Рішення

від 06.07.2023 по справі 902/738/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2023 р. Cправа № 902/738/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, м. Київ, 04050)

до: Приватного підприємства "ПАЛАНИЦЯ" (вул. Д. Нечая, буд. 2, с. Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327)

про стягнення 6206326,67 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Козачок І.П. згідно ордеру (в режимі відеоконференції);

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" з вимогами до Приватного підприємства "ПАЛАНИЦЯ" про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 6 206 326,67 грн, з яких: 666 183,85 грн - розмір процентів; 5 540 142,82 грн - розмір попередньої оплати, яка підлягає поверненню, з урахуванням положень 13.3.1 та п. 13.3.2. Договору.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №ADV_PAL_3/2022 від 21.01.2022 в частині поставки обумовленого даним Договором товару.

Суд, ухвалою від 06.06.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/738/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 06.07.2023.

За заявою представника позивача - адвоката Козачка І.П., суд, ухвалою від 12.06.2023 забезпечив участь представника позивача у судових засіданнях у справі № 902/738/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.07.2023 до суду надійшла заява №б/н від 05.07.2023 (вх.№ 01-34/6230/23) за підписом представника відповідача - адвоката Антощука В.Д., де представник зазначає, що відповідач підтверджує наявні правовідносини між сторонами, які існують на підставі Договору поставки №ADV_PAL_3/2022 від 21.01.2022, визнає заборгованість за даним Договором та не заперечує проти розміру процентів, нарахованих та заявлених позивачем до стягнення. Розгляд справи просить здійснювати за відсутності відповідача.

На визначену судом дату з`явився представник позивача в режимі відеоконференції. Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався.

При визнанні відповідачем позову суд зважає на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 06.07.2023, заяву представника відповідача - адвоката Антощука В.Д. з визнанням позову, який відповідно до оренду серія А.В. №1083476 не обмежений у повноваженнях на визнання позову, і визнання позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.

За наслідками судового засідання 06.07.2023 прийнято судове рішення.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 06.07.2023 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (Позивач, за Договором Покупець) та Приватним підприємством "ПАЛАНИЦЯ" (Відповідач, за Договором Постачальник) укладено Договір поставки №ADV_PAL_3/2022 (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар українського походження, вказаний у специфікації до Договору (надалі - «Товар»), а Покупець зобов`язався прийняти такий Товар та оплатити його вартість.

Найменування Товару, його номенклатура, кількість, якісні показники, умови поставки, період поставки, ціна та порядок ціноутворення, а також загальна вартість Товару визначаються Сторонами у специфікаціях (надалі - «Специфікація») до Договору, які є його невід`ємними частинами. (п. 1.2. Договору)

В розділі 3 Договору Сторони погодили умови поставки Товару, порядок визначення остаточної кількості, якості Товару, перехід права власності та ризиків на Товар, та визначили, що: Товар може постачатись на наступних умовах поставки відповідно Інкотермс 2010 (крім поставки Товару у відповідності до умов п. 3.5. при поставці на умовах DPU, які регулюються Інкотермс 2020), за винятком застережень, прямо передбачених Договором та/або відповідною Специфікацією. Конкретний базис поставки Товару, зазначається Сторонами у Специфікації (п. 3.1.); допускається поставка Товару партіями. Під партією Товару розуміється кількість Товару, поставлена Постачальником протягом 1 (однієї) календарної доби (надалі - «партія» або «партія Товару»). Для уникнення сумнівів, Сторони підтверджують, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар згідно з даним Договором в межах періоду поставки, визначеного у відповідній Специфікації (п. 3.2.).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна Товару, порядок визначення остаточної ціни Товару визначається Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

За змістом п. 4.2. Договору за взаємною згодою Сторони можуть відступити від порядку визначення ціни Товару, зазначеному у Специфікації, в такому випадку, Сторони погодили, що остаточною ціною Товару є ціна Товару за 1 тонну, що зазначена у підписаних Сторонами на виконання цього Договору, видаткових накладних.

Згідно п. 5.1. Договору порядок здійснення оплати за Товар визначається Сторонами у відповідній Специфікації до Договору.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що Покупець здійснює попередню оплату вартості Товару, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Згідно п. 13.4. Договору, у випадку не поставки Постачальником Товару у строки, визначені умовами відповідної Специфікації, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 26% річних від дня, коли Постачальник отримав попередню оплату від Покупця, до дня фактичного повернення Покупцю суми попередньої оплати.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що випливають з Договору. (п.13.1 Договору)

21.01.2023 Сторонами складено Специфікацію № 1, в п.п. 1.1.-1.4. якої погоджено характеристику, базис поставки, кількість та попередню ціну Товару, який підлягає поставці за Договором, та визначено:

Найменування, Вид, Клас, рік врожаю Товару - Кукурудза 3 клас, врожаю 2022 року Код УКТ ЗЕД 1005;

Кількість Товару, тонн +/- 5% за згодою Покупця - 976,743;

Попередня ціна Товару за 1 тонну без ПДВ, грн. - 4767,01;

Попередня вартість Товару без ПДВ, грн - 4656143,65;

ПДВ 14% за 1 тонну Товару, грн. - 667,38;

Сума ПДВ 14%, грн. - 651860,11;

Попередня ціна Товару за 1 тонну з ПДВ, грн. - 5434,39;

Попередня загальна вартість Товару з ПДВ, грн - 5308003,76;

Строк поставки Товару - з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, обидві дати включно;

Базис поставки та місце поставки Товару - поставка Товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2010 за вибором Покупця на наступних умовах: ЕХW, місце поставки - ТОВ "ЕКОЛІНІЯ": 23521, Вінницька обл., Шаргородський, с. Пеньківка, Центральна, буд. 97

та/або

ТОВ "УКРЕЛКО": 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н., с. Рахни Лісові, вул. Миру, 40.

Згідно п. 1.8.1. Специфікації Позивач має право здійснити попередню оплату у сумі, що становить гривневий еквівалент 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США 00 центів, в тому числі ПДВ, розрахований за курсом продажу долара США, який складеться на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на нього в робочий день, що передує даті здійснення попередньої оплати за Товар, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua.

Як стверджується матеріалами справи, Позивач, скориставшись наданим йому правом, 21.01.2022 здійснив попередню оплату на користь Постачальника (Відповідача) у розмірі 4 250 998,33грн, підтвердженням чого слугує платіжна інструкція №221 від 21.01.2022.

Позивач стверджує, що Відповідач не приступив до виконання Договору та не здійснив поставки Товару, тому, 15.05.2023 Позивач направив на адресу Відповідача вимогу за Договором поставки №ADV_PAL_3/2022 від 21.01.2022, в якій просив здійснити повернення попередньої оплати з урахуванням п. 13.3.1. Договору у розмірі 5540142,82 та сплатити обумовлені Договором штрафні санкції і проценти. Зазначену вимогу Позивачем 15.05.2023 також направлено на електронну адресу Відповідача раlyanitsya@ukr.nеt, яка визначена останнім як належний спосіб листування (п. 12.6. Договору).

Проте, станом на дату позовної заяви Відповідач не виконав вимог Позивача, викладених у вимозі, не здійснив повернення одержаної попередньої оплати, що стало підставою для звернення за захистом порушеного права до суду. Крім основного боргу, Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 666 183,85 грн - 26% річних.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або повернення попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі, доведеної до продавця. (Така правова позиція викладена у постановах КГС у складі ВС від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18).

Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджується наявними матеріалами справи, Позивач, згідно п. 1.8.1. Специфікації до Договору, за платіжною інструкцією № 211 від 21.01.2022 перерахував на рахунок Відповідача попередню оплату в розмірі 4 250 998,33 грн.

Відповідно до п. 1.3. Специфікації до Договору Постачальник зобов`язаний був поставити То вар у термін до 31.10.2022 року (включно).

Проте, станом на дату розгляду справи Відповідач доказів поставки Товару не надав, наявність боргу визнав у повному обсязі.

Зважаючи на викладені обставини, Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу попередню плату.

Згідно п. 13.3. та п.п. 13.3.1. Договору у разі розірвання Договору згідно з умовами цього Дого вору або у випадку непоставки Товару Постачальником, та у випадку здійснення Покупцем попере дньої оплати за Товар, Постачальник зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту направлення Покупцем Постачальнику вимоги про повернення попередньої оплати, повернути По купцю попередню оплату у сумі, яка визначається наступним чином.

У випадку, якщо курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому в робочий день, що передує даті фактичного повернення попередньої оплати Постачальником Покупцю, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua збіль шився порівняно з курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар згідно п. 5.1. Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, то Постачальник повертає По купцю суму коштів, яка розраховується наступним чином: СП = ПО х КЗ/К2, де:

СП - сума коштів, яка підлягає поверненню Постачальником Покупцю;

ПО - сума попередньої оплати у гривнях з ПДВ, здійсненої Покупцем Постачальнику на виконання умов Договору, та яка розрахована згідно умов відповідної Специфікації;

КЗ - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому в робочий день, що передує даті фактичного повер нення коштів Постачальником Покупцю згідно умов даного пункту Договору, і який публіку ється на сайті www.kurs.соm.uа (надалі по тексту Договору також згадується як КЗ);

К2 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому в робочий день, що передує даті здійснення Покупцем Постачальнику попередньої оплати за Товар згідно умов відповідної Специфікації.

За розрахунком Позивача, розмір суми попередньої оплати станом на 10.05.2023 становить 5 540 142,82 грн.

Детально дослідивши наданий Позивачем розрахунок суми попередньої оплати судом встановлено, що означений розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Відтак вимога позивача про стягнення 5 540 142,82 грн суми попередньої оплати є правомірною та обґрунтованою.

Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань, Позивачем заявлено до стягнення 666 183,85 грн - 26% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, частиною 2 статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, ст.536 ЦК України надає стягувачу право нараховувати боржнику проценти за користування чужими грошовими коштами, а норми ч.2 ст.625 ЦК України конкретизують, що розмір таких процентів становить 3% річних, якщо інший розмір сторони не визначили у договорі.

Згідно п. 13.4. Договору, у випадку не поставки Постачальником Товару у строки, визначені умовами відповідної Специфікації, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 26% річних від дня, коли Постачальник отримав попередню оплату від Покупця, до дня фактичного повернення Покупцю суми попередньої оплати.

Отже, сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили на свій розсуд, погодили та досягли згоди щодо визначення такої міри відповідальності, як сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до розрахунку Позивача, розмір 26 % річних за період прострочення з 22.01.2022 по 11.05.2023 становить 1 438 351,49 грн. При цьому, Позивач, користуючись наданими йому правами, зокрема, щодо формування розміру позовних вимог, заявив до стягнення процентів за Договором в сумі 666 183,85 грн, які нараховані за період з 22.01.2022 по 29.08.2022.

Перевіривши розрахунок процентів річних судом не виявлено помилок, тому вказана вимога підлягає до задоволення, в розмірі, визначеному позивачем.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

За приписами ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на наведені приписи закону, приймаючи до уваги, що визнання позову Відповідачем здійснено до початку розгляду справи по суті, Позивач у даній справі має право на повернення 50 відсотків судового збору сплаченого ним при поданні позову, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Решта суми сплаченого Позивачем судового збору в розмірі 37 237,96 грн, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.

Окрім того, з урахуванням заявлення Позивачем в позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу, зважаючи на заяву представника позивача, озвучену в судовому засіданні 06.07.2023, про надання часу для подання доказів понесених Позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про встановлення 5-ти денного строку для подання відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 130, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ПАЛАНИЦЯ" (вул. Д. Нечая, буд. 2, с. Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327; код ЄДРПОУ 32192602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 36138418) 5 540 142 грн. 82 коп. - суми попередньої оплати; 666 183 грн. 85 коп. - процентів та 37 237 грн. 96 коп. - витрат на сплату судового збору.

Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати Позивача на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 20.07.2023 о 12:30 год.

Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити Позивачу строк п`ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобов`язати Позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів Відповідачу.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: представника Позивача - ivankozachok@gmail.com, Відповідача - palyanitsya@ukr.net .

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 11 липня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41

3 - відповідачу (вул. Д. Нечая, буд. 2, с. Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327)