Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/13733/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/13733/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Прозорро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем"

про стягнення 31993,14 грн. та розірвання договору

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Прозорро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем" про стягнення за договором поставки товару від 04.11.2019 № 00000264/Г вартості неякісного товару в розмірі 22034,40 грн. та 9958,74 грн. штрафних санкцій, а також про розірвання вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки товару № 00000264/Г, за яким постачальник в порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов`язується поставити сканер HP Scan Jet Pro 4500 fl Network (L2749A) (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість товару, що поставляється за даним договором, становить 22034,40 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 3672,40 грн.

Пунктом 5.4. договору визначено, що гарантійний термін якості товару становить 24 місяці.

13.11.2020 позивач передав товар відповідачу за підписаним сторонами актом приймання-передачі обладнання в ремонт разом із гарантійним талоном.

Відповідно до технічного висновку від 22.12.2020 № 101201, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітек Україна», вийшли з ладу блок сканера (зчитувач зображення) та шлей блоку сканера, однак відновити працездатність пристрою неможливо через відсутність необхідних запчастин у офіційних постачальників, відтак на даний час пристрій не працездатний.

09.02.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 206/02/454/11, що отриманий представником відповідача 19.02.2021 згідно з відміткою на листі. У даному листі позивач зазначив про необхідність повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 22 034,40 грн. у строк до 15.02.2021, а також повідомив про розірвання договору поставки товару № 00000264/Г від 04.11.2019 шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору. Проте, відповіді від відповідача не отримано.

Надалі, позивачем 24.06.2021 листом направлено Відповідачу претензію № 206/18/1527/11 від 23.06.2021 (штрихкодовий трек-номер фіскального чеку: 0105421089155) щодо порушення прав позивача, що вручена відповідачу 01.07.2021 та залишена без відповіді.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями частин 1, 2 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Частиною 1 статті 676 ЦК України передбачено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 678 ЦК України в разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (частина 2 статті 679 ЦК України).

Із умов договору від 04.11.2019 № 00000264/Г слідує, що гарантійний термін якості товару становить 24 місяці.

Таким чином, позивачем у межах гарантійного строку передано відповідачу на ремонт товар унаслідок виходу його з ладу за актом від 13.11.2020 року.

Матеріали справи жодних доказів порушення позивачем правил користування чи зберігання товару не містять, відтак саме відповідач відповідає за недоліки поставленого позивачу товару.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з претензіями щодо повернення грошових коштів за товар та розірвання договору від 04.11.2019 № 00000264/Г, однак відповіді не отримав.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приймаючи до уваги, що відповідачем прийнято на гарантійний ремонт поставлений позивачу товар, однак жодних робіт по усуненню істотних недоліків товару не здійснено, позивач відповідно до частини 2 статті 678 ЦК України має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору поставки товару від 04.11.2019 № 00000264/Г та повернення позивачу сплачених за товар 22034,40 грн.

Крім того, позивачем нараховано 4406,88 грн. 20 % штрафу за поставку неякісного товару, 4009,46 грн. пені за період з 16.02.2021 до 16.08.2021 та 7 % штрафу в розмірі 1542,40 грн. за прострочення грошового зобов`язання з повернення коштів.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором (частина 7 статті 269 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України в разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 7.3 договору за поставку товару неналежної якості постачальник несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

За арифметичний перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню нарахований позивачем штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного товару в розмірі 4406,88 грн.

У той же час, частина 2 статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таки чином, установлені частиною 2 статті 231 ГК України штрафні санкції не застосовуються в разі порушення грошового зобов`язання.

При цьому, в розрахунку санкцій за порушення грошового зобов`язання позивач посилався на пункт 7.2 договору, проте відповідно до даного пункту сторонами передбачено відповідальність замовника (позивача) за порушення строків оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 №904/4156/18 указано, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Оскільки сторонами в договорі не передбачено умови щодо нарахування пені та штрафу за порушення постачальником (відповідачем) грошового зобов`язання, та такий вид забезпечення виконання грошового зобов`язання законом до спірних правовідносин також не визначений, вимоги позивача про стягнення 4009,46 грн. пені та 7 % штрафу в розмірі 1542,40 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Прозорро" задовольнити частково.

Розірвати договір поставки товару від 04.11.2019 № 00000264/Г, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем" (03161, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6; ідентифікаційний код 41925714) та Державним підприємством "Прозорро" (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 22; ідентифікаційний код 02426097).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем" (03161, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6; ідентифікаційний код 41925714) на користь Державного підприємства "Прозорро" (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 22; ідентифікаційний код 02426097) 22034 (двадцять дві тисячі тридцять чотири) грн. 40 коп. вартості товару, 4406 (чотири тисячі чотириста шість) грн. 88 коп. 20 % штрафу, а також 4146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 08 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова