Рішення

від 11.07.2023 по справі 908/1218/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/113/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023 Справа № 908/1218/23

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЕЛЕКТРОМАШПОСТАЧ», код ЄДРПОУ 32148108 (69054, м. Запоріжжя, вул.Шкільна (Героїв Сталінграду), буд. 24, кв. 40)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА», код ЄДРПОУ 00187292 (69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3)

про стягнення суми 145541,81 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЕЛЕКТРОМАШПОСТАЧ» про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» суми 90000,00 грн основного боргу, суми 45409,93 грн інфляційного збільшення, суми 10131,88 грн 3% річних, всього загальної суми 145541,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610- 612, 625, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України та умовами договору № 161м/19 від 11.11.2019 та мотивовано тим, що відповідачем не в повному обсязі оплачено товар, поставлений згідно з умовами договору за видатковою накладною №РН-0000045 від 14.11.2019. В позовній заяві зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи складає 5000,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1218/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 20.04.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1218/23, присвоєний номер провадження 9/113/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №908/1218/23, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким копію ухвали про відкриття провадження у справі від 20.04.2023 відповідач отримав 26.04.2023.

Втім відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 11.07.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЕЛЕКТРОМАШПОСТАЧ» (Продавець; позивач у даній справі) та Приватним акціонерним товариством «ЗАВОД «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА» (Покупець; відповідач у справі) був укладений Договір № 161м/19 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити комплектуючи вироби, далі іменується «товар», відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Поставка здійснюється на підставі отриманого Продавцем замовлення Покупця (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість цього договору орієнтовно становить 200 000,00 грн в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунок за товар за цим договором проводиться перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця, шляхом 100% відстрочки платежу протягом 15 банківських днів з моменту поставки товару та підписання видаткових накладних на підставі рахунку-фактури, виставленого Продавцем.

В додатку №1 до договору - «Специфікація № 1» сторони погодили, що Продавець повинен передати Покупцю контактор МК1-10 220 В у кількості 58 штук загальною вартістю 104 440,00 грн з ПДВ. В пункті 3 Специфікації зазначені умови оплати: 100% відстрочка платежу до 30.11.2019.

Позивач на оплату товару виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000070 від 11.11.2019 на суму 104 400,00 грн.

Факт поставки обумовленого в Специфікації товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000045 від 14.11.2019, яка містить підписи обох сторін, товарно-транспортною накладною № 0000000030 від 14.11.2019 та довіреністю №366 від 14.11.2019.

У зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань в рамках договору № 161м/19 від 11.11.2019, позивач 28.01.2020 направив на його адресу лист-вимогу.

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати отриманого товару в сумі 14 400,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №4292 від 12.07.2022 (копія міститься в матеріалах справи). Таким чином сума боргу склала 90 000,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення основного бору, 3% річних та інфляційних втрат, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджується, що згідно з видатковою накладною №РН-0000045 від 14.11.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 104 400,00 грн.

Відповідно до умов п. 3 Додатку №1 до Договору відповідач зобов`язався повністю оплатити отриманий товар у строк до 30.11.2019.

Суду надані докази часткової оплати 12.07.2022 відповідачем отриманого товару на загальну суму 14 400,00 грн.

Таким чином Покупець (відповідач) не дотримався встановлених договором та законодавством умов виконання зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 90 000,00 грн.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заборгованості за одержаний від позивача товар в розмірі 90 000,00 грн суду не надано.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 90 000,00 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 131,88 грн за період прострочення з 06.12.2019 по 07.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 45 409,93 грн за період з грудня 2019 по лютий 2023 (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунки здійснені правильно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 131,88 грн та інфляційних втрат у розмірі 45 409,93 грн підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копії: Договору про надання правової допомоги від 06.04.2023, укладеного з Адвокатським об`єднанням «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ РАДНИК», додаткової угоди №1 від 06.04.2023, акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 06.04.2023, рахунку-фактури №СФ-00000137 від 07.04.2023, квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №61 від 10.04.2023, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія АР №1120286 від 11.04.2023.

Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 06.04.2023, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги від 06.04.2023.

При цьому, судом взято до уваги, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним і розумним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг) у даній справі, а тому відповідно до положень ст. 129 ГПК України вказані витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА», код ЄДРПОУ 00187292 (69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЕЛЕКТРОМАШПОСТАЧ», код ЄДРПОУ 32148108 (69054, м. Запоріжжя, вул. Шкільна (Героїв Сталінграду), буд. 24, кв. 40) суму 90 000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп. основного боргу, суму 10 131 (десять тисяч сто тридцять одну) грн 88 коп. 3% річних та суму 45 409 (сорок п`ять тисяч чотириста дев`ять) грн 93 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА», код ЄДРПОУ 00187292 (69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЕЛЕКТРОМАШПОСТАЧ», код ЄДРПОУ 32148108 (69054, м. Запоріжжя, вул. Шкільна (Героїв Сталінграду), буд. 24, кв. 40) суму 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 11.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва