Рішення

від 07.07.2023 по справі 917/545/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2023 Справа № 917/545/23

м.Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Паламарчука В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Віссен", вул. Князя Ярослава Мудрого, будинок 68, м. Дніпро, 49038

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000

про стягнення 113 731,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.04.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява (вхід. №582/23 від 06.04.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Віссен" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" заборгованості за Договором поставки №199 від 01.12.2021 в розмірі 113 731,78грн, з них: 87671,75грн - основна заборгованість, 23 087,81грн - інфляційне збільшення, 2 972,22грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині розрахунків за поставлений товар.

Також позивач просив в позовній заяві стягнути на його користь сплачений судовий збір в розмірі 2684,00грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 позовну заяву передано на розгляд судді ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 позовну заяву залишено без руху відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

21.04.2023 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява (вхід. №5073) з доказами усунення недоліків даної позовної заяви.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.05.2023 року №27 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/545/23 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 року справу №917/545/23 розподілено судді Паламарчуку В.В.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відкрито провадження у справі №917/545/23 постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.05.2023року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. № 6750). Відповідно до наданого відзиву відповідач визнає позовні вимоги, в частині основної заборгованості у сумі 87671,75грн, щодо стягнення інфляційних та 3% річних прохає суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за порушення зобов`язань відповідача, засновником якого є резидент Республіки Білорусь. Окрім того посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Крім того, прохає суд зменшити заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу до 6000,00грн.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Віссен" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (Покупець ) укладено Договір поставки № 199 (далі - Договір).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022року, а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення строку їх виконання.

За умовами укладеного Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві Товар згідно Специфікацій до Договору, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей Товар (п.1.1. Договору).

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у специфікаціях до договору. Специфікації підписуються обома сторонами за даним договором та є невід`ємними частинами договору (п. 1.2 Договору).

Сторонами було підписано Специфікації: №1 від 01.12.2021, №2 від 01.12.2021 та №3 від 28.12.2021 до Договору, якими було погоджено товар який підлягає поставці, кількість, ціну, умови поставки та оплати, строки та місце поставки.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Покупець проводить оплату за поставлену партію товару на умовах, визначених у Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п.2 Специфікацій №1 та п.3 Специфікації №2,3 до Договору, умови оплати визначені як 100% оплата протягом 60 календарних днів з моменту поставки і підписання видаткової накладної Сторонами.

Позивачем була здійснена поставка товару визначеного Специфікаціями відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №4298 від 03.12.2021, №4299 від 03.12.2021, №66 від 12.01.2022 та експрес накладними "Нова пошта" №20400261995571, №20400269173397 (а.с. 30-34). Зокрема:

- згідно видаткової накладної №4298 від 03.12.2021 відповідачу було поставлено Фільтр повітряний HF0418 - 10шт. та Фільтр повітряний HF0419 - 7шт на загальну суму 28 800,00грн;

- згідно видаткової накладної №4299 від 03.12.2021 відповідачу було поставлено Фільтр паливний FS1006 - 15шт; Фільтр повітряний HF0418 - 7шт; Фільтр паливний 84309911 >>84348882 - 10шт та Фільтр паливний 84818745 - 10шт на загальну суму 35 796,00грн;

- згідно видаткової накладної №66 від 12.01.2022 відповідачу було поставлено Фільтр гідравлічний HD8362 - 12шт та Фільтр паливний Р954556 - 5шт на загальну суму 23 075,75грн.

Однак, відповідач всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням, за поставлений товар не розрахувався. За твердженням позивача, на дату подачі цього позову заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" становить 87 671,75грн.

Оскільки сума заборгованості за поставлений товар відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до суду з даним позовом. Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача 87 671,75грн заборгованості за Договором поставки №199 від 01.12.2021року, 23 087,81грн - інфляційне збільшення, 2 972,22грн - 3% річних.

Відповідач позовні вимоги в частині суми основного боргу визнає в повному обсязі.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 265 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Однак, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар не розрахувався.

Дані обставини визнаються відповідачем у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 87 671,75грн заборгованості за Договором поставки №199 від 01.12.2021 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за неналежне виконання умов Договору на підставі ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 23 087,81грн - інфляційних втрат, 2 972,22грн - 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань ним не визнаються.

Згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (стихійні лиха або їх наслідки, війни, страйки, народні хвилювання та ін.), а також, якщо ці обставини або їх наслідки безпосередньо вплинули на виконання договору. При цьому термін виконання зобов`язань за договором відсувається сорозмірно часу, потягом якого діяли такі обставини (їх наслідки) . Сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна в строк, що не перевищує 10 днів, сповістити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин. Підтвердження настання форс-мажорних обставин є сертифікат регіональної торгово-промислової палати сторони, для якої створились такі умови. Сторона, яка не повідомила в зазначений термін іншу сторону договору, про настання у неї форс-мажорних обставин, позбавляється права посилатися на них у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором.

Як зазначає у відзиві відповідач: Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан.

Загальним офіційним листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, підтвердивши, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Крім цього, судом встановлено, що засновником ТОВ "Сервіс Ойл" було ВАТ "Пуховичинафтопродукт", зареєстроване в Республіці Білорусь.

Пунктом 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" № 18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України.

Пунктом 5 постанови Правління Національного банку України "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18" пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім переказу коштів (за виключенням коштів у російських рублях та білоруських рублях) з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил У країни та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України".

Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України № 44 від 08.03.2022 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18", пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів".

Разом з тим, суд зазначає, що частина боргу виникла у відповідача ще до настання форс-мажорних обставин. Крім цього, відповідачем не надано доказів, що ним в строк, що не перевищує 10 днів, сповіщено іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, а також не надано як сертифікат, виданий відповідно до ЗУ "Про торгово-промислові палати України" та Регламенту, як власне і доказів того, що він звертався до ТТП України за засвідченням належним чином обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню ним умов договору.

Таким чином, посилання відповідачем на настання форс-мажорних обставин, як на підставу у відмові в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних - є необґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, що більша частина боргу виникла у відповідача ще до настання форс-мажорних обставин.

Контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки стягуваних 3% річних та інфляційних за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон" суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець проводить оплату за поставлену партію товару на умовах, наведених у специфікаціях до даного договору.

Згідно до п.2 Специфікацій №1 та п.3 Специфікації №2,3 умови оплати - 100% оплата протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару і підписання видаткової накладної Сторонами.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 4.2. Договору, строк оплати за товар є простроченим:

- по видатковій накладній №4298 від 03.12.2021 - з 02.02.2022;

- по видатковій накладній №4299 від 03.12.2021 - з 02.02.2022;

- по видатковій накладній №66 від 12.01.2022 - з 14.03.2022.

Відповідно до наданого розрахунку, позивач нарахував відповідачеві за прострочення платежу за поставлений товар:

- за видатковою накладною №4298 від 03.12.2021 на суму 28 800,00грн інфляційні втрати у розмірі 7 735,74грн та 1 0014,29грн - 3 % річних за період з 02.02.2022 по 31.03.2022;

- за видатковою накладною №4299 від 03.12.2021 на суму 35 796,00грн інфляційні втрати у розмірі 9 614,88грн та 1 244,52грн - 3 % річних за період з 02.02.2022 по 31.03.2022;

- за видатковою накладною №66 від 12.01.2022 на суму 23 075,75грн інфляційні втрати у розмірі 5 737,19грн та 726,41грн - 3 % річних за період з 14.03.2022 по 31.03.2022.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат в межах заявлених позивачем періодів, суд встановив, що розмір інфляційних втрат є значно більшим, чим заявлено позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення суму інфляційних втрат, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий розмір - 23 087,81грн - підлягає стягненню з відповідача.

Здійснивши перевірку правомірності нарахування 3% річних, судом встановлено, що за зобов`язаннями по видатковій накладній № 66 від 12.01.2022, позивач, визначаючи розмір 3% річних невірно визначив початок перебігу строку прострочення. Позивачем не враховано, що згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, останнім днем для здійснення розрахунку за отриманий товар за видатковою накладною №66 від 12.01.2022 є 14.03.2023, а тому прострочення оплати починається з 15.03.2023.

Після перерахунку зробленого судом, вірним нарахуванням 3% річних є сума у розмірі 2 970,33грн, яка і підлягає задоволенню, в решті - позов задоволенню не підлягає.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про 87671,75грн основного боргу, 23087,81грн - інфляційних втрат, 2 970,33грн - 3% річних - обґрунтовані, відповідачем не спростовані, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідач частково визнав позов в розмірі 87 671,75 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже в зв`язку з частковим визнанням відповідачем позову, позивачеві підлягає поверненню із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 657,54грн, сплаченого при поданні позову, а решта в сумі 2026,46грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення 12 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір № 200323/1 від 20.03.2023 про надання правових (юридичних) послуг, укладений між Фізичною особою - підприємцем Григоренком Віктором Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Віссен", рахунок на оплату №1/200323/1 від 20.03.2023; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1/200323/1 від 05.04.2023 на загальну суму 12 000,00грн.

Повноваження адвоката Григоренка В.О. підтвердженні свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3985 від 23.11.2018 та ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1189787 від 04.04.2023.

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

При цьому, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як було зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву прохає суд зменшити розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00грн.

За твердженням відповідача заявлена до стягнення сума витрат в розмірі 12 000,00грн є не співмірною зі складністю справи .

З урахуванням обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин та баланс інтересів обох сторін, суд, керуючись вищевказаними нормами, вирішив витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00грн покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Віссен" (вул. Князя Ярослава Мудрого, будинок 68, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43824695) 87671,75грн - основного боргу, 23087,81грн - інфляційних втрат, 2970,33грн - 3% річних, 2026,46грн - судового збору та 6000,00грн - витрат на надання правової допомоги.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Віссен" (вул. Князя Ярослава Мудрого, будинок 68, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43824695) з Державного бюджету України - судовий збір у сумі 657,54грн, який сплачено платіжним дорученням №621 від 04.04.2023 року у сумі 2684,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

Суддя Паламарчук В.В.