Ухвала

від 10.07.2023 по справі 910/1524/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/1524/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І. Б. та Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагробуд" (далі - Товариство)

на протокольну ухвалу господарського суду міста Києва від 13.06.2023 та

ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023

за позовом Товариства

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення в частині,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - мале підприємство "Золочівка" кооперативу по водопостачанню та каналізуванню масиву "Заріччя",

ВСТАНОВИВ:

Товариство 28.06.2023 (через систему "Електронний суд") подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва, яка внесена до протоколу судового засідання від 13.06.2023 (про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи) та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 зі справи № 910/1524/23 (про повернення апеляційної скарги), а справу передати до господарського суду першої інстанції для розгляду.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги в частині оскарження ухвали суду першої інстанції суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 13.06.2023, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 названого Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, аналіз вказаної статті свідчить, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції тільки лише після їх перегляду в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що у поданій касаційній скарзі Товариство просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва, яка занесена до протоколу судового засідання від 13.06.2023, та яка в апеляційному порядку по суті не переглядалась, то ця обставина виключає можливість перегляду вказаної ухвали в касаційному порядку.

Щодо оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 про повернення апеляційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як свідчать обставини справи та зазначено в оскаржуваній ухвалі апеляційної інстанції від 21.06.2023, у судовому засіданні 13.06.2023 господарським судом міста Києва протокольною ухвалою відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Не погоджуючись із вказаною протокольною ухвалою суду першої інстанції, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції, яка занесена до протоколу судового засідання від 13.06.2023, а справу направити до суду першої інстанції для постановлення ухвали в письмовій формі окремим процесуальним документом з викладенням мотивів та подальшого продовження розгляду.

Оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у цій справі апеляційну скаргу Товариства на вказану протокольну ухвалу суду першої інстанції у цій справі повернуто скаржнику.

Постановляючи зазначену ухвалу від 21.06.2023, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки не охоплюється переліком, визначеним частиною першою статті 255 ГПК України та жодною іншою нормою згаданого Кодексу не передбачено право на оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, а тому дійшов висновку про повернення апеляційної скарги Товариства у цій справі на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство посилається на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 21.06.2023 постановлена з порушенням норм процесуального права, основних засад (принципів) судочинства, таких як пропорційність та рівність учасників судового процесу, а також положень статті 129 Конституції України, що позбавило скаржника права на оскарження судових рішень.

Однак Суд дійшов висновку, що твердження Товариства, викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Приписами частини першої статті 255 ГПК України встановлено вичерпний перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Оскільки ухвала суду першої інстанції (яка занесена до протоколу судового засідання), та якою відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у цій справі, у наведеному переліку статті 255 ГПК України відсутня, то вона не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції (не залежно від мотивів такого оскарження).

Відповідно до частини третьої статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та правомірно повернув подану апеляційну скаргу відповідно до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, зазначивши при цьому з посиланням на частину третю статті 255 названого Кодексу, про можливість включення будь-яких заперечень на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 129 Конституції України щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 243, 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагробуд" на ухвалу господарського суду міста Києва, яка внесена до протоколу судового засідання від 13.06.2023, та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 зі справи № 910/1524/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова