Постанова

від 27.06.2023 по справі 904/1667/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/1667/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі

за позовом Обласного комунального підприємства "Фармація"

до Кам`янської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дніпропетровська обласна рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9",

про визнання права господарського відання на нерухоме майно.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Сидоренко О. М., відповідача - Жежель С. С.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Обласне комунальне підприємство "Фармація" (далі - ОКП "Фармація") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Кам`янської міської ради, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог від 09.09.2022) просило суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Коноплянки Вадима Михайловича (далі - державний реєстратор) з індексним номером 52139934 від 05.05.2020 12:01:38 з одночасним припиненням права комунальної власності територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради (ідентифікаційний код 24604168) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 703409912104, яке розташоване за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72;

- визнати незаконним і скасувати рішення Кам`янської міської ради від 28.10.2020 № 2061-47Л/П;

- визнати за ОКП "Фармація" (ідентифікаційний код 01976358) право господарського відання на нерухоме майно, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72: у будівлі під літ. "Е-7" на першому поверсі аптечний пункт-приміщення поз. XX, XXI загальною площею 18,1 кв. м; у будівлі під літ. "Е-7" на першому поверсі аптечний пункт-приміщення поз. ХVа, 6-2 загальною площею 18 кв. м; у будівлі під літ. "Е-7" на першому поверсі аптечний пункт-приміщення поз. IX, X загальною площею 30,4 кв. м (далі - спірні приміщення).

1.2. Позовні вимоги із посланнями, зокрема, на положення статей 20, 136, 145 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 16, 392, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обґрунтовані тим, що спірні приміщення на виконання рішень Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 455-19/VI та від 27.12.2013 № 517/23/VI відповідно до актів приймання-передачі від 01.08.2013 та від 12.03.2014 передані Комунальним некомерційним підприємством Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9" зі свого оперативного управління в господарське відання позивача, а тому такі приміщення перебувають у господарському віданні позивача. 16.08.2019 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 493-17/VII, відповідно до пункту 1.13 якого передала до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янське юридичну особу - Комунальний заклад "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" (наразі - Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9") та майно цієї особи, закріплене за нею на праві оперативного управління. Оскільки спірні приміщення на час прийняття вказаного рішення (16.08.2019) перебували у господарському віданні позивача та задовго до цієї дати вибули з оперативного управління і володіння Комунального закладу "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради", такі приміщення не були передані у комунальну власність територіальної громади міста Кам`янське у складі майна цього закладу згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 № 493-17/VII. Тому, позивач вважає, що відповідач не набув статусу власника спірних приміщень, а тому положення статей 316, 317, 319 ЦК України, які наділяють власника правом володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, не поширюються на відповідача щодо спірних приміщень. Проте, незважаючи на вказані обставини, своїм рішенням від 28.10.2020 № 2061-47/VII відповідач протиправно позбавив ОКП "Фармація" права господарського відання на спірні приміщення, що свідчить про невизнання цього права відповідачем.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1667/22 (суддя Кеся Н. Б.) позов задоволено частково; визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора з індексним номером 52139934 від 05.05.2020; визнано незаконним і скасовано рішення Кам`янської міської ради від 28.10.2020 № 2061-47Л/П; визнано за ОКП "Фармація" право господарського відання на нерухоме майно, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72: у будівлі під літ. "Е-7" на першому поверсі аптечний пункт-приміщення поз. XX, XXI загальною площею 18, 1 кв. м; у будівлі під літ. "Е-7" на першому поверсі аптечний пункт-приміщення поз. ХVа, 6-2 загальною площею 18 кв. м; у будівлі під літ. "Е-7" на першому поверсі аптечний пункт-приміщення поз. IX, X загальною площею 30,4 кв. м; у решті позову відмовлено; стягнуто з Кам`янської міської ради на користь ОКП "Фармація" судовий збір у сумі 6 202,50 грн.

2.2. Судове рішення арґументоване тим, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 № 493-17/VII не передбачалася передача спірних приміщень до власності громади міста Кам`янське, передано лише юридичну особу Комунальний заклад "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" та закріплене за нею на праві оперативного управління майно, у складі якого спірні приміщення не перебували. Отже, речові права на спірні приміщення залишилися в розпорядженні (власності) Дніпропетровської обласної ради. Проте за актом приймання-передачі від 03.09.2019 за інвентаризаційним описом спірні приміщення всупереч рішенню власника увійшли до складу майна лікарні, а речові права територіальної громади міста Кам`янське безпідставно зареєстровані на увесь цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72.

Отже, 28.10.2020 відповідач на порушення власних повноважень прийняв рішення № 2061-47/VІІ "Про припинення права господарського відання на нерухоме майно комунальної власності міста", яким розпорядився майном, на частину якого право власності йому не передавалося, а 19.11.2020 на підставі вищезазначеного рішення було неправомірно проведено державну реєстрацію припинення належного позивачеві права господарського відання на спірні приміщення.

У частині вимог про одночасне припинення права комунальної власності територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 703409912104, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, суд відмовив у задоволенні, оскільки згідно з положеннями статті 26 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасування рішення державного реєстратора та документа, на підставі якого припинено речові права, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 (Коваль Л. А. - головуючий, судді Кузнецов В. О., Мороз В. Ф.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1667/22 скасоване та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

2.4. Постанова мотивована тим, що у спорі про захист прав власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Дніпропетровська обласна рада не оскаржувала зареєстроване за територіальною громадою в особі Кам`янської міської ради право власності на цілісний майновий комплекс лікарні, у тому числі щодо спірних приміщень. Апеляційний господарський суд також наголосив на тому, що у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності судового спору між Дніпропетровською обласною радою та Кам`янською міською радою з приводу права власності та їх реєстрації на спірні приміщення. При цьому саме Дніпропетровська обласною радою, якщо вона вважає себе власником спірних приміщень, може бути подано позов про захист своїх прав власності. Тоді як з 28.04.2020 за Кам`янською міською радою зареєстровано право власності на ці приміщення, а з позовом у даній справі позивач звернувся у червні 2022 року, тобто Дніпропетровська обласна рада обізнана про спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що за позовом ОКП "Фармація", яке вважає порушеним своє право господарського відання, не може бути прямо чи опосередковано вирішено спір про право власності інших осіб, які з відповідними позовами не звертаються. За викладених обставин відсутні підстави стверджувати про приналежність як самої будівлі під літ. "Е-7", розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, так і окремих його частин (спірних приміщень), іншому власнику, ніж Кам`янська міська рада.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши також положення частини 1 статті 317 ЦК України зазначив, що Кам`янська міська рада мала право приймати рішення від 28.10.20 № 2061-47Л/П про припинення права господарського відання позивача на спірні приміщення. Припинення права господарського відання вказаним майном на підставі прийнятого в межах повноважень рішення органу місцевого самоврядування, який від імені та в інтересах територіальної громади як власника відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, є майновою дією власника щодо розпорядження майном.

Апеляційний господарський суд також зазначив, що, задовольняючи позовну вимогу про скасування рішення Кам`янської міської ради від 28.10.20 № 2061-47Л/П у повному обсязі, місцевий господарський суд скасував це рішення і щодо інших об`єктів, які не були спірними у даній справі, оскільки зазначене рішення ради стосувалося не лише спірних приміщень, а припиняло також право господарського відання позивача на нерухоме майно комунальної власності за іншими адресами. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що місцевий господарський суд, визнавши незаконним і скасувавши рішення державного реєстратора з індексним номером 52139934 від 05.05.2020, скасував у повному обсязі зареєстроване за територіальною громадою в особі Кам`янської міської ради право власності на весь цілісний майновий комплекс Комунального закладу "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради", а не лише щодо спірних приміщень.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що особа, якій належить право господарського відання, має право оскаржувати реєстраційні дії, пов`язані з припиненням або зміною саме цього права, а не права власності на ці приміщення чи взагалі на весь комплекс споруд, до яких ці приміщення входять. Ні позивач, ні суд першої інстанції не обґрунтовує, чим порушено права позивача реєстрацією за Кам`янською міською радою права власності на будівлі, які не є предметом спору у справі. Позивач не є та не був власником цього цілісного майнового комплексу чи його частин - спірних приміщень. Відповідно, ОКП "Фармація" не може оспорювати чи захищати право власності іншої особи на таке майно та вимагати скасування відповідних реєстраційних дій.

Право повного господарського відання, право оперативного управління, право користування є похідними від права власності і залежними від власника майна. Проте за захистом свого права звертається особа, права якої порушено, тобто за захистом права власності звертається власник майна чи особа, яка вважає себе власником. Незважаючи на ті обставини, що ОКП "Фармація" вважає порушеним своє право господарського відання неправомірною, за його доводами, зміною власника майна спірних приміщень, за його позовом не може бути вирішено по суті спір про право власності на ці приміщення.

За встановлених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову вцілому.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі № 904/1667/22, ОКП "Фармація" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.23 у справі № 904/1667/22 і залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.22 у справі № 904/1667/22.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції норм частини 1 статті 317 ЦК України, частини 4 статті 136 ГК України, частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування кожної із зазначених норм у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 317 ЦК України, ОКП "Фармація" наголосило на тому, що, незважаючи на правильно встановлені обставини, які підтверджують факт вибуття з оперативного управління Комунального закладу "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" спірних приміщень і відповідне зменшення балансової вартості майна, яке залишилося в оперативному управлінні цього закладу на момент його передачі до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янське, апеляційний суд, на порушення норм частини 1 статті 317 ЦК України, яка наділяє власника правами володіння, користування та розпоряджання виключно своїм майном, обґрунтував правомірність розпорядження відповідачем спірними приміщеннями, які йому не передавалися з прийняттям щодо них оскаржуваного рішення Кам`янської міської ради від 28.10.20 № 2061-47/VII.

Обґрунтовуючи неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції положень статті 136 ГК України, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 136 ГК України для захисту свого права господарського відання на спірні приміщення позивач мав та має право без обмежень і жодних виключень застосовувати положення закону, встановлені для захисту права власності, зокрема і положення статті 393 ЦК України щодо визнання незаконним і скасування правового акта, який порушує право позивача.

Більш того, скаржник наголошує на тому, що обрані ним способи захисту порушених прав та законних інтересів щодо спірних приміщень жодним чином не спрямовані на зміну чи скасування рішень Кам`янської міської ради від 25.04.2019 № 1392-32/VII і Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 № 493-17/VII та акта приймання-передачі від 03.09.2019, а отже, не спрямовані і на зміну чи скасування обсягу майна чи майнових прав, набутих відповідачем на підставі цих документів. Обираючи способи ефективного судового захисту своїх прав і законних інтересів щодо спірних приміщень, у тому числі шляхом скасування рішення державного реєстратора з індексним номером 52139934 від 05.05.2020, яким за відповідачем безпідставно зареєстровано право комунальної власності на спірні приміщення, які не увійшли до складу переданого йому майна, позивач виходив з положень частини 4 статті 136 ГК України та висновків щодо ефективності обраного способу захисту, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 560/3160/20, а також з положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які не передбачають часткового скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та законних способів захисту, наведених у статті 20 ГК України. Відтак, реалізація обраних позивачем способів захисту своїх прав та законних інтересів безумовно відновила б становище, яке існувало до їх порушення. Отже, на думку скаржника, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права призвело до прийняття цим судом незаконного і необґрунтованого рішення, що суперечить положенням статті 236 ГПК України.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Кам`янська міська рада просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

3.5. Дніпропетровська обласна рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 21.06.2013 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 455-19/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" (далі - рішення від 21.06.2013 № 455-19/VI).

Відповідно до пункту 5.18 рішення від 21.06.2013 № 455-19/VI вирішено передати в господарське відання ОКП "Фармація", зокрема, нежитлове приміщення площею 18,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 72, яке перебувало в оперативному управлінні лікарні (Комунальний заклад "Дніпродзержинська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради").

01.08.2013 між Комунальним закладом "Дніпродзержинська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" (наразі - Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9"), Дніпропетровською обласною радою та ОКП "Фармація" підписаний акт приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення площею 18,0 кв. м.

27.12.2013 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 517-23/VІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" (далі - рішення від 27.12.2013 № 517-23/VІ), відповідно до якого передано у господарське відання ОКП "Фармація" нежитлові приміщення лікарні загальною площею 48,5 кв. м, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 72, яке перебувало в оперативному управлінні лікарні (Комунальний заклад "Дніпродзержинська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради").

12.03.2014 між Комунальним закладом "Дніпродзержинська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" (наразі - Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9"), Дніпропетровською обласною радою та ОКП "Фармація" підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень загальною площею 48,5 кв. м (18,1 кв. м + 30.4 кв. м), розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 72.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.08.2015 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на цілісний майновий комплекс Комунальний заклад "Дніпродзержинська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради".

27.08.2015 зареєстровано право господарського відання ОКП "Фармація" на об`єкт у будівлі під літ. "Е-7" на І поверсі аптечний пункт-приміщення поз. ІХ, Х загальною площею 30,4 кв. м згідно з витягом із рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2013 №517-23/VІ. При цьому зазначене речове право припинено 19.11.2020 на підставі рішення Кам`янської міської ради від 28.10.2020 № 2061-47/VІІ.

27.08.2015 також зареєстровано право господарського відання ОКП "Фармація" на об`єкт у будівлі під літ. "Е-7" на І поверсі аптечний пункт-приміщення поз. ХХ, ХХІ загальною площею 18,1 кв. м згідно з витягом із рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2013 № 517-23/VІ. Зазначене речове право припинено 19.11.2020 на підставі рішення Кам`янської міської ради від 28.10.2020 № 2061-47/VІІ.

27.08.2015 зареєстровано право господарського відання ОКП "Фармація" на об`єкт будівлі під літ. "Е-7" на І поверсі аптечний пункт-приміщення поз.ХVа,6-2 загальною площею 18,0 кв. м згідно з витягом із рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2013 № 517-23/VІ. Зазначене речове право припинено 19.11.2020 на підставі рішення Кам`янської міської ради від 28.10.2020 № 2061-47/VІІ.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.04.2019 Кам`янська міська рада прийняла рішення № 1392-32/VІІ "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Кам`янського юридичних осіб та закріпленого за ними на праві оперативного управління майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" (далі - рішення від 05.04.2019 № 1392-32/VІІ). У пункті 7 додатку до рішення від 05.04.2019 № 1392-32/VІІ зазначено, що Кам`янській міській раді передається юридична особа - Комунальний заклад "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72.

16.08.2019 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 493-17/VІІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" (далі - рішення від 16.08.2019 № 493-17/VІІ), відповідно до пункту 1.13 якого юридичну особу - Комунальний заклад "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради", розташовану за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, та закріплене за нею на праві оперативного управління майно передано до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янського, за умови прийняття відповідного рішення Кам`янською міською радою згідно з чинним законодавством України.

03.09.2019 Кам`янська міська рада прийняла рішення № 262 "Про затвердження акта приймання-передачі юридичною особи - комунального закладу ""Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради", розташованої за адресою: м. Кам`янське, проспект Аношкіна, 72, та закріплене за нею на праві оперативного управління майно до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янського".

Відповідно до акта приймання-передачі комісія у складі відповідних посадових осіб Дніпропетровської обласної ради та Кам`янської міської ради провела обстеження майна, яке перебуває за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, що передається зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янське, встановила, що до складу передачі входить майно Комунального закладу "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради" на загальну балансову вартість тридцять один мільйон п`ятсот дев`яносто чотири тисячі сімсот вісімдесят сім гривень 00 копійок відповідно до інвентаризаційного опису, що додається та є невід`ємною частиною акта приймання-передачі. Зазначене майно передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янське.

На підставі листа від 30.09.2020 № 01 вих-16/1416, Кам`янська міська рада 28.10.2020 прийняла рішення № 2061-47/VІІ "Про припинення права господарського відання на нерухоме майно комунальної власності міста" (далі - рішення від 28.10.2020 № 2061-47/VІІ). Пунктом 1 рішення від 28.10.2020 № 2061-47/VІІ припинено право господарського відання правокористувача - ОКП "Фармація" на нерухоме майно комунальної власності за адресами: просп. Аношкіна, 72, вул. Вячеслава Чорновола, 79А, вул. Сергія Слісаренка 3, вул. Колеусівська, 12.

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що станом на 14.08.2015 зареєстрований цілісний майновий комплекс Комунальний заклад "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради", у тому числі приміщення лікарні за номером Е-7 загальною площею 9856 кв. м. Власником цього майнового комплексу зазначено територіальну громаду сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради, яке зареєстровано 11.07.2015.

28.04.2020 проведено державну реєстрацію права власності територіальної громади в особі Кам`янської міської ради на цілісний майновий комплекс Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9", у тому числі приміщення лікарні за номером Е-7 загальною площею 9856 кв. м за рішенням державного реєстратора, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровська область від 05.05.2020. Підставою для державної реєстрації є: акт приймання-передачі, серія та номер: б/н., виданий 03.09.2019, видавник: Кам`янська міська рада: Дніпропетровська обласна рада; рішення, серія та номер: 1531-35/VІІ, виданий 04.09.2019, видавник: Кам`янська міська рада; рішення, серія та номер: 262, виданий 03.09.2019, видавник: Виконавчий комітет Кам`янської міської ради; рішення, серія та номер: 1392-32/VII, виданий 25.04.2019, видавник: Кам`янська міська рада; додаток 1 до рішення 1531-35/VІІ, статут, серія та номер: б/н, виданий 04.09.2019; видавник: Кам`янська міська рада; додаток 2 до рішення 1531-35/VII, передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 04.09.2019, видавник: Кам`янська міська рада.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.3. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем.

Водночас відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 917/559/21, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 136 ГК України у контексті захисту права господарського відання та висновку стосовного комплексного застосування положень статті 136 ГК України і статті 317 ЦК України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що частина 2 статті 135 ГК України встановлює, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Правовий висновок щодо застосування положень статті 136 ГК України в контексті захисту права господарського відання викладено у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 924/113/21, від 07.10.2021 у справі № 904/4928/17, від 22.09.2021 у справі № 915/2315/19, від 12.11.2020 у справі № 908/2638/17, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 30.06.2020 у справі № 923/321/18, де зазначено, що відповідно до частин 1, 2, 4 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Водночас власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Звідси власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання його іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів.

Тобто майно може перебувати в особи на праві господарського відання доки воно не знадобиться власнику, який сам розпоряджається своїм правом стосовно його безоплатної передачі.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.04.2023 у справі № 921/64/22.

Наведені висновки є чіткими, зрозумілими та однозначними, і суд касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від викладеного висновку. З огляду на викладене у цій справі відсутні підстави для формування правового висновку Верховного Суду з питань, порушених скаржником у касаційній скарзі.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Отже, аналізуючи наведене вище, Верховний Суд зауважує, що право господарського відання є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб`єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Дані юридичні особи отримують певну сукупність прав та обов`язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника, зокрема із застосуванням способів захисту права власності, зазначених в главі 29 ЦК України.

Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Між тим постанова апеляційного суду наведеним вимогам не відповідає, оскільки суд апеляційної інстанції наведених вище висновків Верховного Суду, а також положень чинного законодавства, зокрема стосовно того, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності, не врахував, не з`ясував належним чином правовий статус спірних приміщень, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків про відсутність у позивача права звернення до суду з позовом у цій справі та відповідно скасування рішення місцевого господарського суду.

Так, розглядаючи спір у цій справі, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та зазначаючи про те, що відсутні підстави стверджувати про приналежність як самої будівлі під літ. "Е-7", розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, так і окремих його частин (спірних приміщень), іншому власнику, ніж Кам`янська міська рада, суд апеляційної інстанції не спростував висновки суду першої інстанції щодо належності спірних приміщень Дніпропетровській обласній раді, а також відсутності її волевиявлення на відчуження таких приміщень. Зокрема, суд апеляційної інстанції не дослідив зміст та не надав належної оцінки рішенню від 16.08.2019 № 493-17/VІІ у контексті волевиявлення власника на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання та/або не надання його іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів.

При цьому, встановлюючи обставини справи, суд апеляційної інстанції також не звернув уваги на те, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання, зокрема, надання згоди на передачу об`єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності (стаття 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Отже, передбаченою законодавством формою, в якій фіксується здійснення радою як органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, вирішення питання, віднесеного до її компетенції, є рішення.

Викладене вище в сукупності свідчить про неналежне дослідження господарським судом апеляційної інстанції обставин щодо наявності або відсутності порушених прав позивача.

Іншим доводам касаційної скарги колегія суддів не надає оцінку з огляду на необхідність дослідження зазначених вище обставин, які є першочерговими під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. З огляду на викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції резюмується, а касаційну скаргу -задовольнити частково.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення заявленого позову.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація" задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі № 904/1667/22 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ