Постанова

від 05.07.2023 по справі 160/20055/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/20055/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року в адміністративній справі №160/20055/22 (головуючий суддя першої інстанції Єфанова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 14.12.2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення йому помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 14638 грн. 23 коп.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підготувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області для повернення йому помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в розмірі 14638 грн. 23 коп..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем помилково сплачено збір в розмірі 14638,23 грн., оскільки відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» він не повинен був сплачувати такий збір. Відтак, відмова пенсійного органу є протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в позові. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суб`єкта, станом на 30.09.2022 року у апелянта відсутні зареєстровані права власності на житло, в т.ч. під час приватизації, тому апелянтом надано доказ відсутності у його власності житла станом на 20.09.2022 року (дата придбання квартири). Скаржник наголошує, що не мав надавати будь-які інші докази на підтвердження таких обставин, а тому пенсійний орган неправомірно відмовив йому у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про згоду із рішенням суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Між ОСОБА_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АУРУМ» (код 39902698) 20.09.2022 року укладено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Балтаксою Іриною Вячеславівною та зареєстровано в реєстрі за №1254 (а.с.11-14).

Вказане підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.10, 18-19).

При укладенні договору куплі-продажу позивачем (покупцем) сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 14638,23 грн., що підтверджується квитанцією від 19.09.2022 року за номером 0.0.2679729352.1. Вказана сума коштів зарахована до Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 - «Сплата збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна», отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37988155 (а.с.15).

Позивач 12.10.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування у сумі 14638,23 грн. (а.с.7).

Пенсійний орган листом від 26.10.2022 року за №0400-010604-8/109170 відмовив позивачу в поверненні коштів, оскільки звільнення покупця від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів «в» або «г» пункту 15.2 Порядку №1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації (а.с.8-9).

Не погодившись з відмовою пенсійного органу, позивач оскаржив таку відмову до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» доповнено Порядок №1740 новими пунктами (15-2, 15-3), якими Держава деталізувала законодавство, котре регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, починаючи з 26.09.2020 року в рамках Порядку №1740 Держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до органу Пенсійного фонду України про повернення коштів з бюджету на підставі Порядку №787. Разом з тим, звертаючись після 26.09.2020 року про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати докази на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір. Отже, позивач повинен надати органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 року (далі по тексту - Закон №400 в редакції на час спірних правовідносин), платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України;

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону №400 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Постановою Кабінету Мінистрів України №1740 від 03.11.1998 року затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі по тексту - Порядок №1740). Вказаний Порядок регулює питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із п.15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Постановою Кабінету Мінистрів України №866 від 23.09.2020 року пункт 15-2 Порядку №1740 доповнено підпунктом «в», яким визначено, що «збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року)».

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З аналізу вказаної норми вбачається, що саме при нотаріальному посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна і тільки за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку №1740 інформації і документів, таке нотаріальне посвідчення договорів здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Тобто, саме на нотаріуса покладено функцію перевірки наявності у платника зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, а за відсутності таких документів - наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (квитанції, платіжного доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету).

Відповідно до абз.3 пункту 19 Порядку №1740 нотаріуси подають щокварталу до 20 числа наступного місяця органам Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна та сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за формою згідно з додатком 4.

Іншого алгоритму звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна при нотаріальному посвідченні договорів вказаним Порядком не передбачено, як і не передбачено право органів Пенсійного фонду України приймати рішення щодо звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявник повинен надати органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше, оскільки, як зазначено вище, Порядком №1740 взагалі не передбачено право органів Пенсійного фонду України приймати рішення щодо звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на таке.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року №1650/24182 (даної по тексту - Порядок №787) .

Згідно тексту позову та матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 12.10.2022 року із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування у сумі 14638,23 грн. (а.с.7).

Обгрунтовуючи свої вимоги до суду, позивач, просив зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області підготувати та направити подання до ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області для повернення йому помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в розмірі 14638 грн. 23 коп., посилаючись саме на Порядок №787.

Тобто, сам позивач навіть не визначився в тому, чим є все ж таки зазначена сума сплаченого ним збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна - «безпідставно сплаченого збору» чи «помилково зарахованими коштами».

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 1 розділу І Порядку №787 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання;

- помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

Терміну «безпідставно сплачений збір» Порядок №787 взагалі не містить.

З матеріалів справи та тексту адміністративного позову вбачаєься, що позивач при укладенні договору куплі-продажу сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 14638 грн. 23 коп., що підтверджується квитанцією від 19.09.2022 року за номером 0.0.2679729352.1. Вказана сума коштів зарахована до Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 - «Сплата збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна», отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37988155 (а.с.15).

Згідно п.2.1 договору купівлі-продажу квартири продаж здійснено за 1463823 грн. 06 коп. (а.с.12).

Відтак 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, складає 14638 грн. 23 коп.. Саме вказана сума сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією від 19.09.2022 року за номером 0.0.2679729352.1., що виключає надмірність зарахованих коштів.

Далі, позивач в адміністративному позові не зазначає про сплату ним коштів за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

З квитанції вбачається, що вказана сума коштів зарахована до Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 - «Сплата збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна», отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37988155, що виключає помилковість зарахуванні коштів.

Колегія суддів обізнана про наявність постанов Верховного Суду від 15.07.2021 року у справі № 826/4789/17, від 14.05.2019 року у справі № 813/1514/17 та від 14.08.2019 року у справі № 372/1350/17, якими зобов`язано управління Пенсійного фонду України подати до ГУ Державної казначейської служби подання про повернення позивачам помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Апеляційний суд звертає увагу, що вказані рішення касаційного суду прийняті у справах, правовідносини в яких виникли у 2017 році, тобто до внесення Постановою Кабінету Мінистрів України №866 від 23.09.2020 року змін до Порядку №1740, а тому не можуть бути враховані при розгляді даної справи.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги адміністративного позову є необгрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції, прийняв по суті вірне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, проте не звернув уваги на зазначені вище норми Порядку №1740 та Порядку №787, а тому рішення суду належить змінити в частині обгрунтування висновків суду.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року в адміністративній справі №160/20055/22 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року в адміністративній справі №160/20055/22 змінити в частині обгрунтування висновків суду.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя І.В. Юрко