Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/357/23

За позовомСелянського (фермерського) господарства «Вершина» доПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» простягнення 42959,17 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство «Вершина» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суми страхового відшкодування у розмірі 37959,17 грн та витрат на виготовлення висновку експерта у розмірі 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем здійснено не повну виплату страхового відшкодування потерпілій особі за шкоду, заподіяну майну, у зв`язку з чим позивачем самостійно відшкодовано різницю у сумі страхового відшкодування, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/357/23; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

18.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що при розрахунку суми відшкодування позивачем не враховано, що транспортний засіб є фізично знищеним в розумінні ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку з цим, за твердженням відповідача, обов`язок з виплати страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 15.08.2022, виконано ним в повному обсязі.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.08.2022 на автодорозі Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участі автомобіля DAF, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

ДТП сталася з вини водія автомобіля DAF, державний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 , факт чого сторонами не заперечується.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля DAF, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-208602578 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 130000,00 грн, франшизи - 0 грн.

Страхувальником за вказаним договором є СФГ «Вершина». У позовній заяві позивач пояснив, що транспортний засіб DAF, державний номер НОМЕР_1 , використовувався СФГ «Вершина» у своїй господарській діяльності.

Як визнається сторонами, у зв`язку із пошкодженням майна за наслідками ДТП, що сталася 15.08.2022, на підставі договору (полісу) №ЕР-208602578 Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 92040,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до висновку експерта №29ВД від 27.10.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП становить 134032,00 грн, а максимальна гранична сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, за полісом №ЕР-208602578 становить 130000,00 грн. Відтак, за твердженням позивача, оскільки розмір збитків перевищує граничну суму відповідальності за шкоду, заподіяну майну, то відповідач в даному випадку зобов`язаний був виплатити потерпілій у ДТП особі страхове відшкодування у розмірі 130000,00 грн. Отже, за доводами позивача, недоплачена сума страхового відшкодування становить 37959,17 грн (130000,00 грн мінус 92040,83 грн).

При цьому, як вказує позивач, у зв`язку із зволіканням страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування в належному розмірі, для швидкого відновлення майнових інтересів потерпілого позивачем самостійно відшкодовано потерпілому різницю між загальною сумою збитків, завданих майну і здоров`ю, та сумою виплаченого страхового відшкодування (на підтвердження чого позивач надав копію квитанції №104 від 06.12.2022 на суму 60000,00 грн).

Тому з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 37959,17 грн саме на користь Селянського (фермерського) господарства «Вершина».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 3 ст. 985 Цивільного кодексу України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Разом з тим, за приписами п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

До позовної заяви позивачем додано копію висновку експерта №29ВД від 27.10.2022, складеного судовим експертом Музикою Павлом Володимировичем за результатами проведення автотоварознавчого дослідження.

Вказаним висновком експерта встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 336535,43 грн.

Також у висновку експерта №29ВД від 27.10.2022 визначено, що ринкова вартість автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , на момент пошкодження становив 134032,00 грн.

Таким чином, за даними висновку експерта №29ВД від 27.10.2022, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , перевищують вартість цього транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, з огляду на положення п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб Toyota, державний номер НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним.

Відповідно, в даному випадку у відповідача (як страховика за полісом №ЕР-208602578) на підставі спеціальної норми - ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виник обов`язок відшкодувати потерпілій особі різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

У наданому позивачем висновку експерта №29ВД від 27.10.2022 дані щодо вартості автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , після ДТП - відсутні. Жодних доказів на підтвердження вартості транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , після ДТП позивач суду не надав.

В свою чергу, для долучення до матеріалів справи відповідачем надано звіт №2458, складений 10.11.2022 суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Демяненком Миколою Миколайовичем , яким встановлено, що вартість утилізації автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом на 15.08.2022 може складати 41991,42 грн.

Позивачем жодних зауважень щодо визначеної звітом №2458 від 10.11.2022 залишкової вартості транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , не висловлено.

Таким чином, з наявних у даній справі доказів слідує, що за наслідками ДТП, що сталася 15.08.2022, у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі договору (полісу) №ЕР-208602578 виник обов`язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну, у загальному розмірі 92040,58 грн (134032,00 грн мінус 41991,42 грн).

У тексті позовної заяви позивач визнав той факт, що вказана сума страхового відшкодування була виплачена відповідачем безпосередньо потерпілій особі - ОСОБА_4 .

При цьому в ході розгляду справи позивач належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не довів існування у відповідача обов`язку здійснити виплату страхового відшкодування у сумі, що перевищує 92040,58 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 37959,17 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також в ході розгляду справи позивач не довів наявності підстав для стягнення з відповідача на його користь вартості витрат на виготовлення висновку експерта у розмірі 5000,00 грн, а тому в цій частині позов також залишається судом без задоволення.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова