Постанова

від 11.07.2023 по справі 935/1509/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/1509/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О.

Категорія 32 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Галацевич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №935/1509/23за позовомКоростишівської міськоїради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації за апеляційною скаргою Коростишівської міськоїради на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року, постановлену під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року Коростишівська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 обґрунтовуючи його тим, що 28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та Коростишівською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 80,2755 га, в тому числі земельна ділянка кадастровий номер 1822580300:07:000:0157 площею 15,7765 га та земельна ділянка кадастровий номер 1822580300:07:000:0158 площею 64,4990 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Більківці Житомирського району Житомирської області. Відповідач систематично не виконує взятті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати, у зв`язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 148470,18 грн. Відтак, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 борг в сумі 148470,18 грн за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2012, достроково розірвати договір оренди та скасувати державну реєстрацію договору оренди, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за позовом Коростишівської міськоїради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації. Роз`яснено, що розгляд вказаної справи відноситься до юрисдикції господарського суду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції Коростишівська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що всі правовідносини з її участю є господарськими. Зазначає, що стороною договору оренди земельної ділянки від 28.12.2012 є саме фізична особа ОСОБА_1 . Інформація щодо створення фізичною особою ОСОБА_1 фермерського господарства як і звернень щодо оформлення належним чином передачі земельних ділянок фермерському господарству до Коростишівської міської ради не надходило.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачачається з матеріалів справи, що 28 грудня 2012 року між Коростишівською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 80,2755 га, в тому числі земельної ділянки кадастровий номер 1822580300:07:000:0157 площею 15,7765 га та земельної ділянки кадастровий номер 1822580300:07:000:0158 площею 64,4990 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Більківці Житомирського району Житомирської області.

Згідно п.15 укладеного договору, в оренду передаються земельні ділянки площею 15,7765 га та 64,4990 га, які вилучаються із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Більковецької сільської ради Коростишіського району Житомирської області за межами населеного пункту с. Більковці Коростишівського району Житомирської області, для ведення фермерського господарства.

Пунктом 16 договору передбачено, що цільове призначення земельних ділянок площею 15,7765 га та 64,4990 га, які вилучаються із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Більковецької сільської ради Коростишіського району Житомирської області за межами населеного пункту с. Більковці Коростишівського району Житомирської області - для ведення фермерського господарства.

09 жовтня 2019 року орендодавець Коростишівська міська рада та орендар фізична особа ОСОБА_1 внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 28 грудня 2012 року в частині розміру орендної плати.

Додатковою угодою від 01 червня 2021 року внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 28 грудня 2012 року з приводу зміни реквізитів орендодавця Коростишівської міської ради та орендаря фізичної особи ОСОБА_1 .

Договір оренди земельної ділянки від 28.12.2012, зміни до договору оренди від 09.10.2019 та додаткова угода до договору від 01.06.2021 підписані ОСОБА_1 , як фізичною особою.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до компетентного органу.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» слідує, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Згідно з положеннями статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб громадянина.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

У постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила (пункти 6.36.-6.40.), що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у власних постановах від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі №621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, і з метою забезпечення єдності та сталості судової практики зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Виходячи із правової позиції, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19, спір у розглядуваній справі, який виник щодо земельних ділянок, які були передані в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, має розглядатися господарським судом.

З наведених вище підстав, суд першої інстанції, правильно встановивши предметну юрисдикцію спору між сторонами, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуКоростишівської міськоїради залишити без задоволення.

Ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11 липня 2023 року.

Головуючий

Судді