Рішення

від 29.06.2023 по справі 522/14063/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/14063/22

Провадження 2/522/2852/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

29 червня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Звонецької І.М.,

розглянувши у спрощеному позовному порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімкорд» до ОСОБА_1 , про захист ділової репутації юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімкорд» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , про захист ділової репутації юридичної особи.

В обґрунтування позову позивачі вказують, що позивачу стало відомо про розміщення та поширення в мережі Інтернет негативної, недостовірної та неправдивої інформації відносно юридичної особи, що порушує право Позивача на недоторканість ділової репутації та завдає шкоди його законним інтересам.

31.08.2022 року в соціальній мережі «Facebook» на сторінці популярного українського онлайн-журналу ІНФОРМАЦІЯ_1 було розміщено (оприлюднено) пост (публікацію) в якому було анонсовано статтю (новину) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 прийшли з обшуком до IT-компанії. Це компанія з Харкова» з подальшим досиланням на повний текст статті (новини) на власному інформаційному ресурсі AIN.UA. Зі змісту вказаної статті (новини) вбачається, що вона стосується безпосередньо Позивача.

В той же час, під розміщеним (оприлюдненим) в соціальній мережі «Facebook» постом (публікацією), про який зазначено вище, Відповідачем того ж дня зі своєї офіційної сторінки у «Facebook» було залишено коментар (допис) відносно Позивача, в якому було сказано наступне, цитата: «Це не іт компанія. Це піраміда», яка на думку позивача очевидно має негативний підтекст, суто не відповідає дійсності та прямо дискредитує Позивача.

Крім цього, того ж дня, в соціальній мережі «Facebook» на сторінці журналіста ОСОБА_2 також було розміщено (оприлюднено) пост (публікацію) в якому було анонсовано статтю (новину) під назвою Свої добивають»: у ОСОБА_3 силовики обшукали IT-компанію Simcord, що переїхала туди з Харкова» з подальшим посиланням на повний текст статті (новини) на інформаційному ресурсі DEV.UA. Зі змісту вказаної статті (новини) теж вбачається, що вона стосується безпосередньо Позивача.

В той же час, під розміщеним (оприлюдненим) в соціальній мережі «Facebook» постом (публікацією), про який зазначено вище, Відповідачем того ж дня також зі своєї офіційної сторінки у «Facebook» знову було залишено коментар (допис) відносно Позивача, в якому теж було сказано наступне, цитата: «Це не іт компанія. Це піраміда».

Виходячи з викладеного, позивач вказує, що з двох аналогічних коментарів (дописів) Відповідача його висловлювання навмисно направлено на приниження та очорнення ділової репутації Позивача, має ознаки дискредитації, безсумнівно носить негативний характер та виражено в принизливій формі, а також вочевидь викладено саме у формі фактичних тверджень, тобто не є оціночними судженнями, а отже поширена Відповідачем інформація підлягає доведенню та спростуванню.

Крім цього, позивач вказує, що поширена інформація є недостовірною, неправдивою та повністю : спростовується наявними загальнодоступними відомостями про Позивача, не зважаючи на те, що такі наклепницькі дії та твердження з боку Відповідача є безпідставними та необґрунтованими і говорять про якусь особисту неприязнь, зневагу та агресію по відношенню до Позивача в цілому.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2022 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

05 грудня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до вказаного відзиву, відповідач вказує, що оціночні судження відповідача, що висловлені у соціальній мережі були сформовані на підставі отриманої інформації із різних відкритих джерел відносно позивача, а тому не підлягають спростуванню та доведення їх правдивості, оскільки є суб`єктивними домислами відповідача, на які останньому гарантується право, передбачене ст. 34 Конституції України.

Відповідач зазначає, що його висловлювання не є констатацією факту, та не є таким фактом, адже у відповідача відсутні повноваження на проведення аналізу відповідності підприємства ознаками фінансової піраміди. Також зазначає, що поняття «піраміда» та «фінансова піраміда» відсутні у законодавстві України, а тому неможливо встановити як трактувати вказане поняття. Крім того, відповідач наполягає, що позивачем жодним чином не доведено факт спричинення шкоди позивачу діями відповідача.

У зв`язку з вищевикладеним відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Під час судового засідання призначеного 16.03.2023 року представник відповідача не заперечував, що відповідач через свою особисту сторінку у «Facebook» коментував статті про які йдеться у позові, зміст коментарів теж не заперечувався.

Ухвалою суду від 18 травня 2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 29 червня 2023 року з`явився представник позивача ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 .

Під час судового засідання представник позивача наполягав на задоволені позову з підстав визначених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, визнала, що публікація яка належить відповідачу була в мережі «Facebook». Вказала, що відповідач є публічною особою, коментарі до публікацій було розміщено з особистої сторінки відповідача. Також зазначила, що терміни «айті компанія» та «фінансова піраміда» не визначені законодавством юридичні терміни.

Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як зазначає позивач та представник відповідача визнають, що відповідачем зроблено коментар в якому зазначено наступну інформацію, а саме фразу: «Це не іт компанія. Це піраміда». Вказаний допис міститься в коментарі (дописі) Відповідача ОСОБА_1 та поширена ним в соціальній мережі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 під постами (публікаціями) за посиланням:

1) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з назвою «В Мукачево прийшли з обшуком до ІТ-компанії. Це компанія з Харкова»)

2)https://www.facebook.com/stanislav.yurasov/posts/pfbid0HrnSUYtvEeVDPY7ZHSat6P61mt LuwJсDАМ2іqu1uUnLi24wKqLvzуУzHYziVMCULfI1 (з назвою «Свої добивають»: у Мукачеві силовики обшукали ІТ-компанію Simcord, що переїхала туди з Харкова»).

Відповідач не заперечує поширення інформації, але вважає, що ця інформація є оціночною і не принижує честь та гідність позивача.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до статті 34Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, доведення до хоча б однієї особи.

Враховуючи обставини справи, суд бере до уваги, що відповідач по справі є посадовою (публічною) особою та займає посаду заступника Міністра цифрової трансформації з питань розвитку ІТ, що є загальновідомою інформацією.

Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.

У разі поширення інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач висловлював коментар від свого імені як фізичної особи, а не посадової. Що підтверджується відповіддю Міністерства цифрової трансформації України № 1/06-2-8787 від 03.10.2022 року.

Публічна особа має бути готовою до підвищеного рівня критики, у порівнянні з приватною собою, в тому числі до критики у грубій формі. Адже публічні особи є об`єктом прискіпливої, інколи доскіпливої уваги суспільства, на яку вони погодилися, коли обрали політичну кар`єру.

Це правило вироблено практикою ЄСПЛ (наприклад, відомі справи Lingens v. Austria, заява №9815/82, рішення від 08.07.1986 р., Thorgeir Thorgeirson v. Iceland, заява №13778/88, рішення від 25.06.1992 р., Dyuldin and Kislov v. Russia, заява №25968/02, рішення 31.07.2007 р.).

В даному випадку, той факт, що відповідач є публічною особою означає те, що його висловлювання створює більш вагомий ефект, враження та сприйняття в суспільстві, що як наслідок викликає значний суспільний резонанс. І хоча допис зроблено відповідачем особисто, а не від імені посадової особи, він напряму пов`язаний зі сферою діяльності відповідача, а його думка як професіонала у сфері ІТ індустрії знаходиться під ретельною увагою широкого загалу та ІТ-спільноти в цілому.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З матеріалів справи вбачається, що поширення інформації яка є предметом розгляду відбулося шляхом розміщення допису у соціальній мережі. Вказана дія з розміщення інформації у соціальній мережі має на меті доведення інформації до певного кола читачів. Розміщення коментаря під двома різними публікаціями лише підтверджує мотивацію відповідача донести вказану інформацію до більшої аудиторії.

Враховуючи, що у статтях прокоментованих відповідачем йдеться мова про ТОВ «Сімкорд» як ІТ-компанії, не виникає жодного сумніву, що вказані коментарі відповідача стосуються саме позивача. Слід зазначити, що у відзиві цей факт не спростовується.

У законодавстві робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена, й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (статті 47-1 Закону України «Про інформацію»).

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частиною 1 статті 200ЦК України передбачено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно частини 2 статті 47-1 Закону України«Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема: критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема: гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 року судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами ст.30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Питання про визначення ствердження як факту або оціночного судження знаходиться у сфері свободи розсуду національного суду.

Слід зазначити, що під час судового засідання судом було запропоновано розглянути питання стосовно необхідності проведення експертизи на предмет встановлення перевірки висловлень відповідача та надання їм експертної оцінки. Однак сторони за взаємною згодою вирішили залишити вказане питання на розсуд суду.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу на необхідність розмежування твердження про факти та оціночні судження, підкреслюючи, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (справа «Лінгенс проти Австрії», рішення від 08 липня 1986 року, п.46).

Розвиваючи ці положення у справі «Ліндон, Очаковські-Лоран та Жулі проти Франції», Європейський суд з прав людини нагадав, що для того, щоб оцінити виправданість оспорюваного висловлювання, необхідно провести різницю між твердженнями про факти і оціночні судження. У той час як реальність фактів може бути продемонстрована, правдивість оціночних суджень не може бути предметом доведення. Вимогу довести правдивість оціночного судження неможливо виконати, це порушує саме право на вільне вираження думки, яке є найважливішим елементом права, гарантованого ст.10 Конвенції. Класифікація висловлювання як твердження про факт або оціночного судження являє собою питання, яке перш за все знаходиться в рамках свободи розсуду національних органів влади, зокрема національних судів. Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, воно повинно бути підтримано достатньою фактичною підставою, за відсутності якої воно буде визнано таким, що виходить за належні рамки (справа «Ліндон, Очаковські та Жулі проти Франції», рішення від 22 жовтня 2007 року, п.55).

Аналізуючи зазначені норми права, роз`яснення Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище обставини справи, що мають для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, надані сторонами у справі, суд встановив, що висловлювання «Це не іт компанія. Це піраміда», яка міститься в коментарі (дописі) Відповідача ОСОБА_1 та поширена ним в соціальній мережі «Facebook» не є оціночним судженням, а є твердженням виходячи з наступного.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

В даному випадку, відповідачем зазначено твердження, що позивач не є іт компанією, та позивач є пірамідою. В даному випадку відповідач не критикує позивача, не надає оцінку господарської діяльності позивача, а надає ствердження, яке може бути перевірене судом.

«Це неіт компанія.» Відповідно до реєстраційних документів Позивача його скороченою назвою є ТОВ «СІМКОРД», а на англійськіймові LLС«SІМСОRD», як згадується в публікаціях. З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) вбачається, що видами діяльності позивача є: комп`ютерне програмування, консультування з питань інформатизації та інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, що відноситься досфери діяльності ІТ-компаній. Відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили його посилання, що позивач не є ІТ-компанією.

Позивачем в свою чергу, додатково зазначено, що позивач є діючим резидентом програми «Дія Сіті», що підтверджується відомостями з реєстру «Дія.City» до якого приймаються лише суб`єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність в IT-сфері, тобто є IT-компаніями.

Також підтверджено, що позивач є достатньо відомою в Україні компанією- постачальником продуктів та сервісів у сфері ІТ-технологій на підтвердження чого надані посилання на відповідні інтернет ресурси, зокрема на інтернет-ресурсі для IT-спеціалістів DOU.UA.

Щодо оспорюваного коментаря:

«Цепіраміда». Відповідачем зазначено, що поняття «піраміда» та «фінансова піраміда» законодавчо не визначено, а тому неможливо визначити трактування такого поняття.

У даному випадку, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Представники економічної науки під фінансовою пірамідою розуміють ситуацію, що виникає у зв`язку із залученням коштів від інвесторів у певний інвестиційний проект, коли поточна прибутковість цього проекту є нижчою за ставку залучення інвестицій, і тому частина виплат за внесками інвесторів здійснюється не з прибутку проекту, а із залучених коштів нових інвесторів. Закономірним підсумком цієї діяльності є банкрутство проекту та збитки останніх інвесторів. Зазвичай фінансові піраміди реєструють як суб`єкти господарювання (фінансові установи), що залучають кошти особи для фінансування певного проекту. Якщо реальна прибутковість проекту є нижчою за обіцяні інвесторам доходи або взагалі відсутня, тоді частину засобів нових інвесторів спрямовують на виплату дивідендів попереднім. Закономірним підсумком цієї ситуації є неминуча фінансова неспроможність проекту і збитки останніх інвесторів.

Теоретичні аспекти дослідження сутності фінансових пірамід, специфічних рис їх діяльності та наслідків функціонування можна зустріти у працях таки вчених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , В. Справжної, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інших вчених.

Так, ОСОБА_16 визначає фінансову піраміду як фінансову конструкцію, що представляє собою зростаючу в часі систему боргових зобов`язань, підтримувану все зростаючими в часі грошовими надходженнями, яка функціонує без реінвестування зібраних коштів і тільки до того моменту, коли поточні витрати на погашення цінних паперів, випущених раніше, стають рівні поточним доходам від продажу нових паперів.

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 стверджують, що фінансова піраміда це схема роботи організаторів піраміди з інвесторами, у якій зобов`язання на раніше залучені грошові засоби не повністю покриваються за рахунок їх вкладення у прибуткові проекти або активи, з метою придбання яких були залучені кошти, а будуть погашені за рахунок вступу у схему нових інвесторів і отримання від них надходжень грошових засобів.

Можливим законодавчим закріпленням поняття «Фінансової піраміди» може стати проект закону № 5865 від 26.08.2021 "Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" та деяких інших законодавчих актів щодо регулювання та нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках".

Законопроект розроблено з метою приведення у відповідність з принципами Міжнародної організації комісії з цінних паперів та виконання Україною взятих на себе зобов`язань за Меморандумом із Міжнародним валютним фондом про економічну і фінансову політику. Така ініціатива покликана впровадити механізми запобігання зловживанням на ринках капіталу та організованих товарних ринках шляхом будування ефективної системи нагляду та правозастосування на вітчизняних ринках у відповідності з Принципами Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO) та положеннями відповідних актів Європейського Союзу.

Так у вказаному законопроекті, а саме у ст. 164 запропоновано наступне визначення фінансової піраміди, відповідно до якої Фінансова піраміда це шахрайство з використанням фінансових інструментів, а так само об`єктів цивільних прав, що мають ознаки фінансових інструментів, яке передбачає створення, функціонування та просування, в тому числі за допомогою засобів масової інформації, схеми взаємовідносин між засновником схеми та її інвесторами, відповідно до якої залученим інвесторам обіцяється отримання значного пасивного доходу та виплата такого доходу залежить від залучення нових інвесторів до функціонування такої схеми.

Вказане визначення фінансової піраміди є подібним до визначень запропонованими науковцями та на думку суду є загальновідомим визначенням у суспільстві, що пов`язане в першу чергу зі здійсненням шахрайських дій на користь незначної кількості учасників, і супроводжується існуванням ошуканих споживачів фінансових послуг таких структур.

Також слід зазначити, що похідне визначення «Піраміди» присутнє в законодавстві України. Так, відповідно до п. 7 ч. 3 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

В даному випадку поняття «Перамідальні схеми» на думку суду застосовується законодавцем в загальновідомому сенсі визначеному вище.

Таким чином, суд приходить до висновку, що це висловлювання за своїми стилістичними ознаками не може вважатись оціночним судженням, а є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності.

Слід зазначити, що Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку систематично здійснюється моніторинг діяльності сумнівних інвестиційних проектів, метою яких є заволодіння коштами громадян України шляхом надання уявлення щодо інвестування в різні фінансові активи та здійснення діяльності без відповідних дозвільних документів.

Як вбачається з вказаного переліку сумнівних інвестиційних проектів наведених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ТОВ «Сімкорд» відсутня.

В свою чергу відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження здійснення позивачем будь-яких прихованих чи очевидних шахрайських дій.

Виходячи з викладеного, ця інформація, яка розповсюджена відповідачем, є негативною, оскільки в ній стверджується про здійснення позивачем шахрайської діяльності під прикриттям IT-діяльності, а відтак, поширення такої інформації безумовно шкодить діловій репутації позивача.

На підставі викладеного коментарі наведені відповідачем у публікаціях є недостовірним та такими, що порочать ділову репутацію позивача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273,430ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімкорд» до ОСОБА_1 , про захист ділової репутації юридичної особи задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію і порушує право на недоторканість ділової репутації Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМКОРД» (код ЄДРПОУ 37657823) інформацію, а саме фразу: «Це не іт компанія. Це піраміда», яка міститься в коментарі (дописі) Відповідача ОСОБА_1 та поширена ним в соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 під постами (публікаціями) за посиланням:

1) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з назвою «В Мукачево прийшли з обшуком до ІТ-компанії. Це компанія з Харкова»)

2)https://www.facebook.com/stanislav.yurasov/posts/pfbid0HrnSUYtvEeVDPY7ZHSat6P61mtLuwJсDАМ2іqu1uUnLi24wKqLvzуУzHYziVMCULfI1 (з назвою «Свої добивають»: у Мукачеві силовики обшукали ІТ-компанію Simcord, що переїхала туди з Харкова»)

Зобов`язати Відповідача - ОСОБА_1 не пізніше 5 (п`яти) календарних днів, з моменту набрання законної сили рішенням суду по цій справі, спростувати недостовірну інформацію про Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМКОРД» (код ЄДРПОУ 37657823), а саме фразу: «Це не іт компанія. Це піраміда», яка міститься в коментарі (дописі) Відповідача - ОСОБА_1 та поширена ним в соціальній мережі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 під постами (публікаціями) за посиланням:

1) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з назвою «В Мукачево прийшли з обшуком до ІТ-компанії. Це компанія з Харкова»)

2) https://www.facebook.com/stanislav.yurasov/posts/pfbid0HrnSUYtvEeVDPY7ZHSat6P61mtLuwJсDАМ2іqu1uUnLi24wKqLvzуУzHYziVMCULfI1 (з назвою «Свої добивають»: у Мукачеві силовики обшукали ІТ-компанію Simcord, що переїхала туди з Харкова»)

шляхом розміщення ним вступної та резолютивної частини рішення суду по цій справі на своїй офіційній сторінці у «Facebook» (https://www.facebook.com/bornyakov). з якої було поширену недостовірну інформацію, у формі посту (публікації) зі словами (з підписом): «Я поширив неправдиву інформацію», без подальшого видалення та забезпечивши збереження такого розміщеного посту (публікації) протягом одного року.

Стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 на користь Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМКОРД» (код ЄДРПОУ 37657823) витрати по сплаті судового зборуу розмірі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 10.07.2023 року.

Суддя А.В. Науменко

29.06.23