Постанова

від 10.07.2023 по справі 916/2950/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2950/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ адвокат Пронюк В.Я., на підставі ордера;

від Управління освіти Каховської міської ради, Херсонська область, м. Каховка не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 року, м. Одеса, суддя Шаратов Ю.А., повний текст рішення складено та підписано 17.04.2023 року

у справі №916/2950/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Управління освіти Каховської міської ради, Херсонська область, м. Каховка

про стягнення 860 985 грн. 02 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління освіти Каховської міської ради, Херсонська область, м.Каховка, в якій просило суд стягнути з Управління освіти Каховської міської ради, Херсонська область, м. Каховка на свою користь грошові кошти у розмірі 860 985 грн. 02 коп., в тому числі: основного боргу у сумі 644257 грн. 66 коп., пені у сумі 78016 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 12867 грн. 51 коп., інфляційних втрат у сумі 125 842 грн. 90 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, всупереч умовам Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», відповідачем неналежно виконуються зобов`язання щодо оплати вартості поставленого позивачем, як постачальником «останньої надії», природного газу за період з 01.11.2021 року по 23.11.2021 року у встановлені строки, у зв`язку з чим позивачем нараховано суму основної заборгованості, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 року у справі №916/2905/22 (суддя Шаратов Ю.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Управління освіти Каховської міської ради, Херсонська область, м. Каховка задоволено частково; стягнуто з Управління освіти Каховської міської ради, м. Каховка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ 644 257 грн. 66 коп. основного боргу, 18 356 грн. 93 коп. пені, 12 867 грн. 51 коп. 3 % річних, 125 842 грн. 90 коп. інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 12 019 грн. 88 коп.; відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Управління освіти Каховської міської ради в частині стягнення пені в розмірі 59 660 грн. 02 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у справі належними та допустимими доказами підтверджено наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат у повному обсязі та пені у розмірі 18 356 грн. 93 коп.

Водночас, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 59 660 грн. 02 коп., місцевий господарський суд вказав, що в період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року належне виконання відповідачем господарського зобов`язання по оплаті за поставлений природний газ виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, а саме, військової агресії РФ проти України та тимчасової окупації Каховської територіальної громади, з огляду на що відповідач звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вказаний період відповідно до норм ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь пені у розмірі 59 660 грн. 02 коп. не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 року у справі №916/2950/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 59 660 грн. 02 коп. скасувати, ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що заборгованість відповідача за спожитий ним природний газ виникла у зв`язку із неналежним виконанням ним умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ в листопаді 2021 року, а тому, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення споживача від сплати частини нарахованої позивачем пені у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин є помилковим, оскільки у даному разі, з урахуванням умов Типового договору постачання природного газу, належним доказом настання таких обставин є сертифікат Торгово промислової палати, який засвідчує обставини непереборної сили, а не прийнятий місцевим господарським судом лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1.

Крім того, на переконання скаржника, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку.

Також, як вважає позивач, виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність, тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

На думку апелянта, такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача обов`язку виконати свої грошові зобов`язання.

При цьому, апелянт зауважив, матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання відповідачем зобов`язань за договором із фактом військової агресії.

Таким чином, за доводами скаржника, місцевим господарським судом помилково встановлено факт настання у господарській діяльності відповідача форс-мажорних обставин, що спростовує висновок суду про звільнення відповідача від обов`язку своєчасного виконання зобов`язань за договором та відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вказаний період.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 року у справі №916/2950/22, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач своїм правом відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі письмово, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу такої особи. Про причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 року у справі №916/2950/22 в оскаржуваній частині не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 року № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року № 1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Також, судами у даній справі встановлено, що відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 28.09.2022 року №ТОВВИХ-22-10430, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від Оператора ГРМ, відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (принтскрин).

З Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії», розробленого відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України вбачається, що цей договір є договором приєднання (п. 1.3. договору); при укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 1.3. договору).

За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів) (п. 2.1., 2.2. договору).

Згідно п. 4.1., 4.2., 4.4., 4.5 договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

За умовами п. 5.2. договору, споживач, зокрема, зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Розділом Х договору сторони погодили настання форс-мажорних обставин. А саме, п. 10.1., 10.2.10.3 та 10.4. договору унормовано, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

За вимогами п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Також у матеріалах справи наявна довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ від 29.09.2022 року б/н, згідно якої ціна природного газу, що постачався позивачем як постачальником «останньої надії» у період з 01 по 30 листопада 2021 року складала 16,8 грн. за 1 куб. метр з ПДВ.

У зв`язку із тим, що позивачем відповідачу було поставлено для споживання як постачальником «останньої надії» природний газ у загальному об`ємі 3834967 куб. м., постачальником споживачу було виставлено рахунок на оплату природного газу №35510 за розрахунковий період 1-30 листопада 2021 року у розмірі 644257 грн. 66 коп.

Докази оплати відповідача за вказаним рахунком у матеріалах справи відсутні.

Також, у матеріалах справи наявний лист Управління освіти Каховської міської ради, Херсонська область, м. Каховка від 30.12.2022 року №37/01-10, у якому начальник управління освіти повідомив начальника Каховської ВА та Першого заступника міського голови про те, що у період з 01.11.2021 року по 23.11.2021 року заклади освіти, які є на балансі Управління освіти Каховської міської ради спожили природний газ в об`ємі 38348,67 м. куб. на загальну суму 644257 грн. 66 коп. При цьому, документи для проведення процедури та укладення договору від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ надійшли 09.01.2022 року на електронну пошту Управління, відтак договір у 2021 році не був укладений. Разом з тим, здійснення оплати за вищевказані комунальні послуги планувались шляхом винесення питання перед сесією Каховської міської ради для додаткового виділення коштів у березні 2022 року, проте, у зв`язку із збройною агресією, сесія Каховської міської ради у березні 2022 року не відбулася.

Зважаючи на наведене, начальник Управління просив передбачити у 2023 році кошти у сумі 860985 грн. 02 коп. на погашення боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ за спожитий газ.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі, як то доказів щодо визнання договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії» недійсним, його розірвання тощо, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з Управління освіти Каховської міської ради, Херсонська область, м. Каховка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ грошових коштів у загальному розмірі 860 985 грн. 02 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

З огляду на те, що скаржником рішення суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача частини нарахованої позивачем пені, оскаржуване рішення суду переглядається в апеляційному порядку частково в межах зазначених доводів та вимог. При цьому, обставини правомірності задоволення позовних вимог судом першої інстанції, в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені у розмірі 18356 грн. 93 коп. з огляду на безспірність сторонами таких вимог під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не переглядаються, у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено та сторонами не оспорюється, що на виконання умов Типового договору постачання природного газу позивачем було поставлено відповідачу, що ним не заперечується, природний газ в об`ємі 3834967 куб. м. на загальну суму 644257 грн. 66 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Як встановлено судами у даній справі та не заперечується сторонами, відповідачем не здійснено оплати за поставлений позивачем природний газ, з огляду на що, останній був змушений звернутися до суду з відповідним позовом з вимогами про стягнення основної заборгованості та нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 59 660 грн. 02 коп., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року належне виконання господарського зобов`язання по оплаті за поставлений природний газ позивачем, відповідачем виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, а саме військової агресії РФ проти України та тимчасової окупації Каховської територіальної громади, з огляду на що наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вказаний період відповідно до норм ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України.

Судова колегія погоджується із зазначеним вище висновком суду першої інстанції, вважає його правомірним, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на час подання позову, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 грудня 2022 року №309, Каховська міська територіальна громада Каховського району Херсонської області є частиною територій, які перебувають у тимчасовій окупації.

Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. При цьому, загальновідомість факту військової агресії підтверджується цілеспрямованими діями органів влади РФ, спрямованими на незаконну анексію території України - Автономної республіки Крим, прямої військової агресії та підтримки незаконних збройних формувань в межах окремих територій держави України.

Таким чином, факт військової агресії є загальновідомою обставиною, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. При цьому ця обставина була відома обом сторонам за договором постачання природного газу, починаючи з 24.02.2022 року.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 року у справі №905/857/19 зазначила, що «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Тобто, обставини та правові висновки Великої Палати у вказаній вище справі стосувалися правовідносин між сторонами, які виникли до введення на території України воєнного стану у зв`язку із збройною агресією РФ.

Разом з цим, у цій же постанові, касаційний суд вказав, що обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків.

Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів».

Таким чином, у даному разі, факт перебування відповідача, як юридичної особи у тимчасовій окупації, так і настання обставин невідворотної сили, що підтверджується листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 є загальновідомою обставиною, яка в силу ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

При цьому, ключовим питанням у даному разі є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи також установлено, що за умовами фактично укладеного між сторонами договору на постачання природного газу, п. 10.1., 10.2.10.3 та 10.4. договору контрагенти погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Таким чином, виходячи з умов Типового договору, у відповідача не виникло обов`язку по наданню позивачу сертифікату про виникнення форс мажорних обставин, а був лише обов`язок повідомити постачальника про наявність таких обставин без визначення його порядку умовами спірного договору, з огляду на що, доводи апелянта в цій частині задоволення не потребують.

Разом з тим, скаржник заперечуючи щодо висновків суду першої інстанції в частині позовних вимог зазначає про те, що вказаний вище лист Торгово-промислової палати не є безумовним доказом наявності обставин непереборної сили та мав оцінюватися судом в сукупності з іншими обставинами справи.

Судова колегія не погоджується із зазначеним твердженням скаржника, оскільки судом першої інстанції до уваги лист Торгово-промислової палати взято в останню чергу. При цьому, визначальним фактом для звільнення відповідача у спірний період від сплати пені було і є перебування останнього як юридичної особи в районі проведення воєнних (бойових) дій, в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Також за доводами скаржника, споживання природного газу споживачем відбувалося ще до початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, а тому, зобов`язання відповідача виникли до настання обставин невідворотної сили.

Так, дійсно, зобов`язання по оплаті за поставлений позивачем природний газ у відповідача виникли відразу після споживання останнім газу.

Проте, як встановлено судами у даній справі та не заперечується сторонами, як постачальник «останньої надії» позивач постачав природний газ учбовим закладам відповідача в період листопада 2021 року, тобто до вирішення питання органом місцевого самоврядування щодо порядку оплати за поставлений газ, оскільки п. 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Зважаючи на обставини того, що відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України) та у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем, що підтверджується листом Оператора ГТС від 28.09.2022 року №ТОВВИХ-22-10430, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від Оператора ГРМ, відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (принтскрин).

Таким чином, зважаючи на викладене та інформацію, вказану в листі Управління освіти Каховської міської ради, Херсонська область, м. Каховка від 30.12.2022 року №37/01-10, у якому начальник управління освіти повідомив начальника Каховської ВА та Першого заступника міського голови про те, що у період з 01.11.2021 року по 23.11.2021 року заклади освіти, які є на балансі Управління освіти Каховської міської ради спожили природний газ в об`ємі 38348,67 м. куб. на загальну суму 644257 грн. 66 коп., але документи для проведення процедури та укладення договору від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ надійшли лише 09.01.2022 року на електронну пошту Управління, відтак договір у 2021 році не був укладений, здійснення оплати за вищевказані комунальні послуги планувались шляхом винесення питання перед сесією Каховської міської ради для додаткового виділення коштів у березні 2022 року, проте, у зв`язку із збройною агресією, сесія Каховської міської ради у березні 2022 року не відбулася, внаслідок чого, начальник Управління просив передбачити у 2023 році кошти у сумі 860985 грн. 02 коп. на погашення боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ за спожитий газ, колегія суддів вважає доводи апелянта, викладені вище такими, що не можуть слугувати підставами для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

З огляду на зазначене, судова колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованої останнім пені у розмірі 59660 грн. 02 коп. за період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року є правомірним та таким, що не потребує скасування або зміни. В той же час, доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення в частині стягнення пені, а тому вимоги останнього задоволення не потребують.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 року у справі №916/2950/22 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 року у справі №916/2950/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 року у справі №916/2950/22 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 10.07.2023 року.

Повний текст постанови складено 11 липня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош