Рішення

від 11.07.2023 по справі 733/688/23

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/214/23

Єдиний унікальний №733/688/23

Рішення

Іменем України

11 липня 2023 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого судді Т.В. Карапиш

при секретарі Т.О. Кулініч,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 17667 гривень 02 копійки за надання інформаційно-консультаційних послуг. Свої вимоги мотивував тим, що між ТОВ «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» та відповідачкою було укладено договір № б/н від 17 квітня 2022 року, відповідно до якого остання отримала визначені договором послуги щодо інформування замовника про наявні на момент укладення договору на ринку праці, у тому числі за кордоном, вакансії працевлаштування, інформацією щодо яких володіє виконавець, та зобов`язалася оплатити виконавцеві зазначені послуги (п. 1.1. Договору). Відповідно до п.1.4 Договору зобов`язання виконавця за даним договором вважаються виконаними належним чином з моменту доведення до відома замовника інформації. Згідно п.2.3. Договору сторони посвідчують надання виконавцем послуг замовнику шляхом підписання акту про надання інформаційно-консультаційних послуг. Відповідно до п. 4.2 Договору факт надання послуг посвідчується Актом про надання інформаційно-консультаційних послуг, який є невід`ємним додатком до даного Договору. 17.04.2022 року сторони склали та підписали Акт про надання інформаційно-консультаційних послуг, яким засвідчили, що виконавець у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, а у замовника немає претензій щодо якості та обсягу наданих послуг. ТОВ «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» належним чином та у повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором. Згідно з п. 3.1., 3.2. договору, замовник зобов`язалася сплатити виконавцеві за даним договором 11500 гривень 00 копійок з моменту підписання акту про надання інформаційно-консультаційних послуг до 01 липня 2022 року, але зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого з урахуванням прострочення ОСОБА_1 зобов`язання з оплати послуг за договором у позивача виникло право вимоги сплати суми боргу у розмірі 17667 гривень 02 копійки, з яких: 11500,00 грн. - основна заборгованість за договором; 4600,00 грн. - штраф; 291,12 грн. - 3% річних від простроченої суми; 1275,90 грн. - інфляційні втрати. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідачки на його користь 17667 грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити (а.с. 19).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується оголошенням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с. 20).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, між ТОВ «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» (а.с. 9) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № б/н від 17 квітня 2022 року, згідно умов якого ТОВ «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» зобов`язалося за завданням ОСОБА_1 надати інформаційно-консультаційні послуги щодо інформування замовника про наявні, на момент укладення договору, на ринку праці, у тому числі за кордоном, вакансії працевлаштування, інформацією щодо яких володіє виконавець, а замовник зобов`язався оплатити виконавцеві зазначені послуги (а.с. 7).

Згідно з матеріалами справи, позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, має право на здійснення таких видів економічної діяльності, як, зокрема, 78.10 діяльність агенств працевлаштування; 78.20 діяльність агенств тимчасового працевлаштування; 78.30 інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (а.с. 9).

На час укладення договору сторонами була досягнута у письмовій формі згода за всіма істотними умовами договору, вказано розміри штрафів у разі прострочення замовником виконання зобов`язань щодо оплати послуг та досягнута домовленість щодо їх виконання, про що свідчить підпис відповідачки із зазначенням про ознайомлення та згоду останньої з умовами договору (а.с. 7).

З акту про надання інформаційно-консультаційних послуг від 17.04.2022 року встановлено, що виконавець передав, а замовник прийняв послуги, що були надані виконавцем. Загальна вартість наданих послуг становить 11500 грн. Цим актом сторони засвідчують, що виконавець у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № б/н від 17 квітня 2022 року, а у замовника немає претензій щодо якості та обсягу наданих послуг (а.с. 8).

ОСОБА_1 не виконані зобов`язання за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг щодо погашення суми заборгованості та не надано суду доказів її погашення, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 17667 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 02 копійки, в тому числі: 11500,00 грн. - основна заборгованість за договором; 4600,00 грн. - штраф; 291,12 грн. - 3% річних від простроченої суми; 1275,90 грн. - інфляційні втрати (а.с. 3).

У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пункт 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 612 ч. 1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідачка порушила зазначені вище норми законодавства та умови договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що зобов`язання за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг ОСОБА_1 не виконала, доказів погашення заборгованості суду не надала. Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідачки 11500 грн. (а.с. 3) основної суми боргу ґрунтується на законі та підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконаний позивачем розрахунок 3% річних в сумі 291,12 грн. та інфляційних втрат в сумі 1275,90 грн., проведений у відповідності до чинного законодавства, а тому приймається судом як доказ заборгованості відповідачки у цій частині.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Системний аналіз вищенаведеної норми ЦК України (пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення") дає підстави для висновку, що звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця ( позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, відповідно до вимог Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», поширюється лише на договора позики (кредиту).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що наявні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача нараховані ним: 3% річних в сумі 291,12 грн. та інфляційних втрат в сумі 1275,90 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно Постанови Верховного Суду України у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2020 року у справі № N 591/3176/17, провадження N 61-47158св18, неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання.

В п. 3.4. договору № б/н від 17.04.2022 року зазначено, що у випадку прострочення замовником виконання зобов`язання щодо оплати послуг більш як на 15 днів, замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві штраф у розмірі 10% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 3.4.1. договору № б/н від 17.04.2022 року зазначено, що у випадку прострочення замовником виконання зобов`язання щодо оплати послуг більш як на 30 днів, замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві штраф в розмірі 40% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки відповідачкою прострочено виконання зобов`язання щодо оплати послуг більше як на 30 днів, відтак позивачем правомірно нараховано 4600,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст.81 ЦПК України вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості.

На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідачка не виконала свої зобов`язання за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг, не сплатила вищевказану заборгованість в добровільному порядку, відзиву на позовну заяву не пред`явила, суд вважає, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача вказану суму заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідачки слід стягнути судові витрати на користь позивача в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 4,19,76,81,247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 257, ч.1 ст. 258, п.1 ч.2 ст. 258, ч.1 ст.261, ч.5 ст. 261, ст.ст. 264, 526, 549-551, 610-611, 625, 1046-1050, ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» (рах. № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», код банку за ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг в розмірі 17667 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 02 копійки, в тому числі: 11500,00 грн. - основна заборгованість за договором; 4600,00 грн. - штраф; 291,12 грн. - 3% річних від простроченої суми; 1275,90 грн. - інфляційні втрати.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРО ПЕРСОНАЛ» судові витрати в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРО ПЕРСОНАЛ», місце знаходження: 80300, м. Жовква, вул. Шевченка, буд. № 14, поверх 2, Львівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 44452846.

Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 11 липня 2023 року.

Суддя Т. В. Карапиш