Ухвала

від 10.07.2023 по справі 916/1140/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"10" липня 2023 р.Справа № 916/1140/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., розглянувши подання(вх.№ 2-1009/23 від 07.07.2023 року) головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стоніс Т.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по справі № 916/1140/20:

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38728465, адреса - 68800, Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188, e-mail: osvreni@ukr.net/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алоріс Трейд" /ЄДРПОУ 42940670, адреса - 65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12/А, каб. 1303/

про стягнення заборгованості в розмірі 9241,25 грн.

В С Т А Н О В И В:

24.04.2020 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1180/20/ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алоріс Трейд" про стягнення заборгованості за договором № 27-П-РЕФ-19 від 22.08.2019 року про допуск до об`єктів портової інфраструктури в розмірі 9 241,25 грн., з яких 8 108,89 грн. - основна заборгованість, 1 132,36 грн. - пеня, стягнення судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

24.06.2020 року суд (суддя Петренко Н. Д.) вказаний позов задовольнив повністю, а саме вирішив:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алоріс Трейд" /ЄДРПОУ 42940670, адреса - 65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12/А, каб. 1303/ на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38728465, адреса - 68800, Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188, e-mail: osvreni@ukr.net/ заборгованість за договором № 27-П-РЕФ-19 від 22.08.2019 року у розмірі 9 241,25 грн. /дев`ять тисяч двісті сорок одна гривня 25 копійок/, з яких: 8 108,89 грн. /вісім тисяч сто вісім гривень 89 копійок/ - основний борг, 1 132,36 грн. /одна тисяча сто тридцять дві гривні 36 копійок/ - пеня.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алоріс Трейд" /ЄДРПОУ 42940670, адреса - 65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12/А, каб. 1303/ на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38728465, адреса - 68800, Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188, e-mail: osvreni@ukr.net/ судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві гривні 00 копійок/."

07.08.2020 року вказане рішення набрало законної сили і судом на його виконання було видано відповідні накази.

07.07.2023 року через канцелярію суд отримав подання головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стоніс Т.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по справі № 916/1140/20.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.07.2023 року, у зв`язку із перебуванням судді Петренко Н.Д. з 07.07.2023 на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, встановлених статтею 337 Господарського процесуального кодексу України, призначено повторний автоматичний розподіл вищевказаної заяви яким визначено склад суду для розгляду вказаного подання - суддя Демешин О. А.

Таку, заявник просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду, без вилучення паспорта для виїзду за кордон, керівнику юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОРІС ТРЕЙД» код ЄДРПОУ 42940670, адреса: 65039 м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12/А каб. 1303, Медведко Анатолію Яковичу, РНОКПП НОМЕР_1 до повного виконання вимог виконавчих документів.

Подання мотивовано тим, що:

- державним виконавцем направлено запити, щодо встановлення майнового стану та джерел отримання доходів боржника. Постановою про арешт майна боржника, накладено арешт на все майно боржника та внесено дані до відповідних реєстрів;

- згідно даних Державної фіксальної служби України та Пенсійного фонду України за боржником виявлені рахунки на які накладено арешт та виставлено платіжні вимоги на примусове списання коштів;

- згідно відповіді МВС зареєстрованих транспортних засобів за боржником не виявлено;

- станом на сьогоднішній день майна боржника на яке можливо звернути стягнення не виявлено, а Боржник на виклик державного виконавця на прийом не з`явився.

В якості правових підстав для звернення до Господарського суду з таким поданням Заявник посилається на ч. 1, п.19 ч. 2 ст. 18, Закону України "Про виконавче провадження", п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України", п. 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 р. № 261/2008, ст. 337 Господарського процесуального кодексу України та розділом 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966р. передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Так відповідно до положень ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Положеннями наведеної статті законодавцем чітко окреслено коло осіб, які можуть бути піддані такому заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, що охоплює лише фізичну особу, яка має статус боржника у виконавчому провадженні.

Отже, на відміну від положень підпункту 19 пункту 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", приписи статті 337 ГПК України не передбачають повноважень господарського суду зі встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме керівника боржника - юридичної особи, а визначає можливість тимчасового обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

В даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на співвідношенні вказаних норм Закону України "Про виконавче провадження" і норм Господарського процесуального кодексу як загальної і спеціальної норми права.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, Розділ "V" ГПК України напряму регулює питання, пов`язані з виконанням судових рішень саме у господарських справах, зокрема, ст. 337 - щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Водночас, Закон України "Про виконавче провадження" регулює питання щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), тобто не лише рішень господарського суду.

Так, ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" - Рішення, що підлягають примусовому виконанню - окреслено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

11) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Таким чином, в даному випадку, п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до ст. 337 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин, які виникають при виконанні не лише рішень господарського суду, а і судів цивільної, адміністративної юрисдикцій, третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України…

Аналогічний висновок щодо співвідношення норм Закону України "Про виконавче провадження", як загальної і норм ГПК України, як спеціальної - викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року справа N 920/149/18 (Провадження N12-297гс18).

Тому, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження (широке коло відносин) має право, в порядку п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" звернутись до суду із поданням за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Проте, господарський суд, при розгляді такого подання має керуватись нормами ГПК України, в межах своїх повноважень, а саме статтею 337 вказаного Кодексу ("Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", розділу V ГПК України - ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ).

З огляду на викладене, суд враховує, що боржником за Наказами Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 року по справі № 916/1140/20 - є Товариство з обмеженою відповідальністю "Алоріс Трейд" (ЄДРПОУ 42940670, адреса - 65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12/А, каб. 1303), а ст. 337 ГПК України не передбачає можливості тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи (в даному випадку, як зазначено в поданні - керівника вказаної юридичної особи Медведко Анатолію Яковичу).

Також суд звертає, що п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України", на який посилається державний виконавець - було виключено згідно із Законом України від 10.12.2015 р. N 888-VIII.

Отже, суд робить висновок, що подання (вх. № 2-1009/23 від 07.07.2023 року) головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стоніс Т.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по справі № 916/1140/20 - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 337, 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання (вх. № 2-1009/23 від 07.07.2023 року) головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стоніс Т. Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по справі № 916/1140/20 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 10.07.2023 року

та може бути оскаржена в порядку ст.253-259 ГПК України

Суддя О.А. Демешин