Рішення

від 16.03.2023 по справі 758/8687/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8687/22

Категорія 79

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

16 березня 2023 року Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Лещенко О.В.,

за участю секретаря - Конончука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна» про стягнення боргів з заробітної плати та компенсації днів невикористаної відпустки, нарахованих, але невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва із вказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 14.12.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір № 262.Відповідно до пунктів 1.1-1.4 трудового договору позивача було прийнято на роботу у ТОВ «Руст Україна» на посаду Інспектора з кадрів з місцем роботи у місті Київ.Згідно до пунктів 2.1-2.3 трудового договору його було укладено за основним місцем роботи, на невизначений строк з датою початку роботи з 14.12.2020 року.Відповідно до пункту 5.1 трудового договору Позивачу було встановлено оклад у розмірі 30 200 гривень.Додатковою угодою від 01.12.2021 № 2 пункт 5.1 трудового договору було викладено у редакції відповідно до якої оклад становить 33 200 гривень.Відповідно до абзацу 21 пункту 3.1 трудового договору працівник має право на заробітну плату, встановлену даним трудовим договором, а також іншими локальними нормативними актами, що діють в межах Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна».Згідно до абзацу 9 пункту 3.2 трудового договору роботодавець зобов`язується щомісячно виплачувати заробітну плату Працівникові в порядку та строки передбачені чинним Законом «Про оплату праці».Наказом від 12.09.2022 № 38-к/тр Позивача було звільнено із займаної посади за угодою сторін з 15.09.2022 року.Починаючи з липня 2022 року роботодавець припинив виплату заробітної плати Позивачу. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем, за винятком необхідних до утримання ПДФО та військового збору, становить 84 678 гривень 63 копійки, з яких борг, за винятком необхідних до утримання ПДФО та військового збору, по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі 65 392 гривні 55 копійок; борг по компенсації днів не використаної відпустки при звільненні 19 286 гривень 08 копійок. Стверджує, що при звільненні з роботи повний розрахунок з нею не проведений - заробітна плата в сумі 84 678,63 грн. їй не виплачена. У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість із нарахованої, але невиплаченої при звільненні, заробітної плати у сумі 65392 (шістесят п`ять тисяч триста дев`яносто дві) гривні 55 копійок без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів; заборгованість із нарахованої, але невиплаченої при звільненні, компенсації днів невикористаної основної щорічної відпустки у розмірі 19286 (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 08 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів; суму витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 провадження у справі відкрито та її розгляд відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву та інших клопотань від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір № 262,відповідно до якого позивача з 12.12.2020 року було прийнято на роботу у ТОВ «Руст Україна» на посаду Інспектора з кадрів з місцем роботи у місті Київ (пункти 1.1-1.4 копії трудового договору).

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 копії трудового договору № 262 від 14.12.2020 року його було укладено за основним місцем роботи на невизначений строк з датою початку роботи з 14.12.2020 року.

Відповідно до пункту 5.1 копії трудового договору № 262 від 14.12.2020 року позивачу було встановлено оклад у розмірі 30 200 гривень.

Як убачається з копії додаткової угоди від 01.12.2021 року № 2 пункт 5.1 трудового договору № 262 від 14.12.2020 року було викладено у редакції, відповідно до якої оклад Позивача становив 33 200 гривень.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вона прийнята на роботу до ТОВ «Руст Україна» 14.12.2020 року на посаду Інспектора з кадрів (наказ №37к/тр від 14.12.2020 року) та 15.09.2022 року звільнена з посади за угодою сторін згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ №38-к/тр від 15.09.2022 року).

У день звільнення позивача, на порушення приписів ст.ст. 47, 116 КЗпП України, відповідачем не проведено остаточного розрахунку і не виплачено заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні заробітної плати за період з липня 2022 року по 26.09.2022 року (за липень 2022 року: 33483,40 грн. - виплата до оподаткування, 25 954,14 грн. - виплата після оподаткування; за серпень 2022 року: 33655 00 грн. - виплата до оподаткування, 25 892,27 грн. -виплата після оподаткування; за вересень 2022 року: 16600 грн - виплата до оподаткування, 32 832,22 грн. - виплата після оподаткування) та компенсації 19 невикористаних днів відпустки у сумі 23957,86 - виплата до оподаткування, що підтверджується копією довідки ТОВ «Руст Україна» №б/н від 15.09.2022 року про заборгованість станом на 15.09.2022 року за підписом директора ТОВ «Руст Україна» ОСОБА_3. Як убачається з копії довідки ТОВ «Руст Україна» №б/н від 26.09.2022 року про заборгованість за період з моменту звільнення 15 вересня 2022 р. по дату видачі довідки 26 вересня 2022 р. заборгованість підприєжмства ТОВ "РУСТ Україна" із заробітної плати та компенсації основної щорічної відпустки залишається непогашеною в повному обсязі іскладає 84678,63 після вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

При цьому, відповідачем утримувались з нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивача всі необхідні суми ПДФО, військового збору, що підтверджується копією довідки про заборгованість ТОВ «Руст Україна» №б/н від 15.09.2022 року, за підписом директора ТОВ «Руст Україна» ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що сума невиплаченої заробітної плати позивачу при звільненні, відображена у довідках відповідача.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КзПП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 83 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У порушення норм ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 КЗпП України позивачу у день звільнення не було виплачено суми належної та нарахованої йому грошової компенсації за 19 (дев`ятнадцять) календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки у розмірі 23957,86 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в день звільнення позивача не провів з нею розрахунок, зокрема не виплатив нараховану заробітну плату у сумі 83965, 9 грн. (розмір до вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів), та компенсацію за дні невикористаної основної щорічної відпуски в сумі 23957,86 грн (розмір до вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів).

Судом встановлено, що відповідачем із порушенням вимог ст. 116 КЗпП України безпідставно не здійснено виплату всіх нарахованих сум, що мають бути виплачені позивачу. Будь-яких доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати на подачу позову та його супровід у розмір 8000 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст.133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Встановлено, що представником позивача ОСОБА_2 при зверненні до суду в позовній заяві долучено копію договору про надання ОСОБА_1 правової допомоги №1 від 24.09.2022 року; копію ордеру на представлення інтересів позивача; копію додатку №1 до вказаного договору, де вказана сума правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.

Також, представник позивача ОСОБА_2 31.10.2022 року звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів, яким долучив до матеріалів справи копію акту прийому-передачі наданих послуг від 28.10.2022 року; копію детального опису робіт (наданих послуг) від 28.10.2022 року за договором про надання правової допомоги від 24.09.2022 року №1; копію рахунку на оплату №1 від 10.10.2022 року на суму 8000 грн.; копію меморіального ордеру №374538242 від 10.10.2022 року на суму 8000 грн. на рахунок ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Зважаючи на подані представником позивача докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому судовий збір, підлягає стягненню з відповідача в доход держави в розмірі 908,00 грн.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 4 - 13, 17, 43, 49, 76 - 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна» про стягнення боргів з заробітної плати та компенсації днів невикористаної відпустки, нарахованих, але невиплачених при звільненні, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна» (код ЄДРПОУ 36865727, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) :

заборгованість із нарахованої, але невиплаченої при звільненні, заробітної плати у сумі 65392 (шістесят п`ять тисяч триста дев`яносто дві) гривні 55 копійок без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів;

заборгованість із нарахованої, але невиплаченої при звільненні, компенсації днів невикористаної основної щорічної відпустки у розмірі 19286 (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 08 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна», код ЄДРПОУ 36865727, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна», код ЄДРПОУ 36865727, на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Руст Україна», код ЄДРПОУ 36865727, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2А.

Повний текст рішення складено 21 березня 2023 року.

Суддя О. В. Лещенко