Постанова

від 10.07.2023 по справі 420/586/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/586/23

Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.,

повний текст судового рішення

складено 01.05.2023, м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерно Агро» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1165715320705 від 19 грудня 2022 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що за наслідком проведення документальної перевірки ТОВ «Зерно Агро», податковим органом встановлено численні порушення вимог податкового законодавства.

В даному випадку, на переконання апелянта, проведені у перевіряємому періоді товариством господарські операції з придбання сільськогосподарської продукції та послуг у контрагентів ТОВ «АГРОДИНАСТІЯ» та ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС ЛОГІСТИК» не мали реального характеру, так як такі операції проведено з ризиковими контрагентами та вони не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, на переконання апелянта, досліджені у ході перевірки товариства первинні бухгалтерські документи не підтверджують реальності проведених господарських операцій.

В свою чергу, товариством подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як товариством у межах спірних правовідносин не порушено вимог податкового законодавства.

При цьому, товариство наголошує, що спірні господарські операції підтверджуються зібраними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09 листопада 2022 року по 22 листопада 2022 року, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 19 жовтня 2022 року № 4061-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Зерно Агро» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 18 липня 2022 року № 9130590615.

За результатами проведення перевірки складено акт від 29 листопада 2022 року № 13652/15-32-07-05/43084026 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Зерно-Агро» (ЄДРПОУ 43084026) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість».

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Зерно Агро» порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, заявленому на рахунок платника у банку, на суму 1 170 478,00 грн.

За наслідком виявлення зазначених порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В1» № 1165715320705 від 19 грудня 2022 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку, на суму 1 170 478,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції, на суму 585 239,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю отриманого податкового повідомлення-рішення, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено факту вчинення товариством спірних порушень податкового законодавства, а як наслідок не доведено правомірності оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів встановлено, що на формування спірних податкових зобов`язань ТОВ «ЗЕРНО АГРО» у перевіряємому періоді, зокрема, вплинули його господарські операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «АГРОДИНАСТІЯ» та ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС ЛОГІСТИК».

В даному випадку, податковий орган вважає, що проведені товариством господарські операції з його контрагентами не мали реального характеру, а надані до перевірки первинні бухгалтерські документи є неповними, складені формально та не підтверджують реальності проведених господарських операцій.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, а також надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні бухгалтерські документи у яких відображено господарські операції з вищевказаними контрагентами.

Так, 04 січня 2021 року між ТОВ «ЗЕРНО АГРО» (в особі замовника) та ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС ЛОГІСТИК» (в особі перевізника) укладено договір перевезення автомобільним транспортом № 1, за умовами якого перевізник приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу.

На виконання умов вказаного договору у липні 2021 року ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС ЛОГІСТИК» надано транспортно-експедиційних послуг з перевезення сільськогосподарської продукції (соняшника, ячменю, пшениці, ріпаку), загальною сумою ПДВ 957 547,62 грн, що підтверджується актами надання послуг, товарно-транспортними накладними.

Факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості послуг за вказаним договором підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

При цьому, після поставки послуг ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС ЛОГІСТИК» складено податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, 20 серпня 2021 року між ТОВ «ЗЕРНО АГРО» (в особі покупця) та ТОВ «АГРОДИНАСТІЯ» (в особі продавця) укладено договір купівлі-продажу № ZA/TR/21/60, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію, українського походження, врожаю 2021 року.

Кількість та вартість поставленого товару (ячмінь) визначено у специфікації № 1 від 20 серпня 2021 року та специфікації № 2 від 09 вересня 2021 року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «АГРОДИНАСТІЯ» у серпні-вересні 2021 року поставлено позивачу товар (ячмінь), на загальну суму ПДВ 212 929,52 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Факт транспортування товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними.

Оплата вартості товарів за вказаним договором підтверджено платіжними дорученнями.

Після поставки товару ТОВ «АГРОДИНАСТІЯ» складено податкові накладні, які зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зібрані у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи підтверджують реальність проведених господарських операцій, які узгоджуються з господарською діяльністю позивача та мають ділову мету.

При цьому, податковим органом у межах доводів його апеляційної скарги не заперечується факт подальшого використання придбаних товариством товарів та послуг у своїй господарській діяльності.

Між тим, колегія суддів зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до юридичної відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб`єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій з поставки товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги податкового органу про фіктивність проведених позивачем операцій ґрунтуються виключно на тому, що контрагенти позивача мають ознаки ризиковості.

З іншого боку, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що у ході проведеної перевірки податковим органом не використовувались матеріали, складені за наслідком податкових перевірок та зустрічних звірок вказаних контрагентів позивача.

В свою чергу, контрагенти не перебували та не перебувають в процесі припинення, а їх зареєстровані види діяльності відповідають проведеним з позивачем господарським операціям.

Тому, враховуючи кількість та якість доводів апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено.

Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян