі до договору про надання послуг і відповідального зберігання №0506-01 від 05.06.2020 поклажодавець передав а зберігач прийняв на відповідальне зберігання наступний товар: котел твердопаливний, 25 кВт у кількості 1 шт. вартістю 39 270, 00 грн.

25.11.2020 позивачем засобами поштового зв`язку було направлено на адресу відповідача лист про припинення договору, що підтверджується описом вкладення №6900615872310 та фіскальним чеком.

13.01.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №13/01 про повернення товару за договором про надання послуг відповідального зберігання №0506-01 від 05.06.2020, в якій у зв`язку з закінченням дії договору на підставі п. 2.1.5. договору просив повернути з відповідального зберігання товар, обумовлений п. 1.2. договору на його юридичну адресу.

У зв`язку з тим, що відповідач на вказані звернення жодним чином не відреагував, товар з відповідального зберігання не повернув, 23.11.2921 позивач направив відповідачу повідомлення, в якому зазначив, що 15.12.2021, за адресою зберігання товару з метою його зняття та повернення зі зберігання і підписання відповідних актів приймання-передачі прибудуть уповноважені представники позивача.

Як зазначає позивач, 15.12.2021 представники позивача прибули за адресою: м. Київ, Українка, вул. Промислова 13 та були допущені до складських приміщень, однак товару, який підлягав поверненню зі зберігання, виявлено не було, та від підписання акту про втрату (нестачу) товару у місці зберігання представник відповідача відмовився.

Відтак, у зв`язку з фактичною втратою відповідачем товару позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого товару, що становить 39 270, 00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Частиною першою статті 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, а тому відповідач зобов`язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, а позивачем, в свою чергу, має бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

В даному випадку, судом встановлено, що 05.06.2020 за актом прийому-передачі до договору про надання послуг і відповідального зберігання №0506-01 від 05.06.2020 поклажодавець передав а зберігач прийняв на відповідальне зберігання наступний товар: котел твердопаливний, 25 кВт у кількості 1 шт. вартістю 39 270, 00 грн.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

У той же час, у матеріалах справи наявна заява свідка ОСОБА_1 від 21.12.2021 (представника позивача за довіреністю б/н від 03.03.2021), нотаріально завірена приватним нотаріусом Балабан Н.І., з якої вбачаєтеся, що ОСОБА_1 15.12.2021 прибув за адресою м. Київ, Українка, вул. Промислова, 13 з метою повернення з відповідального зберігання товару, а саме: Котел твердопаливний, 25 кВт, вартістю 39 270 грн, який перебував на такому зберіганні у Приватної фірми "АНЖІО", згідно договору про надання послуг відповідального зберігання №0506-01 від 05.06.2020; Перебуваючи за вказаною адресою, його було допущено до складських приміщень, однак товару, який підлягав поверненню зі зберігання, виявлено не було та констатовано його нестачу у місці зберігання; Після вказаних обставин ОСОБА_1 було запропоновано підписати акт до договору про надання послуг відповідального зберігання №0506-1 від 05.06.2020 про втрату (нестачу) товару у місці зберігання, на що присутня особа з іншої сторони зазначила, що не має права підпису таких документів, у зв`язку з чим наведений акт після його складання був направлений засобами поштового зв`язку на юридичну адресу Приватної фірми "АНЖІО".

Аналогічні обставини засвідчено також свідком Мішеніною Ганною Іванівною (представника позивача за довіреністю б/н від 03.03.2021) у своїй нотаріально завіреній заяві свідка від 21.12.2021.

Враховуючи викладене, позивачем доведено належними доказами факт втрати переданого відповідачу на відповідальне зберігання майна вартістю 39 270, 00 грн, та наявність причинно-наслідкового зв`язку в діях відповідача, який не забезпечив його зберігання, в свою чергу, відповідачем не доведено суду відсутність його вини у вчиненому правопорушенні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахування вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги б/н від 06.01.2022 (далі - договір про надання правової допомоги), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп" (далі - клієнт) та Єренком Дмитром Віталійовичем (далі - адвокат); копію акту приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги від 06.01.2022; копію квитанції до прибуткового касового ордеру на суму 7 000, 00 грн; копію ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката - Єренка Д.В.

За умовами пункту 1 договору про надання правової допомоги адвокат надає правову допомогу клієнту з приводу представництва та захисту його інтересів у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, зокрема, у судах першої інстанції з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається за домовленістю сторін та відображається в актах прийому-передачі виконавчих робіт (п. 3 договору про надання правової допомоги).

Договір діє з моменту його підписання сторонами до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 4 договору про надання правової допомоги).

Судом встановлено, що Єренко Дмитро Віталійович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Згідно акту приймання-передачі послуг від 11.01.2022 адвокат надав клієнтові юридичні послуги, що складається з: надання консультації, опрацювання законодавчої бази та доказів; Складання позовної заяви; Підготовка пакету документів та їх направлення відповідачу та суду, вартість - 7 000, 00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печаткою товариства позивача.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №11/01/22 від 11.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп" сплатило на користь адвоката Єренко Д.В. 7000, 00 грн.

Суд враховує, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі (за кожну окрему послугу), не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної фірми "Анжіо" (вул. Героїв оборони, 8, Київ, 03127, код ЄДРПОУ 21475635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп" (Північне шосе 3-Г, Запоріжжя, код ЄДРПОУ 38461439) 39 270 (тридцять дев`ять тисяч двісті сімдесят) грн 00 коп. збитків, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2023

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА