Ухвала

від 11.07.2023 по справі 903/1065/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"11" липня 2023 р. Справа № 903/1065/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б.

судді Василишин А.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2023 у справі №903/1065/22, ухвалене суддею Гарбар І.О., повний текст рішення складено 17.05.2023 р.

за позовом Заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до відповідача 1 Пороміської сільської ради Володимирського району Волинської області

до відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,

до відповідача 3 Володимирської районної державної адміністрації,

про визнання незаконним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.05.2023 року у справі №903/1065/22 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/1065/22, скасувати рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/1065/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Листом №903/1065/22/3630/23 від 08 червня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №903/1065/22 з Господарського суду Волинської області.

15.06.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/1065/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 р. апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2023 у справі №903/1065/22 - залишено без руху. Запропоновано Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 17 863,20 грн та подати до суду докази надсилання Володимирській окружній прокуратурі, Волинській обласній військовій адміністрації, Пороміській сільській раді Володимирського району Волинської області та Володимирській районній державної адміністрації копії апеляційної скарги з додатками (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Вказану ухвалу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області отримано 23.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, 04.07.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку Володимирській окружній прокуратурі, Волинській обласній військовій адміністрації, Пороміській сільській раді Володимирського району Волинської області та Володимирській районній державної адміністрації. Докази сплати судового збору відповідач не надав, натомість подав суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, відповідно до якого просить визнати причини неможливості оплати судового збору поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/1065/22.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області утримується за рахунок Державного бюджету України, а також є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Пунктом 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року № 333, передбачено код економічної класифікації 2800, як «Інші поточні видатки». За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами. Таким чином, оплата судового збору здійснюється Головним управлінням по КЕКВ 2800.

Однак, у Головного управління Держгеокадастру у Волинській області наразі відсутні кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується випискою з рахунка за 03.07.2023 року за кодом економічної класифікації 2800, що додається.

Таким чином, посилаючись на ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" Головне управління Держгеокадастру у Волинській області просить суд врахувати майновий стан сторони та відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Також просить звернути увагу на значимість подій, які відбуваються на даний час в країні (введення воєнного стану), вважає, що є достатні підстави для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2023 у справі №903/1065/22.

Розглянувши подане Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області клопотання про визнання причини неможливості оплати судового збору поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/1065/22, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує п`яти відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 цього Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п.45 постанови).

Згідно ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаного правового висновку притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 14.11.2022 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), від 08.11.2022 у справі №923/508/21, від 07.11.2022 у справі №911/2862/20, від 17.10.2022 у справі №910/15201/21.

Отже, оскільки предметом спору у справі №903/1065/22 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для відстрочення сплати судового збору у справі №903/1065/22 відсутні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з труднощами фінансування, відсутністю коштів на рахунку, особливості здійснення розрахунково-касового обслуговування бюджетних коштів та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64 не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Вказаної позиції притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 09.11.2022 року у справі №910/929/21, від 09.11.2022 року у справі №910/479/21.

Оцінивши доводи, наведені скаржником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання причини неможливості оплати судового збору поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/1065/22, а відтак, у задоволенні вказаного клопотання, слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що не усунення будь-якого з недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, має наслідком повернення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи те, що скаржник станом на 10.07.2023 не усунув недоліки апеляційної скарги протягом передбаченого строку, належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17 863,20 грн. відповідно до вимог статті 258 ГПК України не надав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначене є підставою для повернення апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2023 у справі №903/1065/22 відповідно до положень частини четвертої статті 174 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання причини неможливості оплати судового збору поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/1065/22.

2. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 16.05.2023 у справі №903/1065/22 - повернути скаржнику.

3. Справу №903/1065/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Додаток: скаржнику матеріали апеляційної скарги на 7 арк.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.