Рішення

від 11.07.2023 по справі 904/2281/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023м. ДніпроСправа № 904/2281/23

за позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА", м. Дніпро

до відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення 129 674,93 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" прострочену заборгованість за кредитним договором №SME/ВС/01-17 від 18.12.2020 та договором поруки №.SME/ВС/01-17-Р від 18.12.2020 у розмірі 129 674,93грн, що включає в себе прострочену заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 66 666,62грн; прострочену заборгованість за процентами за період з 09.06.2022 по 24.04.2023 (включно) в розмірі 8,31 грн; прострочену заборгованість за комісією за період з 08.06.2022 по 18.04.2023 (включно) в розмірі 63 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору №SME/ВС/01-17 від 18.12.2020р. в частині повного та своєчасного внесення платежів. У зв`язку із порушенням відповідачем-1 свого зобов`язання забезпеченого порукою відповідачем-2, позивач просить стягнути заборгованість із відповідачів солідарно.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 у справі №904/2281/23 направлена на адресу сторін. Між тим, направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" (м. Дніпро, пров. Універсальний, 6) поштова кореспонденція повернулась на адресу Господарського суду із відміткою Укрпошти від 13.06.2023 "За закінченням терміну зберігання", на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), повернулась на адресу Господарського суду із відміткою Укрпошти" від 03.06.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з Витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" є: м. Дніпро, пров. Універсальний, 6.

Згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру від 08.05.2023 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився, від відповідачів відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідачі не використали наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2021 між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" (Позичальник) укладений кредитний договір № SME/BC/01-17, відповідно до пункту 1.1 якого Банк надає Позичальнику Кредит у сумі 300 000,00 (триста тисяч) гривень нуль копійок на цілі, зазначені у пункті 1.4. цього Договору, а Позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим договором, використати Кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим договором.

Розмір процентів за користування Кредитом складає 0,01% (нуль цілих нуль одна сота) процентів річних.

Додатково Позивальник щомісяця сплачує на користь Банку комісію за супроводження Кредиту в розмірі 1,5% (одна ціла п`ять десятих) процентів від суми Кредиту, зазначеної в п.1.1. Договору (пункт 1.2. договору).

Позичальник зобов`язаний повернути Кредит банку "15" червня 2022 року (пункт 1.3. договору).

Сторони дійшли згоди встановити графік повернення Кредиту та сплати інших платежів, що наведений у Додатку № 1 до цього договору.

Кредит надається для: поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансу вання кредитної заборгованості (пункт 1.4. договору).

Кредит надасться в безготівковій формі в день укладення цього договору шляхом перерахування з рахунку для обліку кредитної заборгованості на рахунок Позичальника, зазначений у пункті 11.2. цього договору (пункт 4.2. договору).

Проценти нараховуються щомісяця на суму Кредиту, що фактично надана Позичальнику і не повернена Банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому, день надання Кредиту враховується, а день повернення Кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

Комісія за супроводження Кредиту нараховується щомісяця на суму Кредиту, зазначену в пункті 1.1. договору (пункт 5.1. договору).

Відповід6но до пункту 5.2. договору проценти та комісії, нараховані за місяць, Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані.

Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення Кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення Кредиту.

Позичальник має право сплатити комісію за супроводження Кредиту за весь строк користування Кредитом, в тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового часткового або повного погашення Кредиту комісія за супроводження Кредиту не підлягає поверненню.

Позичальник зобов`язується повернути Банку Кредит у термін, зазначений у пункті 1.3. цього Договору. Повернення Кредиту до настання зазначеного терміну вважається достроковим. У випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку повернути Кредит достроково (пункт 7.1 договору).

Цей Договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором (п.10.2. Договору).

Додатком № 1 до Договору, визначено графік погашення заборгованості, відповідно до якого останній мав до 15 числа кожного місяця сплачувати суму платежу.

На виконання умов договору Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 18.12.2020 (а.с 18).

18.12.2020 між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № SМЕ/ВС/01-17-Р від 18.12.2020, відповідно до пункту 1.1. якого згідно з цим Договором Поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення Боржником, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА", (код ЄДРПОУ 40047243), взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Кредитного договору № SМЕ/ВС/01-17 від 18.12.2020, укладеного між Кредитором та Боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.

Порукою, що надається за цим Договором, забезпечується виконання наступних зобов`язань (надалі за текстом всі разом - "Забезпечені порукою зобов`язання"): повернення Кредитору кредиту, наданого за кредитним договором, в сумі (ліміті) 300 00,00 грн (триста тисяч гривень), зі строком користування кредитом до 15.06.2022, у строки, у випадках та на умовах, передбачених кредитним договором та/або цим договором, в тому числі з дотриманням, при цьому, визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим Договором, та/або чинним законодавством України (пункт 2.1 договору поруки).

Сплата процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % та комісій в розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені Кредитним договором (пункт 2.1.2. договору поруки).

Сплата можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають сплаті Кредитору за умовами кредитного договору, у розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені Кредитним договором (пункт 2.1.3. договору поруки).

Відшкодування всіх можливих збитків та витрат, понесених Кредитором за, у зв`язку та/або передбачених кредитним договором, витрат Кредитора, пов`язаних з захистом Кредитором своїх прав та/або пред`явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків Кредитора, завданих внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) Боржником умов кредитного договору (пункт 2.1.4. договору поруки).

Виконання Боржником інших умов кредитного договору та відшкодування інших витрат Кредитора, що випливають з Кредитного договору (пункт 2.1.5. договору поруки).

Сторони домовились, що Поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання, в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для Боржника за кредитним договором (пункт 2.4. договору поруки).

Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо (пункт 2.5. договору поруки).

Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Боржником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні Боржником забезпечених порукою зобов`язання в цілому (пункт 2.6. договору поруки).

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання забезпечених порукою зобов`язання у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (пункт 2.7. договору поруки).

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки, Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання забезпечених порукою зобов`язань, що витікають із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання Боржником, передбачені кредитним договором зобов`язання є цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направленню Поручителю письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника (пункт 3.2. договору поруки).

У письмовій вимозі про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника повинно бути визначено розмір невиконаних Боржником зобов`язань, а також розмір штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити (пункт 3.3. договору поруки).

Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" свої зобов`язання за Кредитним договором в установлені строки не виконано належним чином, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 24.04.2023 становить 129 674,93 грн та включає в себе:

- прострочену заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 66 666,62 грн;

- прострочену заборгованість за процентами за період з 09.06.2022 по 24.04.2023 р. (включно) в розмірі 8,31 грн;

- прострочену заборгованість за комісією за період з 08.06.2022 р. по 18.04.2023 р. (включно) в розмірі 63 000,00 грн

03.03.2023 Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" вимогу № 01-9/04/308-БТ від 21.02.2023 про виконання зобов`язання за Кредитним договором № SME/BC/01-17 від 18.12.2020, у якій зазначив, що ТОВ "АДА" порушує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту (п. 7.1.) та сплати процентів та комісії за користування кредитом (п. 5.2.), внаслідок чого, станом на 20.02.2023 існує заборгованість за кредитним Договором в розмірі 129 674,93 грн., що включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов`язанням - 66 666,62 грн, прострочена комісія - 49 500,00 грн, строкова комісія - 4500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 7.14грн.

03.03.2023 Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" направило ОСОБА_1 вимогу № 01-9/04/310-БТ від 21.02.2023 про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому за кредитним договором № SME/BC/01-17 від 18.12.2020 відповідно до договору поруки № SME/BC/01-17-Р від 18.12.2020, у якій зазначив, що ТОВ "АДА" порушує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту (п. 7.1.) та сплати процентів та комісії за користування кредитом (п. 5.2.), внаслідок чого, станом на 20.02.2023 існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 129 674,93 грн, що включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов`язанням - 66 666,62 грн, прострочена комісія - 49 500,00 грн, строкова комісія - 4500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 7,14 грн.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АДА" зобов`язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за кредитним договором № SME/BC/01-17 від 18.12.2020, за виконання якого поручився ОСОБА_1 .

Предметом спору є стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДА" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" прострочену заборгованість за кредитним договором №SME/ВС/01-17 від 18.12.2020р. та договором поруки №.SME/ВС/01-17-Р від 18.12.2020 у розмірі 129 674,93 грн, що включає в себе прострочену заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 66 666,62 грн; прострочену заборгованість за процентами за період з 09.06.2022 по 24.04.2023 (включно) в розмірі 8,31 грн; прострочену заборгованість за комісією за період з 08.06.2022 по 18.04.2023 (включно) в розмірі 63 000,00 грн.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору №SME/ВС/01-17 від 18.12.2020, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень, обставини укладання договору поруки №SME/ВС/01-17-Р від 18.12.2020, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень за кредитним договором, за виконання якого поручився ОСОБА_1 .

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути Кредит банку "15" червня 2022 року (пункт 1.3. кредитного договору).

Позичальник зобов`язується повернути Банку Кредит у термін, зазначений у пункті 1.3. цього договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДА" доказів сплати заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 66 666,62 грн, заборгованості за комісією за період з 08.06.2022 по 18.04.2023 (включно) в розмірі 63 000,00 грн. до суду не надало, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростувало.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом господарський суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.

Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов`язання з повернення коштів банку перед вкладником.

У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 Цивільного кодексу України.

Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв`язку з тим, що строк його дії закінчився.

Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Таким чином, нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 Цивільного кодексу України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно пункту 1.3. договору № SME/BC/01-17 Позичальник зобов`язаний повернути Кредит банку "15" червня 2022 року.

Відповідно до додатку №1 до Кредитного Договору № SME/BC/01-17 від 18.12.2020 остання дата погашення (повернення Кредиту) 15.06.2022.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом є правомірними та підлягають задоволенню у сумі 2,84 грн. за період 09.06.2022 по 15.06.2022.

При цьому господарський суд зазначає, що нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22).

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 66 666,62 грн заборгованості за кредитом, 2,84 грн заборгованості за відсотками, 63 000,00 грн заборгованості з комісії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).

Сторони домовились, що Поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання, в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для Боржника за кредитним договором (пункт 2.4. договору поруки).

Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо (пункт 2.5. договору поруки).

Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Боржником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні Боржником забезпечених порукою зобов`язання в цілому (пункт 2.6. договору поруки).

Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника (пункт 3.2. договору поруки).

У письмовій вимозі про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника повинно бути визначено розмір невиконаних Боржником зобов`язань, а також розмір штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити (пункт 3.3. договору поруки).

03.03.2023 Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" направило ОСОБА_1 вимогу № 01-9/04/310-БТ від 21.02.2023 про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому за кредитним договором № SME/BC/01-17 від 18.12.2020 відповідно до договору поруки № SME/BC/01-17-Р від 18.12.2020, у якій зазначив, що ТОВ "АДА" порушує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту (п. 7.1.) та сплати процентів та комісії за користування кредитом (п. 5.2.), внаслідок чого, станом на 20.02.2023 існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 129 674,93 грн, що включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов`язанням - 66 666,62 грн, прострочена комісія - 49 500,00 грн, строкова комісія - 4500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 7,14 грн.

Отже, оскільки порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, а відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором, вимоги позивача про з відповідачів-1,2 солідарно заборгованості за кредитом у розмірі 66 666,62 грн, заборгованість з комісії у розмірі 63 000,00 грн, 2,84 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню солідарно з відповідачів-1,2 на користь позивача 129 669,46 грн, з яких: 66 666,62 грн заборгованість за кредитом; 2,84 грн заборгованість за відсотками. 63 000,00 грн заборгованість з комісії.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу та з урахуванням солідарної відповідальності відповідачів витрати зі сплати судового збору в сумі 2 682,85 грн покладаються на останніх у таких сумах: на відповідача-1 у сумі 1 341,42 грн, на відповідача-2 у сумі 1 341,43 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" та ОСОБА_1 про стягнення 129 674,93 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" (49000, м. Дніпро, провулок Універсальний, будинок 6, ідентифікаційний код 40047243) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д, код 33695095) 66 666,62 грн (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 62 копійки) заборгованості за кредитом, 2,84 грн. (дві гривні 84 копійок) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 63 000,00 грн (шістдесят три тисячі гривень 00 копійок) заборгованості зі сплати комісії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" (49000, м. Дніпро, провулок Універсальний, будинок 6, ідентифікаційний код 40047243) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д, код 33695095) 1 341,43 грн (одну тисячу триста сорок одну гривню 43 копійки) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д, код 33695095) 1 341,42 грн (одну тисячу триста сорок одну гривню 42 копійки) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.07.2023

Суддя Ю.А. Бажанова