Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/6665/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/6665/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кусум Фарм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азуріон»

про стягнення 37.913,99 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

28.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кусум Фарм» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азуріон» про стягнення 37.913,99 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між сторонами велися переговори щодо укладення договору на поставку модулю управління Q64TCTTN (Mitsubishi). 08.10.2021 представник відповідача направив представнику позивача на електронну адресу відскановані рахунок на оплату модулю управління Q64TCTTN (Mitsubishi) вартістю 36.240,00 грн з ПДВ та підписаний зі сторони відповідача договір. Оригінал договору і рахунку мав бути відправлений поштовим оператором зв`язку. Однак оригінал рахунку та договору відповідач позивачу не направив. Договір не був підписаний позивачем і тому є неукладеним. 11.10.2024 позивач помилково на поточний банківський рахунок відповідача сплатив кошти в сумі 36.240,00 грн. На електронні листи та телефоні дзвінки представник відповідача перестав відповідати. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 37.913,99 грн, з яких 36.240,00 грн помилково сплачених коштів та 1.673,99 3% річних. Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за порушення строку виконання зобов`язання за період з дня, наступного за днем подачі позовної заяви, і до дня виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6665/23 від 03.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

05.05.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/6665/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.05.2023 було 12.05.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, 8/32 (номер відправлення 0105494406230), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

21.06.2023 на адресу суду повернуто конверт разом з ухвалою від 12.05.2023 (номер відправлення 0105494406230) поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 15.06.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на викладене, відсутність особи за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 12.05.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кусум Фарм» (позивач) зі свого розрахункового рахунку НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Азуріон» (відповідач) UA НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у сумі 36.240,00 грн, у графі призначення платежу зазначено: «оплата за ТМЦ зг. рах. № 845 від 08.10.2021р.», що підтверджується платіжним дорученням № 4583 від 11.10.2021.

В матеріалах справи наявний виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Азуріон» рахунок на оплату № 845 від 08.10.2021; покупцем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кусум Фарм»; вказано: найменування товару - модуль управління Q64TCTTN (Mitsubishi); вартість товару 36.240,00 грн; термін постачання 3-5 календарних днів; у рахунку міститься посилання на договір № 845-8/10 від 08.10.2021.

Також у справі наявна копія договору поставки № 845-8/10 від 08.10.2021, яка підписана та скріплена печаткою лише з боку відповідача.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відсканована копія наведеного договору поставки була надіслана позивачу 08.10.2021 на електрону адресу, проте оригінали вказаних договору та рахунку відповідач позивачу не направив, і оскільки позивачем договір не був підписаний, позивач вважає, що договір є неукладеним.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач помилково перерахував кошти відповідачу в розмірі 36.240,00 грн, які останній має повернути позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також сплатити 1.673,99 грн 3% річних з моменту зарахування помилково сплачених коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205 - 209 Цивільного кодексу України.

Статтями 205, 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Статтею 646 Цивільного кодексу України визначено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

За умовами п. 1.1 договору № 845-8/10 від 08.10.2021 постачальник бере на себе зобов`язання передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити цей товар за цінами та у кількості, комплектності, асортименті, у строки та на умовах, передбачених цим договором та узгоджених сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору № 845-8/10 від 08.10.2021 асортимент, кількість та комплектність товару докладно зазначені в рахунку - фактурі, накладній та Специфікації, що формуються на підставі замовлення покупця і є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно Специфікації № 1 від 08.0.2021 товаром є - модуль управління Q64TCTTN (Mitsubishi) у кількості 1 шт., вартістю 36.240,00 грн.

Відповідно до п. 2.6 договору № 845-8/10 від 08.10.2021 покупець при оплаті товару у платіжному документі (доручені тощо) повинен вказати номер, дату і назву договору, за яким здійснюються платежі, а також послатися на видаткову накладну або рахунок-фактуру, за якими здійснюється платіж, із зазначенням номеру та дати такого документа.

З огляду на викладене, здійснення позивачем оплати 12.10.2021 товару (після отримання редакції договору) з посиланням на рахунок, в якому в свою чергу є посилання на договір поставки № 845-8/10 від 08.10.2021 та відсутність з боку позивача пред`явлених відповідачу заперечень щодо умов запропонованого договору поставки свідчить про прийняття позивачем пропозиції та підтверджує, що між сторонами було укладено договір поставки № 845-8/10 від 08.10.2021.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3 специфікації № 1 від 08.10.2021, яка є невід`ємною частиною договору поставки № 845-8/10 від 08.10.2021, строк поставки: 5 календарних днів.

Умовами договору не визначено з якого моменту слід обраховувати період поставки товару (з моменту укладення договору, з моменту виставлення рахунку або з моменту здійснення попередньої оплати товару).

Разом з цим, за загальним правилом поставка товару здійснюється після здійснення оплати вартості товару, а тому суд приходить до висновку, що 5 календарних днів слід обраховувати з моменту оплати позивачем товару.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 18.10.2021 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк товар позивачу не поставив.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд звертає увагу на безпідставне посилання позивача на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, в якості правової підстави для стягнення коштів, оскільки між сторонами у справі, що розглядається, існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути набуті відповідачем на підставі договору поставки № 845-8/10 від 08.10.2021.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - «суд знає закони», неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 19.10.2021 в розмірі 36.240,00 грн.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

З огляду на викладене, за відсутності жодного документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу на суму 36.240,00 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 36.240,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.673,99 грн 3% річних (нарахованих на суму 36.240,00 грн за період з 12.10.2021 до 28.04.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок приходить до висновку про необґрунтованість нарахування 3% річних з 12.10.2021, оскільки як встановлено судом обов`язок повернення коштів виник у відповідача з 19.10.2021.

За розрахунками суду 3% річних, нарахованих на суму 36.240,00 грн за період з 19.10.2021 до 28.04.2023, становлять 1.659,10 грн і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити.

Також позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних з дня наступного за днем подачі позовної заяви до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних сплачуються за весь час прострочення.

Отже, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.

Суд вважає за можливе зазначити про нарахування 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення з 29.04.2023 до моменту виконання даного рішення відповідачем на суму 36.240,00 грн роз`яснивши органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду правила розрахунку 3% річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кусум Фарм» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азуріон» (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 8/32, код ЄДРПОУ 43946060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кусум Фарм» (40020, м. Суми, вул. Скрябіна, 54, код ЄДРПОУ 33525927) 36.240 (тридцять шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп. попередньої оплати, 1.659 (одна тисяча шістсот сімдесят три) грн 10 коп. 3% річних, 2.682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення):

- на суму боргу 36.240,00 грн за період з 29.04.2023 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

5. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Азуріон» суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова