Рішення

від 25.05.2023 по справі 369/1467/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1467/20

Провадження № 2/369/186/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

за участю секретаря Магеррамової Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Приватного нотаріуса Воробйової Тетяни Анатоліївни, ОСОБА_3 , третя особа Прокуратура Київської області, про визнання протиправним і скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3 , Прокуратура Київської області, про визнання протиправним і скасування рішення сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №41017110000000087, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 09.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, стосовно будівництва житлового кварталу «Празький квартал - 2», де третя особа ОСОБА_3 . Позивачів визнано потерпілими у цьому кримінальному провадженні №41017110000000087, що підтверджується довідкою слідчого СУ ГУНП в Київській області Бруссо К.М. У провадженні Верховного Суду знаходиться адміністративна справа №810/2240/18 за позовом позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно- будівельної інспекції у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Зазначена справа стосується порушення замовником ОСОБА_3 (третя особа) вимог законодавства при виконанні будівельних робіт: багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та вбудованим гаражем за адресою: АДРЕСА_1; Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2. У Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №320/736/19 за позовом Державної архітектурно- будівельної інспекції України до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та вбудованим гаражем за адресою: АДРЕСА_1; Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1319 га кадастровий номер 3222485900:03:008:0038 розташована за адресою: АДРЕСА_3 . З наведеного вище вбачається те, що орган досудового розслідування та адміністративні суди (першої, апеляційної та касаційної інстанцій) виходили з того, що розпочате ОСОБА_3 будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , впливає на права та інтереси позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і залучили їх до участі, як безпосередніх учасників справи (потерпілі, позивачі та треті особи). Предмет цього позову свідчить про те, що незаконність будівництва почалася ще на стадії оформлення землі за адресою: АДРЕСА_2 , площею 2,5 га, кадастровий номер 3222485901:01:039:0002. Беручи до уваги те, що замовник будівництва ОСОБА_3 (третя особа) здійснює таке незаконне будівництво на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 2,5 га, кадастровий номер 3222485901:01:039:0002, яка йому належить на підставі договору оренди 31135 від 23.03.2016 року, укладеного із Петропавлівсько - Борщагівською сільською радою, щодо якої і приймалися незаконні рішення відповідача, які є предметом цього позову, зазначене свідчить про те, що оскаржуваними рішеннями відповідача порушено права, свободи та інтереси позивачів в тому числі.

Враховуючи вище викладене, позивачі просили суд визнати незаконним і скасувати рішення Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради №10 від 27.05.2016 року (7 - ма сесія VII скликання) «Про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 що знаходиться в АДРЕСА_2 », визнати незаконним і скасувати рішення Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради №34 від 30.06.2016 року (7 - ма сесія VII скликання) «Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 », визнати недійсним Договір від 15.07.2016 про внесення змін до Договору оренди від 23.03.2016 укладеного між ОСОБА_3 та Петропавлівсько - Борщагівською сільською радою, який посвідчено приватним нотаріусом Воробйовою Тетяною Анатоліївною Києво - Святошинського нотаріального округу Київської області за реєстровим номером 2674, визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Воробйової Тетяни Анатоліївни Києво - Святошинського нотаріального округу Київської області №304855143 від 15.07.2016 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер запису про інше речове право №13917372 від 23.03.2016, що стосується зміни опису об`єкта іншого речового права.

Ухвалою від 06.03.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.04.2020 року від Прокуратури Київської області надійшли письмові пояснення.

09.07.2020 року від третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення.

15.10.2020 року від третьої особи ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення.

17.02.2021 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

10.06.2021 року від сторони позивачів надійшла заява про зміну предмету позову та заява про залучення співвідповідачів.

Ухвалою суду від 23.09.2021 року залучено до участі у справі в якості відповідача правонаступника відповідача Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області.

29.11.2021 року від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 13.06.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання позивачі та представник позивачів не з`явилися, представник позивачів подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника, позов підтримав, просив суд його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області та Приватний нотаріус Воробйова Тетяна Анатоліївна в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову заперечував в повному обсязі, просив відмовити.

Третя особа Прокуратура Київської області в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:039:0002, площею 2,5 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 користується земельною ділянкою на підставі Договору оренди землі від 23 березня 2016 року, укладеного із Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво- Святошинського району Київської області, посвідченого Воробйовою Т.А, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим номером № 1135. Право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Воробйовою Т.А, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 23.03.2016 року, номер запису 13917372.

Договір оренди укладений на підставі Рішення Сільради №18 6 сесії VII скликання від 12 лютого 2016 року.

Рішенням Сільради №10 від 27 травня 2016 року «Про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , що знаходиться в АДРЕСА_2 », ОСОБА_3 надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення.

Рішенням Сільради №34 від 30 червня 2016 року «Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 » затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та змінено цільове призначення земельної ділянки.

15 липня 2016 року між ОСОБА_3 та Сільрадою було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди, посвідчений Воробйовою Т.А, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим номером № 2674, відповідні зміни були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивачі, звертаючись з даним позовом, посилаються на те, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №41017110000000087, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 09.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, стосовно будівництва житлового кварталу «Празький квартал - 2», де третя особа ОСОБА_3 .

Позивачів визнано потерпілими у цьому кримінальному провадженні №41017110000000087, що підтверджується довідкою слідчого СУ ГУНП в Київській області Бруссо К.М.

У провадженні Верховного Суду знаходиться адміністративна справа №810/2240/18 за позовом позивачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно- будівельної інспекції у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Зазначена справа стосується порушення замовником ОСОБА_3 (третя особа) вимог законодавства при виконанні будівельних робіт: багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та вбудованим гаражем за адресою: АДРЕСА_1; Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_2.

У Київському окружному адміністративному суді перебуває адміністративна справа №320/736/19 за позовом Державної архітектурно- будівельної інспекції України до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та вбудованим гаражем за адресою: АДРЕСА_1; Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_2.

Крім того, позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1319 га кадастровий номер 3222485900:03:008:0038, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

З наведеного вище вбачається те, що орган досудового розслідування та адміністративні суди (першої, апеляційної та касаційної інстанцій) виходили з того, що розпочате ОСОБА_3 будівництво за адресою: АДРЕСА_2 , впливає на права та інтереси позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і залучили їх до участі, як безпосередніх учасників справи (потерпілі, позивачі та треті особи). Предмет цього позову свідчить про те, що незаконність будівництва почалася ще на стадії оформлення землі за адресою: за адресою АДРЕСА_2 , площею 2,5 га, кадастровий номер 3222485901:01:039:0002. Беручи до уваги те, що замовник будівництва ОСОБА_3 (третя особа) здійснює таке незаконне будівництво на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 2,5 га, кадастровий номер 3222485901:01:039:0002, відповідно до договору оренди 31135 від 23.03.2016 року, укладеного із Петропавлівсько - Борщагівською сільською радою, щодо якої і приймалися незаконні рішення відповідача, які є предметом цього позову, зазначене свідчить про те, що оскаржуваними рішеннями відповідача порушено права, свободи та інтереси позивачів в тому числі.

Разом з тим, судом встановлено, що Київським окружним адміністративним судом розглянуто справу № 810/4955/18 та винесено рішення від 13 липня 2020 року про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивачів, що депутати Сільради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мали права брати участі у голосуванні за прийняття Рішення №10 та Рішення №34 у 2016 році.

Крім того, позивачі не є учасниками правовідносин, які виникли у зв`язку із прийняттям Сільрадою Рішення №10 «Про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , що знаходиться в АДРЕСА_2 » та Рішення №34 «Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 ».

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо.

Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення. Діяльність цих органів здійснюється у відповідних правових і організаційних формах. Одним із проявів таких форм діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є розробка та прийняття правових актів. При цьому правові акти, як і організаційна діяльність у цілому, виконують різні функції у здійсненні місцевого самоврядування. Правові акти виступають і як форма діяльності органів місцевого самоврядування, і як засіб реалізації покладених на них функцій.

Правові акти місцевого самоврядування належать до єдиної системи правових актів в Україні. Вони мають багато спільних рис, які споріднюють їх з актами інших органів держави, та водночас характеризуються рядом притаманних лише їм особливостей, що відрізняють їх від інших юридичних актів. Ці особливості зумовлені специфікою завдань місцевої нормотворчості, характером взаємодії органів місцевого самоврядування з системою органів державного управління та місцем і роллю органів місцевого самоврядування у механізмі державного управління.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти.

За юридичними властивостями правові акти місцевого самоврядування поділяються на два види: нормативні та індивідуальні (не нормативні). Визначальною рисою співвідношення нормативних і ненормативних актів є відмінності між ними. Головною з них є властивий нормативним актам правотворчий зміст, нормативний характер їх приписів. Ці акти встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, застосовуються неодноразово, встановлюють правила поведінки, що регулюють не конкретні відносини, а певний вид суспільних відносин, яких мають дотримуватися громадяни, посадові особи, державні та громадські організації в разі вчинення дій, передбачених цими нормами.

Рішення №10 та Рішення №34 є індивідуальними актами, які стосуються прав та обов`язків гр. ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В розумінні Цивільного процесуального кодексу України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

У Постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі №6-2902цс15 вказано на наступне: «Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32).

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої ст. 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Відсутність у будь-кого (крім власника), в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваними рішеннями не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у своєму рішенні від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, який має враховуватися іншими судами.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Однак, стороною позивача не було надано належних та допустимих доказів, у підтвердження доводів, на які позивачі посилаються у позові та під час судового розгляду в судовому засіданні, як на підставу для задоволення позову.

З наведеного вбачається, що сам суд не може брати на себе тягар доказування, оскільки це обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, наданих сторонами доказів, та оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

В силу ст. п.2 ч. 1 ст.141 ЦК України судові витрати - у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-12, 76-82, 89, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні ппозову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Приватного нотаріуса Воробйової Тетяни Анатоліївни, ОСОБА_3 , третя особа Прокуратура Київської області, про визнання протиправним і скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Інформація про сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області: Київська область, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Ярослава Мудрого, 1а, ЄДРПОУ 04362489.

Приватний нотаріус Воробйова Тетяна Анатоліївна: Київська область, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Садова, 1б, корп.2. прим. 121.

ОСОБА_3 : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Прокуратура Київської області: м.Київ, бул. Лесі Українки, 27/2.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК