Ухвала

від 29.06.2023 по справі 910/12988/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.06.2023Справа № 910/12988/22

Суддя Привалов А.І., розглянувши за участю секретаря судового засідання Купної В.В. у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12988/22

за позовом ОСОБА_1

до 1) Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація);

2) Релігійної організації "Релігійна Громада Парафія на честь Покрови Пресвятої Богородиці Київської Епархії УПЦ (Православної Церкви України) смт Гостомель Бучанського району Київської області";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2

про визнання недійсними рішень, статуту та розпорядження

За участю представників сторін:

від позивача: Павленко П.А., Караговнік А.Ю.;

від відповідача-1: Дзюбенко О.Л.;

від відповідача-2: Йосипенко С.Т.;

від третьої особи: ОСОБА_2 , Синиченко О.Ю.

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація); 2) Релігійної організації "Релігійна Громада Парафія на честь Покрови Пресвятої Богородиці Київської Епархії УПЦ (Православної Церкви України) смт Гостомель Бучанського району Київської області" про визнання недійсними рішень, оформлені протоколом загальних зборів відповідача-2; визнання недійсними Статуту відповідача-2 у новій редакції; визнання недійсним розпорядження відповідача-1 про реєстрацію Статуту відповідача-2 у новій редакції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Загальні збори Релігійної громади, які оформлені протоколом № 1 від 03.07.2022, є нелегітимними, оскільки скликалися та прводилися з порушенням порядку, визначеного Статутом "Релігійна Громада Парафії на честь Покрови Пресвятої Богородиці Київської Епархії Української Православної Церкви смт Гостомель Київської області", зареєстрованого розпордженням голови Київської обласної державної адміністрації від 13.11.2015 за № 423. При цьому, посадовими особами відповідача-1 не було перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та чинному Статуту релігійної громади, що відповідно є підставами для визнання недійсним розпорядження відповідача-1 та визнання недійсним Статуту Релігійної громади у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

15.12.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/12988/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.01.2023.

02.01.2023 на адресу суду від Департаменту культури та туризму Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) на виконання ухвали суду від 20.12.2022 надійшли витребувані документи.

19.01.2023 на адресу суду від Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2022.

20.01.2023 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує.

23.01.2023 на адресу суду від Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовитив задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в підготовче засідання 26.01.2023 не з`явився.

Присутній у судовому засіданні представники відповідачів проти позову заперечили.

Крім того, представник відповідача-2 просив задовольнити подане 29.11.2022 клопотання про повернення позовної заяви.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки воно не грунтується на нормах Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 підготовче засідання у справі відкладено на 16.02.2023, у зв`язку з неявкою в засідання суду представника позивача.

В підготовчому засіданні 16.02.2023 за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 09.03.2023.

Проте, враховуючи, що на дату проведення підготовчого засідання суддя Привалов А.І. мав перебувати у відпустці, з метою дотримання прав учасників судового процесу суд ухвалою від 28.02.2023 призначив підготовче засідання у справі на 23.03.2023.

09.03.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зміну та доповнення підстав позову.

23.03.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій заяв членів парафії, складених на ім`я позивача.

Крім того, до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Вказане клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_2 є членом релігійної громади Парафії на честь Покрови Пресвятої Богородиці Київської Епархії Української Православної Церкви смт Гостомель Київської області, а також в якості диякона направлений служити до Свято-Покровського храму смт Гостомель, проте внаслідок дій відповідачів позбавлений можливості приймати участі у богослуженні із пресвітерами Православної Церкви України.

Присутній у судовому засіданні 23.03.2023 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зміну та доповнення підстав позову, а також задовольнити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Також представник позивача не заперечував щодо залучення третьої особи.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися.

Розглянувши подану представником позивача заяву про зміну та доповнення підстав позову, судом вирішено прийняти її до розгляду, оскільки остання подана з дотриманням вимог ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Також судом задоволено клопотання позивача про долучення доказів до справи.

Крім того, розглянувши клопотання ОСОБА_2 про залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, враховуючи приписи ст. 50 ГПК України, суд дійшов висновку про йго задоволення, враховуючи предмет позовних вимог та доводи, наведені у клопотанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про зміну та доповнення підстав позову; підготовче засідання у справі № 910/12988/22 відкладено на 20.04.2023 о 14 год. 00 хв. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2

07.04.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача-2 надійшла заява з процесуальних питань, до якої додано докази надіслання копії відзиву на адресу залученої третьої особи.

11.04.2023 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на заяву позивача про зміну та доповнення підстав позову.

13.04.2023 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2023.

19.04.2023 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну та доповнення підстав позову.

20.04.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшли клопотання з доказами виконання ухвали суду від 23.03.2023 щодо вручення залученій третій особі позовної заяви та заяви про зміну та доповнення підстав позову, а також додаткові письмові пояснення.

Присутній у судовому засіданні 20.04.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив, що не отримав від відповідачів відзивів на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну та доповнення підстав позову, у зв`язку з чим просив відкласти розгляд справи та надати йому час для ознайомлення з матеріалами справи.

Представники відповідачів не заперечували щодо відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 16.02.2023 за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 11.05.2023.

В підготовче засідання 11.05.2023 представники позивача та третьої особи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Присутні представники відповідачів не заперечували щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 відкладено підготовче засідання на 01.06.2023.

16.05.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зміну (доповнення) предмету позову, відповідно до якої позивачем до предмету позовних вимог включено вимоги про скасування реєстраційних дій (записів) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесених державним реєстратором на підставі оскаржуваних позивачем у даній справі розпорядження відповідача-1 про реєстрацію Статуту відповідача-2 у новій редакції, Статуту відповідача-2 у новій редакції та рішення, оформленого протоколом загальних зборів відповідача-2.

Присутній у судовому засіданні 01.06.2023 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зміну (доповнення) предмету позову.

Представники відповідачів зазначили, що на їх адресу станом на день розгляду справи не надходила заява позивача про зміну (доповнення) предмету позову, у зв`язку з чим просили відкласти розгляд справи та надати час ознайомитися з поданою заявою.

Представник третьої особи в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 відкладено підготовче засідання на 29.06.2023.

23.06.2023 через канцелярію суду від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення на заяву позивача про зміну (доповнення) предмету позову, в яких відповідач-2 заперечує щодо прийняття поданої заяви, оскільки одначасна зміна предмету і підстав позову не допускається, тоді як позивач раніше подавав вже заяву про зміну (доповнення) підстав позову.

Крім того, 23.06.2023 через канцелярію суду від представника відповідача-2 адвоката Йосипенко С.Т. надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.06.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 задоволено заяву представника Релігійної організації "Релігійна Громада Парафія на честь Покрови Пресвятої Богородиці Київської Епархії УПЦ (Православної Церкви України) смт Гостомель Бучанського району Київської області" адвоката Йосипенко С.Т. про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Присутній у судовому засіданні 29.06.2023 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зміну (доповнення) предмету позову, подану раніше, а також подав клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 .

Представники відповідачів заперечили щодо прийняття заяви позивача про зміну (доповнення) предмету позову.

Розглянувши подану заяву про зміну предмету позову судом вирішено прийняти її до розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Такі висновки щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Як зазначалося вище, заяву позивача про зміну предмету позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, фактичні обставини справи та первісні позовні вимоги позивачем не змінюються, а лише доповнюються вимогами про скасування реєстраційних дій (записів) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесених державним реєстратором на підставі оскаржуваних позивачем у даній справі розпорядження відповідача-1 про реєстрацію Статуту відповідача-2 у новій редакції, Статуту відповідача-2 у новій редакції та рішення, оформленого протоколом загальних зборів відповідача-2, що, у випадку задоволення позовних вимоги, матиме на практиці реальне виконання рішення суду.

В свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність даної справи, судом, зокрема, враховано наявність обставин, що утруднюють вирішення спору по суті, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.

Судом встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа № 906/1330/21 за позовом ОСОБА_3 до Релігійної громади "Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів Релігійної громади УПЦ від 06.07.2019; визнання недійсним статуту Релігійної громади ПЦУ у новій редакції.

Верховний Суд, передаючи справу на розгляд палати, зазначив про необхідність уточнення висновку Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 924/173/22 щодо застосування статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Верховний Суд у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів ухвалою від 31.03.2023 прийняв до розгляду справу № 906/1330/21.

Разом з тим, Верховний Суд у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів ухвалою від 20.06.2023 справу № 906/1330/21 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів в ухвалі зазначила, що згідно з чинним законодавством держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами (частина третя статті 8 Закону № 987-XII).

Також закон визначає, що членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади (частина друга статті 8 Закону № 987-XII).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади (частина четверта статті 8 Закону № 987-XII).

Отже, Закон чітко передбачає можливість прийняття рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади. Такі положення застосовані, якщо відповідно до вимог статуту (положення) релігійної громади можливо встановити кількість членів релігійної громади.

Водночас в Законі існує прогалина вирішення цього питання, якщо релігійна громада, користуючись своїм правом самостійно вирішувати свої внутрішні справи, не визначила у статуті на власний розсуд порядок прийняття нових та виключення існуючих членів, порядок обліку членів громади. Так само Закон не регламентує порядок правового статусу вірян (прихожан) церкви, що ототожнюють себе як члени релігійної громади, але не визнаються такими її керівником, тощо. Подолання цієї законодавчої прогалини у спосіб, що сумісний зі статтею 9, 11 Конвенції, є завданням суду.

Отже, на думку суду касаційної інстанції, наявність прогалини щодо законодавчого регулювання питання визначення необхідної кількості членів релігійної громади для прийняття рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту у разі, коли загальна кількість членів не визначена, необхідність вирішення питання застосування аналогії закону чи права у цій справі, а також зважаючи на те, що питання у справі стосується захисту прав людини і основоположних свобод, що гарантуються Конституцією України та Конвенцією, і вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі, у зв`язку з чим наявні ознаки якісного критерію виключної правової проблеми у справі, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, правовідносини у справі № 906/1330/21, яка переглядається, та у справі №910/12988/22 є подібними, оскільки наявні однакові об`єкт спору, зміст відносин (права й обов`язки сторін спору) та однакове матеріально-правове регулювання.

У відповідності до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на наявність на розгляді Великої Палати Верховного Суду справи №906/1330/21, яка є подібною до справи № 910/12988/22, у суду наявні підстави для зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 46, 182, 183, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про зміну (доповнення) предмету позову.

2. Зупинити провадження у справі № 910/12988/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення по вказаній справі.

3. Зобов`язати учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

4. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 10.07.2023.

Суддя А.І. Привалов