Постанова

від 05.07.2023 по справі 520/20222/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 р.Справа № 520/20222/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бегунца А.О. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Рембудсервіс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 25.02.22 по справі № 520/20222/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Рембудсервіс"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ Рембудсервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просило суд:

-скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 00112200701 від 15.06.2021, яке винесене відповідачем, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 2 293 462, 50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 834 770, 00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 458 692, 50 грн.

-скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 00112180701 від 15.06.2021, яке винесене відповідачем, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток всього на суму 2 090 751, 25 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 672 601, 00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 418 150, 25 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Рембудсервіс" залишено без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ Рембудсервіс", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом першої інстанції при винесенні рішення порушені норми процесуального права (неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи), і матеріального права (не застосовані норми, якими обґрунтовував свої вимоги позивач та неправильно застосовані норми, зазначені відповідачем), не врахована існуюча судова практика, що призвело до прийняття необгрунтованого та незаконного рішення.Посилаючись на обставини та обгрунтування , викладені в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

ГУ ДПС у Харківській області, ознайомившись з доводами та аргументами , покладеними в обґрунтування апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та помилковими повністю, та відповідно вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги з посиланням на правову позицію, викладену у відзиві, заперечував, просив суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, з питань дотримання вимог єдиного внеску з 01.01.2018 по 31.12.2019, іншого законодавства з 01.01.2018 по 31.12.2019.

За результатами проведення перевірки був складений Акт від 31.03.2021 № 5312/20-40- 07-01-08/14061407 .

Згідно висновків , викладених у Акті, перевіркою встановлено порушення з боку позивача, а саме:

-п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ПСБО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності», ПСБО 16 «Витрати» ТОВ занизило податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період всього на загальну суму 1672601 грн., у т.ч. за 1 квартал 2018 на суму 109444 гри., за 2 квартал 2018 на суму 131481 грн., за 3 квартал 2018 на суму 345170 грн., за 4 квартал 2018 на суму 15000 грн.. за 1 квартал 2019 на суму 81911 гри., за 2 квартал 2019 на суму 547251 грн., за 3 квартал 2019 на суму 442345 грн.

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст.198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1, ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість у загальній сумі 1834770 грн., в т.ч. за лютий 2018 р. на суму 27485 грн., за березень 2018 р. на суму 94119 грн., за квітень 2018 р. на суму 61333 грн., за травень 2018 р. на суму 84757 грн., за липень 2018 р. на суму 2000 грн., за серпень 2018 на суму 199446 грн., за вересень 2018 на суму 182076 грн., за жовтень 2018 на суму 16667 грн., за лютий 2019 на суму 18738 грн., за березень 2019 на суму 72274 грн., за квітень 2019 на суму 67843 грн., за травень 2019 на суму 163684 грн., за червень 2019 на суму 376530 грн., за липень 2019 на суму 327279 грн., за серпень 2019 на суму 164215 грн.

В якості доказів та обґрунтування вищезазначених висновків та відповідних порушень зазначено, що ГУ ДПС отримано від інших контролюючих органів податкову інформацію, яка на думку контролюючого органу свідчить про недобросовісність контрагентів-постачальників ТОВ «СБ Рембудсервіс», а саме: ПП «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005»), ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А»), ТОВ «Лектор-Трейдент», ТОВ «Стальмодерн», ТОВ «Метатрейд», зокрема про нібито відсутність умов для здійснення діяльності вищезазначеним контрагентами, відсутність за юридичними адресами, незначна кількість персоналу тощо.

На підставі цього ГУДПС робить висновок про нереальність поставок товарів, робіт, послуг з боку контрагентів на адресу ТОВ,про відсутність фактів здійснення господарських операцій («по ланцюгу») вчинених між зазначеними контрагентами та ТОВ, навіть і при наявності належного їх документального оформлення,про недійсність задекларованих Товариством показників податку на прибуток, податкового кредиту та про заниження податку на прибуток й податку на додану вартість по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення рішення, а саме:

-№ 00112200701 від 15.06.2021 відповідно до якого встановлені порушення п. 198.1., п. п. 198.3., п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1, ст. 201 ПК України, та згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 293 462, 50 грн. (з них за податковими зобов`язаннями 1834770 грн., та за штрафними санкціями 458692, 50 грн.);

-№ 00112180701 від 15.06.2021 відповідно до якого встановлені порушення п. 44.1., п. п. 44.2., ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1. ст. 134, п. 135.1, ст. 135 ПК України, та згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2 090 751, 25 грн. (з них за податковими зобов`язаннями 1672601 грн., та за штрафними санкціями 418150, 25 грн.).

02.07.2021 Позивачем були оскаржені податкові повідомлення-рішення в досудовому порядку, шляхом подання скарги до ДПС України.

01.10.2021 Позивач отримав поштою Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 30.08.2021 № 19710/6/99-00-06-01-01-06 відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Позивач вважає не правомірними та не погоджується з винесеним податковими повідомленням-рішеннями за недотримання термінів сплати податкових зобов`язань на додану вартість, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях наведеного чинного законодавства, а тому суд приходить до висновку про правомірність винесених податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачуватиподатки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, урегульованоПодатковим кодексом України(ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначенихпунктом41.1статті41цьогоКодексу,та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК Українигосподарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Таким чином, господарські операції для визначення податку на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту. При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимогзаконущодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Отже, умовами відображення господарських операцій в податковій звітності є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

За приписамиЗакону № 996-ХІVвизначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно достатті 9 Закону № 996-ХІVє первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, апеляційний суд вказує, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено , що протягом 2017-2019 позивач мав господарські відносини ТОВ «Лавіна-2005», ТОВ «Сфера-А», ТОВ «Лектор-Трейдент», ТОВ «Стальмодерн», ТОВ «Метатрейд».

Так, між позивачем та ТОВ «Лектор-Трейдент» були укладені договори підряду (субпідряду) на виконання поточних та капітальних ремонтів: № 43СП від 01.04.2019 р., № 45СП від 01.04.2019 р., № 19СП від 09.04.2019 р..

Між позивачем та ТОВ «Лавіна-2005» були укладені договори підряду (субпідряду) на виконання поточних та капітальних ремонтів: № 15СП від 31.01.2018 р., № 16СП від 31.01.2018 р., № 4ВТСП від 21.03.2017 р., № 4ВТСП від 21.03.2017 р., № 4ВТСП від 21.03.2017 р., № 2/ОЗСП від 14.03.2018 р., № 39СП від 07.05.2018 р., № 150СП від 29.06.2018 р., № 14СП від 20.03.2018 р., № 11СП від 04.04.2018 р., № 45СП від 24.05.2018 р., № 14СП від 20.03.2018 р., № 14СП від 20.03.2018 р., № 191СП від 10.08.2018 р., № 86СП від 09.07.2018 р., № 89СП від 16.08.2018 р., № 88СП від 16.08.2018 р., № 118СП від 30.05.2018 р., № 214СП від 05.09.2018 р., № 47СП від 14.04.2019 р., № 43СП від 14.04.2019 р.

Між позивачем та ТОВ «Сфера-А» були укладені договори підряду (субпідряду) на виконання поточних та капітальних ремонтів: Договір № 111СП від 25.09.2018 р., № 184СП від 25.07.2018 р., № 185СП від 25.07.2018 р., № 1СП від 29.08.2018 р., № 44СП від 07.03.2018 р.

Між позивачем та ТОВ «Стальмодерн» були укладені договори підряду (субпідряду) на виконання поточних та капітальних ремонтів: № 24ВТСП від 29.11.2018 р., № 24ВТСП від 29.11.2018 р., № 24ВТСП від 29.11.2018 р., № 24ВТСП від 29.11.2018 р, № 43СП від 12.02.2019 р., № 8СП від 11.02.2019 р., № 107СП від 09.04.2019 р., № 11СП від 12.04.2019 р.

Між позивачем та ТОВ «Метатрейд» були укладені договори підряду (субпідряду) на виконання поточних та капітальних ремонтів: № 12СП від 19.04.2019 р., № 90СД, від 24.04.2019 р., № 01/05СП від 10.05.2019 р., № 46СП від 05.05.2019 р., № 181СП від 05.06.2019 р., № 92СП від 11.04.2019 р., № 59СП від 15.05.2019 р., № 12СП від 19.04.2019 р., № 265СП від 11.06.2019 р, № 43СП від 01.04.2019 р., № 45СП від 01.04.2019 р., № 173СП від 26.07.2019 р., № 312СП від 18.07..2019 р.,

На виконання договорів були складені первинні документи: кошторисна документація - локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, розрахунки; довідки про вартість виконаних робіт (кб-3); акт прийомки виконаних робіт (кб-2в), податкові накладні, банківські виписки на оплату робіт; акти надання генпідрядник послуг; документів на підтвердження передання матеріалів в роботу підрядникам (акти прийому передачі матеріалів); договори підряду, які в свою чергу буди укладені між Позивачем із замовниками робіт (КП «Жилкомсервіс», НТУ «ХПІ», Адміністрація Немишлянського району ХМР, Управління освіти адміністрації Немишлянського району ХМР, Управління освіти адміністрації Слобідського району ХМР, Управління освіти адміністрації Київського району ХМР, КНП «Міська клінічна лікарня № 7» ХМР, ТОВ «Глобал Біглі», Козачолопанська селищна рада та ін.), та аналогічні первинні документи на їх виконання.

Всі зазначені докази надавалися під час перевірки та додані до позовної заяви в копіях.

Всі первинні документи, які надавалися під час перевірки та які додані до матеріалів справи, складені за фактом здійснення господарських операцій та підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з придбання ремонтно-будівельних робіт (поточні та капітальні ремонти житлових та нежитлових будівель, елементів благоустрою: ремонти в житлових будівлях, ремонти дошкільних, шкільних та інших навчальних закладів, ремонти адміністративних будівель, ремонти об`єктів благоустрою населених пунктів, ремонти гуртожитків та ін.) протягом 2017-2019 р.р. у контрагентів-постачальників ТОВ «СБ Рембудсервіс», а саме: ТОВ «Лавіна-2005», ТОВ «Сфера-А», ТОВ «Лектор-Трейдент», ТОВ «Стальмодерн», ТОВ «Метатрейд» та показники податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток з відповідних операцій.

Отримані від виконавця роботи (послуги) були обліковані (оприбутковані) позивачем за даними бухгалтерського рахунку № 63.

З матеріалів справи вбачається, що під час виконання вказаних договорів позивач виконував функції генерального підрядника (організація виконання робіт, складання проектно-кошторисної документації та ін.) перед субпідрядником, за що договорами була передбачена винагорода в розмірі від 5 % до 10 % від суми робіт (послуг).

За фактом виконання генпідрядник послуг позивачем були складені та підписані з виконавцем двосторонні акти прийому-передачі генпідрядник послуг, а також виставлені податкові накладні на відповідні суми податкових зобов`язань.

Відповідачем під час перевірки визнані податкові зобов`язання позивача по генпідрядним послугам.

Зобов`язання позивача з оплати придбаних робіт за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів (за відрахуванням генпідрядної винагороди).

В подальшому вказані роботи були реалізовані позивачем на адресу своїх Замовників - КП «Жилкомсервіс», НТУ «ХПІ», Адміністрація Немишлянського району ХМР, Управління освіти адміністрації Немишлянського району ХМР, Управління освіти адміністрації Слобідського району ХМР, Управління освіти адміністрації Київського району ХМР, КНП «Міська клінічна лікарня № 7» ХМР, ТОВ «Глобал Біглі», Козачолопанська селищна рада та інші в рамках відповідних договорів підряду, тобто позивачем виконані та передані всі результати ремонтно-будівельні робіт за спірними договорами вказаним замовникам.

В ході виконання даних правочинів позивачем отриманий позитивний фінансовий результат та своєчасно виконані роботи.

Матеріали справи свідчать , що господарські операції, які були предметом дослідження в ході проведення перевірки, відповідають видам діяльності позивача та його контрагентів. Станом на час здійснення господарських операцій, такі були зареєстрованими належним чином. Жодних ознак фіктивного підприємництва щодо таких не встановлено.

На підставі первинних документів позивачем був сформований податковий кредит та сформовані витрати.

Колегія суддів звертає увагу на те , що ГУДПС робить висновок про нереальність поставок товарів, робіт, послуг з боку контрагентів на адресу ТОВ,про відсутність фактів здійснення господарських операцій («по ланцюгу») вчинених між зазначеними контрагентами та ТОВ, навіть і при наявності належного їх документального оформлення, про що відображено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Згідно з ч. 1ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним уст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до ч. 1ст. 9 цього ж Закону,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Статтею 1 цього ж Законупередбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, з огляду на зміст вказаних норм податковогозакону, підставою для віднесення до витрат та формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - покупця доказів фактичного здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети, які (як правило) мають документальне підтвердження.

Під час дослідження вищевказаних господарських, в т.ч. первинних, облікових та фінансових документів перевіркою не встановлено порушень щодо їх оформлення. Відповідні первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлені господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами були надані податковому органу для перевірки, що не було спростовано у ході її проведення. Відтак, у силу приписів нормПК України, наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих позивачем витрат.

Оскільки, до перевірки було представлено всі господарські та фінансові документи, що обґрунтовують факт, зміст і обсяг господарських операцій, до жодного з представлених документів не висловлено зауважень щодо форми і змісту, їх доказового значення, суд вважає, що позивач правомірно включив до витрат суми, сплачені (нараховані) по господарських операціях, а до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ від господарських операцій, з вищевказаними контрагентами, по яких необґрунтовано встановлено «нереальність здійснення господарських операцій».

Відповідач заперечує реальність таких операцій, посилаючись наподаткову інформацію,яка, на його думку, свідчить пронедобросовісність контрагентівпозивача та відсутність у них можливості реально здійснювати господарську діяльність. Водночас, податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції між позивачем на наведеними вище контрагентами.

В своєю чергу позивач наголошує, що всі здійснювані ним господарські операції були реальними та підтверджені долученими до матеріалів справи первинними документами, які також надавалися під час проведення перевірки та відповідають вимогам чинного законодавства. Вважає, що наданими документами повною мірою підтверджується фактичне виконання спірних договорів, наявність економічної вигоди та доцільності таких господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Колегія суддів вважає посилання контролюючого органу на наявну в ньогоподаткову інформаціюяк на підставу для відмови в задоволенні позову необгрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №802/1428/17-а.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт тощо, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Суд апеляційної інстанції критично відносить до тверджень податкового органу про нібито відсутність умов для здійснення діяльності вищезазначеним контрагентами, відсутність за юридичними адресами, незначна кількість персоналу тощо, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Так у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, протеподаткова інформація,що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд вважає доцільним врахувати, що посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати на праві оренди або лізингу. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постанові від 21.10.2020 у справі №140/1845/19.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Посилання в Акті перевірки на інформацію, наявну в «Зібраній Податковій Інформації», «Узагальненій Податковій Інформації» та на інші дані інформаційно-аналітичної бази податкового органу, не можуть прийматися в якості достатніх обґрунтувань правомірності висновків Акту перевірки, оскільки відсутність в базах будь-якої інформації про здійснення тих чи інших господарських операцій контрагентів чи їх контрагентів «по ланцюгу», рівно як і неподання контрагентами фінансової звітності чи вчинення подібних порушень, не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення порушення податкового законодавства саме платником податків (тобто позивачем), аджеподаткова інформаціяне носить преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує фактичні обставини.

Таким чином посилання на неможливість здійснення господарських операцій по ланцюгах постачання контрагентів позивача і їх контрагентів може створювати відповідні наслідки лише для них і жодним чином не впливає на операції з позивачем. Відтак, якщо у контролюючого органу є претензії до відповідних контрагентів, він має право на проведення перевірок стосовно дотримання ними вимог податкового законодавства та застосування відповідних заходів впливу. У будь-якому разі відповідальність за можливі порушення таких осіб повинні нести вони - самі, а не позивач.

Апеляційний суд звертає увагу, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Податковий кодекс Українине пов`язує право платника податку на податковий кредит чи відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із результатами перевірок до кінцевого виробника товару/послуг, придбаного платником податку та фактом підтвердження сплати податку контрагентами платника по всьому «ланцюгу» постачання, оскільки від`ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Висновок апелянта про ймовірне порушення нормПК Україниконтрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право самого позивача на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 380/22930/21.

Також, відповідач посилається на дані досудових розслідувань та вказує, щоконтрагентипозивача є учасниками у кримінальних провадженнях.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявністьвирокущодоконтрагентаплатника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносноконтрагентата отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лишеподаткова інформаціящодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Однак, в матеріалах справи відсутня інформація про наявні вироки суду, що набрали законної сили, яким було б доведено та встановлено винуватість осіб, які мають відношення до контрагентів позивача, зазначених в Акті перевірки, у скоєнні злочину, передбаченому КК України.

Необхідно врахувати, що обставини досудового провадження укримінальних справахне є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та йогоконтрагентами.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові, зокрема, але не виключно, від 27.03.2018 у справі N816/809/17, факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповіднимконтрагентом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Акт перевірки не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача - для встановлення судом фактів, які б свідчать про обізнаність платника податків щодо поведінкиконтрагентау ланцюгу та злагодженість дій між ними. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодоконтрагентата зазначення номеру судової справи не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між платником та йогоконтрагентом,та як наслідок, в основу - податкового-повідомлення рішення.

Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного суду від 27 червня 2023 року по справі № 640/11317/20, від 20 червня 2023 року по справі справа № 280/5663/19.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведеної вище норми КАС України, відповідачем, як суб"єктом владних повноважень, не було доказано правомірності своїх рішень, що є предметом оскарження у даній справі.

За вищевикладених обставин, колегія суддів дійшла висновку , що рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00112200701 від 15.06.2021 та № 00112180701 від 15.06.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.

Натомість, суд першої інстанції не прийняв до уваги наведених вище обставин, неповно дослідив обставини справи, невірно застосував норми матеріального права, помилково не прийняв до уваги правові позиції Верховного Суду , у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду , які наведені в даній постанові .

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "СБ Рембудсервіс" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 22700,0 грн та апеляційної скарги в розмірі 34050, 0 грн, що підтверджується квитанціями , які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ "СБ Рембудсервіс" судом задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано , позовні вимоги задоволено , відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 22700,0 грн та апеляційної скарги в розмірі 34050,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківської області.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі № 520/20222/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.06.2021 № 00112200701 та № 00112180701 .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Рембудсервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 22700,0грн за подачу позовної заяви та у розмірі 34050,0грн за подачу апеляційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 10.07.2023 року