Постанова

від 07.07.2023 по справі 910/10596/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2023 р. Справа№ 910/10596/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Чорногуза М.Г.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/10596/22 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартбуд Україна"

про стягнення 15350,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» про стягнення 15350,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з оплати Акту надання послуг №5697 від 12.07.2021 на суму 13750,00 грн та Акту надання послуг №5698 від 12.07.2021 на суму 1600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» суми основного боргу у розмірі 4605,00 грн

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» грошові кошти у розмірі 10745 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2481 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини суми основного боргу у розмірі 4605,00 грн, оскільки частина заборгованості була сплачена відповідачем після звернення позивачем з даним позовом до суду.

Разом з цим, оскільки доказів сплати грошових коштів у розмірі 10745,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано та вказаного не спростовано, позовні вимоги про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі підлягають задоволенню.

Також, керуючись ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн із заявлених позивачем 13835,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в який просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2022 у справі 910/10596/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» про стягнення 15350,00 в частині зменшення судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 13835,00.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу є незаконним, оскільки судом без відповідного клопотання відповідача зменшено розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.

03.01.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/10596/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Кравчук Г.А., Чорногуз М.Г.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/60/23 від 09.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Коробенко Г.П., Чорногуз М.Г.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/10596/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 09.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/10596/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/10596/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

25.01.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/10596/22, розгляд якої здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1200/23 від 30.03.2023, у зв`язку з перебуванням судді Коробенко Г.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/10596/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

22.05.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції у розмірі 5700,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо заявлених позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» надає послуги з перевезення вантажів транспортом.

11.07.2021 менеджер Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» з заявкою на перевезення вантажів 30 тонним самоскидом з вул. Єфремова, 21А у місті Києві до вул. Центральна, 98 у с. Личанка в Києво-Святошинському районі за ціною 2750,00 грн за ходку на 12.07.2021.

Відповідно до товарно-транспортних накладних від 12.07.2021 №КЛ039188, №КЛ039190, №КЛ039191, №КЛ039209, №КЛ039208, №КЛ039207 було виконано 5 перевезень вантажу до с. Личанка та 1 перевезення до с. Шевченкове.

Позивачем за результатами виконаних перевезень були складені Акт надання послуг №5697 від 12.07.2021 на суму 13750,00 грн (перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами) та Акт надання послуг №5698 від 12.07.2021 на суму 1600,00 грн (перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами), а також виставлено відповідачу рахунок-фактуру №2101 від 12.07.2021 на суму 15350,00 грн.

Позивач направив вказані акти та рахунок на адресу відповідача разом з листом про закриття боргу на суму 15350,00 грн.

Однак, відповідач у відповідь в інформаційному листі зазначив, що в актах неправильно зазначені наступні дані, які потрібно виправити: - в найменування робіт, послуг потрібно вказати «самоскида до 30т»; - в одиницях виміру потрібно вказати «маш.год», оскільки «перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами» в даному випадку не виконувались.

Як пояснив позивач у позовній заяві, оскільки він надавав 30-тонний, а не до 30 тонн самоскид, і вартість його послуг визначалася саме в тонно-кілометрах, то змінювати ці показники в актах надання послуг позивач не мав змоги, що було роз`яснено бухгалтеру відповідача.

Однак, відповідач не здійснив оплату за Актом надання послуг №5697 від 12.07.2021 на суму 13750,00 грн та Актом надання послуг №5698 від 12.07.2021 на суму 1600,00 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15350,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом, відповідно до товарно-транспортних накладних від 12.07.2021 №КЛ039188, №КЛ039190, №КЛ039191, №КЛ039209, №КЛ039208, №КЛ039207 було виконано 5 перевезень вантажу до с. Личанка та 1 перевезення до с. Шевченкове.

Позивачем за результатами виконаних перевезень були складені Акт надання послуг №5697 від 12.07.2021 на суму 13750,00 грн (перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами) та Акт надання послуг №5698 від 12.07.2021 на суму 1600,00 грн (перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами), а також виставлено відповідачу рахунок-фактуру №2101 від 12.07.2021 на суму 15350,00 грн.

Позивач направив вказані акти та рахунок на адресу відповідача разом з листом про закриття боргу на суму 15350,00 грн.

Однак, відповідач у відповідь в інформаційному листі зазначив, що в актах неправильно зазначені наступні дані, які потрібно виправити: - в найменування робіт, послуг потрібно вказати «самоскида до 30т»; - в одиницях виміру потрібно вказати «маш.год», оскільки «перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами» в даному випадку не виконувались.

Відповідач зазначав, що між сторонами виник спір з приводу належного оформлення первинної документації, оскільки позивач неправильно оформив акти надання послуг.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, формальні недоліки у первинних документах мають розцінюватися у сукупності з іншими обставинами. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем фактично визнається як факт виконання позивачем спірної господарської операції, так і її загальна вартість - 15350,00 грн, що відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказуванню суду, а недоліки, виявлені відповідачем в актах наданих послуг, не мають вирішального значення, зважаючи на факт реальності здійснення спірної господарської операції, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок оплатити за надані позивачем послуги.

Зважаючи на факт отримання відповідачем надісланих актів надання послуг та рахунку-фактури, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов`язку зі сплати грошових коштів у розмірі 15350,00 грн є таким, що настав.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.11.2022 (після звернення позивача з даним позовом до суду) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 4605,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4534 від 14.11.2022, що також визнається позивачем у поданій до суду заяві 12.12.2022.

Отже, оскільки частина заборгованості була сплачена відповідачем після звернення позивачем з даним позовом до суду, суд першої інстанції дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини суми основного боргу у розмірі 4605,00 грн.

Разом з цим, доказів сплати грошових коштів у розмірі 10745,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» у сумі 10745,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, у зв`язку з чим, за висновком суду першої інстанції, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» заборгованості у розмірі 15350,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 10745,00 грн, з чим також погоджується колегія суддів.

Судова колегія наголошує, що вказані обставини сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн із заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 13835 грн.

Однак, з вказаним позивач не погоджується та у поданій апеляційній скарзі заперечує проти висновку суду щодо розміру стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що суд протиправно зменшив розмір таких витрат з власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовно ним будуть понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн.

У подальшому, до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 13835,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

30.09.2022 між Адвокатом Кобилецьким В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правовому допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі.

Відповідно до п. 2 Договору адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в тому числі правоохоронних органах з приводу вирішення питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» боргу в сумі 15350,00 грн.

Згідно з п. 7 Договору гонорар адвоката визначається з розрахунку 1900,00 грн за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої правової допомоги.

Відповідно до Звіту про виконання доручення від 18.11.2022 адвокатом були надані наступні послуги у справі №910/10596/22: - аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів (2,5 години), - підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів (3,5 години), - підготовка та подання (відправка) інших процесуальних документів (0,5 години).

Всього виконано робіт тривалістю 6,5 годин.

Загальна вартість наданої правової допомоги становить 12350,00 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 18.11.2022 позивач сплатив адвокату грошові кошти у розмірі 12300,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник стверджує, що суд протиправно зменшив з власної ініціативи витрати позивача на професійну правничу допомогу за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частини п`ята-сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:

- дана справа є малозначною (сума позову становить 15350,00 грн);

- справа не потребує вивчення та дослідження значної кількості доказів;

- відповідачем не було надано заперечень під час розгляду судом справи та, по суті, визнано існування обов`язку здійснити оплату за надані позивачем послуги з перевезення, у зв`язку з чим судом було закрито провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дартбуд Україна» суми основного боргу у розмірі 4605,00 грн.

Судова колегія враховує доводи позивача про відсутність заперечень відповідача щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу позивача, однак в даному випадку, як було зазначено вище, суд при вирішенні даного питання з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, та за таких обставин суд може не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Відтак, доводи скаржника про протиправне зменшення судом витрат на правову допомогу судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані з огляду на викладені вище обставини в їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись приписами статей 126, 129 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, враховуючи ступінь складності справи, а також характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг.

Отже, дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/10596/22 у відповідній частині.

Щодо заяви позивача про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції судова колегія зазначає наступне.

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5700,00 грн. До заяви додано звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 17.05.2023 та видатковий касовий ордер від 17.05.2023 на суму 5700,00 грн.

Натомість, оскільки судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, з урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, заявлені скаржником витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/10596/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2022 у справі №910/10596/22 в оскаржуваній частині є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/10596/22- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/10596/22 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10596/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Г. Чорногуз

М.Л. Яковлєв