Рішення

від 03.07.2023 по справі 274/3087/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 274/3087/23

провадження № 2/0274/1005/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.07.2023 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить: визначити, що частка померлого ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810400000:01:010:0061, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд становила 1/4 частину; визнати за нею право власності на спадкове майно - 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810400000:01:010:0061, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка залишилась після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . Після його смерті вона успадкувала квартиру АДРЕСА_1 . Земельна ділянка під цим будинком належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності разом з відповідачами. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельної ділянки, вказавши, що розмір частки померлого не визначено. Викладене зумовило необхідність звернення до суду.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі ( а.с. 40-41).

Позивачка в підготовче судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Не заперечує проти розгляду справи по суті в підготовчому судовому засіданні.

Відповідачі у підготовче судове засідання також не з`явилися. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнали повністю.

Заяви сторін долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерті серії НОМЕР_1 (а.с.24).

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру №71582053 від 23.02.2023 після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу №52/2021 (номер в реєстрі 68258290) (а.с.30-31).

Спадкоємцем ОСОБА_5 являється його дочка ОСОБА_1 , яка на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.02.2023, отримала в спадщину квартиру АДРЕСА_1 (а.с.24,30).

Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Сітяшенко В.А. від 23.02.2023 року № 65 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,10000 га, кадастровий номер 1810400000:01:010:0061 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що неможливо встановити частку спадкового майна (а.с.19).

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 912296, виданого Бердичівською міськрадою 17.03.2011 року на ім`я ОСОБА_6 їй та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810400000:01:010:0061, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.20-21).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.11.20016 визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме: на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810400000:01:010:0061,цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку ,господарських будівель і споруд, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку успадкування за законом (а.с.22).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2023 ОСОБА_4 успадкував квартиру АДРЕСА_3 після ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.26).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

У відповідності до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду 23.06.2022 у справі №587/666/17 зазначено, що "при вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном".

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18: "Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_8 (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Штучний правовий відрив об`єктів нерухомості від земельних ділянок, на яких вони розміщені, відбувся за радянських часів з ідеологічних мотивів. Під впливом тодішньої ідеології панувало уявлення, що особи можуть мати право власності на об`єкти нерухомості, але не на земельні ділянки, на яких вони розташовані. Так, Конституцією УРСР 1978 року (частина друга статті 11) було передбачено, що земля є у виключній власності держави.

Внаслідок такого підходу існує значна кількість об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності приватних осіб, розташованих на землях державної та комунальної власності, причому земельні ділянки під цими об`єктами можуть бути несформованими. Водночас намір законодавця подолати такий штучний правовий відрив об`єктів нерухомості від землі не викликає сумніву. Тому в разі, якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості не допускається".

У відповідності до ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки один із співвласників у спільній сумісній власності на земельну ділянку помер, визначити розмір часток у справі спільної сумісної власності можливий виключно за рішенням суду.

Згідно з наведеними висновками Верховного Суду розмір часток у праві власності на земельну ділянки визначається розміром їх часток у праві власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці.

Відтак, частка ОСОБА_5 у праві власності на земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810400000:01:010:0061, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд становила 1/4 частини. Після смерті останнього право власності на 1/4 частини земельної ділянки набула позивачка.

При цьому для захисту її права достатньо визнати за нею право власності на цю частку, навівши висновки щодо розміру частки в мотивувальній частині рішення.

Оскільки згідно чинного правовстановлюючого документу - державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 912296, виданого Бердичівською міськрадою 17.03.2011 року на ім`я ОСОБА_6 , співвласниками земельної ділянки визначено ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , враховуючи визнання позову відповідачами, забезпечуючи дотримання такої засади цивільного законодавства як розумність, враховуючи при цьому принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, суд приходить до переконання про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Судові витрати залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст.12-13,76-81,89,200,206,211,223,247,258,263-265,354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810400000:01:010:0061, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка залишилась після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Вдовиченко