Постанова

від 26.06.2023 по справі 946/10588/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5471/23

Справа № 946/10588/21

Головуючий у першій інстанції Бурнусус О.О.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Комунальне підприємство «Ізмаїльська міська друкарня», Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Ізмаїльської міськоїради Ізмаїльськогорайону Одеськоїобласті

на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2023 року

у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня», Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства Ізмаїльська міська друкарня, Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 11.07.2006 року по 05.04.2021 року вона знаходилась у трудових відносинах з комунальним підприємством «Ізмаїльська міська друкарня», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . Під час її знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 18320 грн. 98 коп., що підтверджується довідкою, виданою їй КП «Ізмаїльська міська друкарня» за № 2 від 07.06.2021 року. Наказом № 22к від 05.04.2021 року вона була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією .

Посилаючись на те, що належна їй при звільненні заробітна плата виплачена у день звільнення не була, а розрахунок з нею відбувся лише 13 жовтня 2021 року, позивачка на просила суд стягнути з відповідачів середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 77354,70 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від 02березня 2023року ухвалено позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня», Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку у загальному розмірі 36641 гривня 96 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду мотивовано тим, що в день звільнення позивачки з роботи відповідач не повідомив їй про нараховані суми, належні при звільненні, та не здійснив виплату заробітної плати, що є порушенням вимог частини першої статті 116 КЗпП України, тому відповідно до статті 117 КЗпП України зобов`язаний виплатити на її користь за весь час затримки розрахунку при звільненні середній заробіток, розмір якого за 190 днів затримки становить 77354,70 грн.

Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо застосування статті 117 КЗпП України, обставини справи та зменшив розмір відшкодування до 36641,96 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводиособи,яка подалаапеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду у спірних правовідносинах зроблені без врахування тієї обставини, що затримка виплати позивачці заборгованості із заробітної плати пов`язана із відсутністю грошових коштів у КП Ізмаїльська міська друкарня, в той час як ліквідаційна комісія вжила необхідних заходів для здійснення цих виплат та звернулася за фінансовою допомогою до міської ради, яка, в свою чергу, на пленарному засіданні сесії розглянула це питання та внесла відповідні зміни до бюджету, виділивши необхідну фінансову допомогу комунальному підприємству.

Вважає, що судом першої інстанції не встановлений ймовірний розмір майнових втрат працівника (позивачки), пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні та відповідно не встановлена їх співмірність із заявленими позивачкою вимогами. На думку скаржника, суд не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування аналогічних норм трудового права, викладених у постанові Великої Палати від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15.

Узагальнені доводита запереченняінших учасниківсправи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11.07.2006 року по 05.04.2021 року знаходилась у трудових відносинах з комунальним підприємством «Ізмаїльська міська друкарня», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с. 4).

Рішенням засновника комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня» - Ізмаїльської міської ради від 29.01.2021р. за №441-\VІІІ «Про припинення Комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня» шляхом ліквідації вирішено: припинити Комунальне підприємство «Ізмаїльська міська друкарня» шляхом його ліквідації та призначити ліквідаційну комісію.

Наказом комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня» №22к від 05.04.2021 року ОСОБА_1 була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - у зв`язку з ліквідацією (а.с. 5).

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Ізмаїльська міська друкарня» про заборгованість по заробітній платі без номеру та дати, підприємство мало заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період 01.02.2021-05.04.2021 в сумі 18320 грн. 98 коп. (а.с. 7).

Згідно з Статутом КП «Ізмаїльська міська друкарня» (додаток до рішення Ізмаїльської міської ради №1151-VІІ від 31.08.2016, а саме п. 10.5, при реорганізації і припиненні діяльності підприємства звільненим робітникам гарантується дотримання їхніх прав і інтересів у відповідності до трудового законодавства України (а.с. 8-11).

На день звільнення заборгованість підприємства по заробітній платі перед позивачем за період роботи з 01.01.2021 по 05.04.2021 становила 18320 грн. 98 коп., які були виплачені їй 13 жовтня 2021 року, тобто із затримкою тривалістю у 190 днів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно доч.1,2ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (пункт 20 постанови).

Враховуючи, що роботодавець допустив щодо позивачки порушення права на отримання в день звільнення належних їй від підприємства всіх сум, які у спірних правовідносинах не були оспорюваними, і це порушення відбулося з його вини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для застосування до цих правовідносин статті 117 КЗпП України та для стягнення із КП Ізмаїльська міська друкарня, яке на час вирішення судом спору не є припиненим в установленому законом порядку, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цієї справи суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до яких суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково ( пункти 89,91 постанови).

Встановивши, що затримка розрахунку при звільненні позивачки відбулася у зв`язку з нестачею грошових коштів для проведення виплат по заробітній платі в повному обсязі та що розрахунок з позивачкою здійснено після вжитих ліквідаційною комісією заходів та виділення необхідних коштів Ізмаїльською міською радою Одеської області із місцевого бюджету, суд першої інстанції врахував, що сума заборгованості по заробітній платі у чотири рази менша, ніж визначена позивачкою сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, період затримки, а також поважність причин, у зв`язку з якими виникла ця затримка та вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачки виплат у сумі 36641,96 гривень, що дорівнює подвійному розміру заборгованості з заробітної плати, сплаченої із затримкою.

Рішення суду щодо часткового задоволення позовних вимог позивачка не оскаржила та своїх заперечень з приводу зменшення розміру витребуваного нею середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не висловила.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ліквідаційною комісією та міською радою вжиті належні заходи для виплати працівникам Комунального підприємства Ізмаїльська міська друкарня, в тому числі позивачці, заборгованості із заробітної плати, однак ці заходи вжиті через шість місяців після звільнення ОСОБА_1 та порушення її права на оплату праці, в той час, як приймаючи рішення про ліквідацію комунального підприємства його засновник - Ізмаїльська міська рада мала відповідні повноваження та обов`язок з`ясувати фінансові можливості цього підприємства щодо виплати працівникам заробітної плати та більш оперативно вирішити питання щодо його фінансової підтримки за рахунок місцевого бюджету.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, які були враховані судом першої інстанції щодо застосування статті 117 КЗпП України, скаржник вважає, що за встановленими судом обставинами позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, проте за цими висновками за певних умов суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого зазначеною нормою трудового права, а не звільнити роботодавця від обов`язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції враховано всі передбачені законом та встановлені під час розгляду справи обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог і заперечень, а досліджені докази оцінені з додержанням вимог статті 89 ЦПК України. Підстав для переоцінки доказів апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від 02березня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В.Кострицький