Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/3836/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/3836/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВІКНОБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГЛАС"

про стягнення 112 013,22 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВІКНОБУД" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГЛАС" про стягнення заборгованості у сумі 112 013, 12 грн. з яких: 70 187, 08 грн. - основний борг, 17 306, 40 грн. - пеня, 24 519, 74 грн. - збитків за договором поставки № 13/01 від 13.01.2022 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.03.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, ухвалу суду від 20.03.2023 відповідач отримав 24.03.2023.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.01.2022 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки № 13/01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується на замовлення покупця виготовити та поставити у визначений цим договором строк товар, а покупець зобов`язується приймати товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.

Згідно умов п. 2.1 договору сторони погоджують ціну товару на конкретну партію товару у погодженій сторонами специфікації (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.2 договору строки поставки товару узгоджуються сторонами в специфікації (додатку № 1). Зміна строку поставки конкретної партії товару, може бути погоджена за допомогою обміну відповідними повідомленнями, у тому числі й з використанням засобів електронного зв`язку (факс), такі повідомлення сторін вважаються додатковими угодами, що змінюють умови й строки поставки конкретної партії товару. Точну дату поставки сторони погоджують шляхом обміну повідомленнями (у т.ч. по електронній пошті).

Поставка товару проводиться шляхом фактичної передачі товару покупцеві в місці зазначеному у специфікації, на підтвердження чого сторони підписують видаткову накладну (п. 3.3 договору).

Згідно умов п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк дії договору до 31.12.2021 з правом про елонгації.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору, відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату №№ 606, 607 від 22.08.2022 із зазначенням переліку замовленого товару, кількості та вартості, на загальну суму 70 187,08 грн.

Позивач на підставі платіжного доручення № 6476 від 26.08.2022, платіжної інструкції № 1610 від 29.08.2022 здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача на суму 70 187,08 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару, у т.ч. у визначений строк не виконав, отримані кошти не повернув, у зв`язку із чим позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 70 187, 08 грн. основного боргу, 17 306, 40 грн. пені, 24 519, 74 грн. збитків.

Розглянувши даний спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та підставою виникнення взаємних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Матеріалами справи встановлено та відповідачем не оспорюється факт перерахування позивачем відповідно до умов договору за виставленими рахунками грошових коштів у сумі 70 187,08 грн. в якості попередньої оплати за поставку товару.

У вищевказаних рахунках відповідачем зазначено, що замовлення виконується до 07.09.2022. Також як вбачається з доданих до матеріалів справи роздруківок з електронної переписки між сторонами, що відповідає умовам п. 3.2 договору, сторони погодили строк поставки обумовленого договором товару з 12.09.2022 по 19.09.2022.

Враховуючи перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача, положення п. 3.2 договору, та встановлені обставини зміни строків поставки між сторонами, строк передачі товару сплинув 19.09.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на суму 70 187,08 грн. одержаної попередньої оплати суду не надано.

Позивач направив відповідачу вимогу № 14/12/22-1 від 14.12.2022, в якій вимагав повернути йому одержану попередню оплату.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повернення відповідачем одержаної попередньої оплати у розмірі 70 187,08 грн. суду не надано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За відсутності доказів повернення відповідачем попередньої оплати, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 70 187,08 грн. боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 70 187,08 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п. 7.2 договору постачальник у разі порушення строку поставки або недопоставки товару у повному обсязі сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного поставленого товару за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 17 306,40 грн. пені суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

З приводу заявлених позивачем до стягнення з відповідача 24 519,74 грн. збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

ГК України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Всупереч статті 74 ГПК України, позивачем не доведено факту спричинення відповідачем збитків, безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, наявність вини, тобто усіх елементів складу цивільного правопорушення, які були б підставою для покладення на відповідача відповідальності у формі збитків.

Посилання позивача на подорожчання товару не тягне саме по собі правових наслідків у вигляді відшкодування збитків, тому є необґрунтованими, а в позові в частині стягнення 24 519,74 грн. збитків слід відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГЛАС" (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/2, код 43880398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВІКНОБУД" (01103, місто Київ, вул. О.Матросова, будинок 31, код 25267253) 70 187 (сімдесят тисяч сто вісімдесят сім) грн. 08 коп. боргу, 17 306 (сімнадцять тисяч триста шість) грн. 40 коп. пені, 2 096 (дві тисячі дев`яносто шість) грн. 47 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак