Ухвала

від 11.07.2023 по справі 638/5889/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5889/23

Провадження № 1-кс/638/1378/23

УХВАЛА

Іменем України

11 липня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування №12022221070001539 від 10.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, про арешт майна,

встановив:

Слідчий СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що У провадженні СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до ЄРДР за №12022221070001539 від 10.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, - незаконне заволодіння транспортним засобом.

Під час досудового розслідування встановлено, що до Ізюмського РУП ГУ НП у Харківській області 09.12.2022 о 15:43 поштою надійшла заява директора ТОВ «ЕК «ГРІН ЕНЕРЖІ» ОСОБА_4 , про те, що 04.10.2022 невстановлені особи за адресою: м. Ізюм, вул. Старопоштова, буд. 18А, незаконно заволоділи транспортним засобом Toyota Tundra, 2020 року випуску, білого кольору, без номерних знаків, який перебуває на балансі ТОВ «ЕК «ГРІН ЕНЕРЖІ» ( ЄО за №8901 від 09.12.2022).

Згідно виписки з балансу ТОВ «ЕК» «ГРІН ЕНЕРДЖІ» ЄДРПОУ 41789643, автомобіль марки Toyota TUNDRA білого кольору він-код НОМЕР_1 без номерного знаку, перебуває та обліковується на балансі ТОВ «ЕК» «ГРІН ЕНЕРДЖІ»

В ході оперативно - розшукових заходів спрямованих на встановлення місця знаходження автомобіля марки Toyota TUNDRA, білого кольору, він-код НОМЕР_1 , державний номер відсутній, було встановлено, що вищевказаний автомобіль перебуває на території військової частини НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 28.06.2023 року в ході огляду місця події у період часу з 10 години 04 хвилини по 10 годину 56 хвилину за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Чичеріна 42 було виявлено та вилучено автомобіль марки Toyota TUNDRA білого кольору він-код НОМЕР_1 без номерних знаків.

Постановою слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 від 29.06.2023 автомобіль марки Toyota TUNDRA білого кольору він-код НОМЕР_1 без номерного знаку, було визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Слідчий у клопотанні зазначає, що вказаний предмет має доказове значення за даним кримінальним провадженням, визнаний речовим доказом може сприяти розкриттю даного кримінального правопорушення та притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, а також має значення для встановлення істини під час досудового розслідування.

Слідчий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Прокурор ОСОБА_5 до суду не з`явилася, надала заяву, де просила розглянути справу без її участі, клопотання просила задовольнити.

Представник ТОВ «ЕК «ГРІН ЕНЕРЖІ» до суду не з`явився, надав заперечення, де вказав, що вважає клопотання протиправним та таким, яке порушує законні права та інтереси власника. Зокрема зазначив, що, у клопотанні не вказано підстав, згідно з якими здійснюється арешт майна. Також вказав, що слідчим у клопотанні не дотримано вимог статей 171, 172 КПК України, у зв`язку з чим просить у задоволенні клопотання відмовити.

Суд, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1,2 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якого накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі Бакланов проти Російської Федерації, Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі Фрізен проти Російської Федерації , Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).

Таким чином, правомірність втручання держави в право на мирне володіння майном у кримінальному провадженні під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, повинна бути доведена в суді першої інстанції, а спів розмірність наслідків обмеження права власності бути завданням кримінального провадження, а також можливості застосування найменш обтяжливий спосіб арешту.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Тобто, незастосування тимчасового позбавлення можливості будь-яких осіб відчужувати це майно, може призвести до зникнення, втрати, пошкодження вказаного майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що Ізюмського РУП ГУ НП у Харківській області 09.12.2022 о 15:43 поштою надійшла заява директора ТОВ «ЕК «ГРІ Н ЕНЕРЖІ» ОСОБА_4 , про те, що 04.10.2022 невстановлені особи за адресою адресою: м. Ізюм, вул. Стаопоштова, буд. 18А незаконно заволоділи транспортним засобом Toyota Tundra, 2020 року випуску, білого кольору, без номерних знаків, який перебуває на балансі ТОВ «ЕК «ГРІН ЕНЕРЖІ» ( ЄО за №8901 від 09.12.2022).

Згідно виписки з балансу ТОВ «ЕК» «ГРІН ЕНЕРДЖІ» ЄДРПОУ 41789643, автомобіль марки Toyota TUNDRA білого кольору він-код НОМЕР_1 належить вказаній юридичній особі. Після вилучення транспортний засіб передано на зберігання уповноваженій особі ТОВ «ЕК» «ГРІН ЕНЕРДЖІ» - ОСОБА_6 .

Метою накладення арешту на майно, а саме: автомобіль Toyota Tundra, 2020 року випуску, білого кольору, без номерних знаків, який перебуває на балансі ТОВ «ЕК «ГРІН ЕНЕРЖІ» ( ЄО за №8901 від 09.12.2022), є забезпечення збереження як речового доказу та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

Слідчий суддя зазначає, що у справах за клопотаннями сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, крім передбачених КПК України підстав для такого арешту, слідчий та прокурор також мають довести наявність події злочину та зв`язок речей, про арешт яких порушується питання, з обставинами злочину.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що в клопотанні відсутні посилання на обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, а також розпорядження майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Не приєднано таких доказів і до матеріалів клопотання.

Відповідно до ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Враховуючи вищевикладене, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно, завданням кримінального провадження, суд визнає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131, 132, 170, 172, 173 КПК України, суддя,-

ухвалив:

Клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування №12022221070001539 від 10.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, про арешт майна задовольнити частково.

Заборонити проводити відчуження у будь-який спосіб автомобіля марки Toyota TUNDRA білого кольору він-код НОМЕР_1 без номерного знаку, який перебуває на балансі ТОВ «ЕК «ГРІН ЕНЕРЖІ» ( ЄО за №8901 від 09.12.2022).

Речовий доказ - автомобіль марки Toyota TUNDRA білого кольору він-код НОМЕР_1 , - залишити на зберіганні ТОВ «ЕК» «ГРІН ЕНЕРДЖІ» ЄДРПОУ 41789643.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про арешт майна не зупиняє її виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1