Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/6357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/6357/23

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Метробудівець»

про стягнення 98 547,32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Метробудівець» (надалі - ЖБК «Метробудівець») про стягнення 98 547,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №910658 від 03.08.2018, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 80 958,20 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 535,66 грн., штрафу у розмірі 4 047,91 грн., 3% річних у розмірі 632,14 грн. та інфляційних у розмірі 2 373,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Вказана ухвала отримана ЖБК «Метробудівець» 05.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494329618, проте відзив на позов відповідачем не поданий.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

03.08.2018 між КП «Київтеплоенерго» (постачальник) та ЖБК «Метробудівець» (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №910658 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Додатками №1, №2, №3, № 4, №5, №6, №7, №11 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків, схему межі поділу теплової мережі, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, дані по будинках ЖБК «Метробудівець», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж постачальника, довідку про теплові навантаження об`єктів теплопостачання ЖБК «Метробудівець».

23.11.2022 між КП «Київтеплоенерго» та ЖБК «Метробудівець» укладено угоду №Р-910658/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.08.2018 №910658 (надалі - «Угода»), відповідно до п. 1 якої споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за договором від 03.08.2018 №910658 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2022 загальною сумою 130 958,20 грн. з врахуванням ПДВ.

Згідно з п. 2 Угоди споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопад 2022 - січень 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.

Пунктом 3 Угоди передбачено, споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, споживач зобов`язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.08.2018 №910658.

При проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1 цієї угоди, споживач зобов`язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на № та дату укладення цієї угоди. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані КП «Київтеплоенерго» кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди (п. 4 Угоди).

Відповідно до п. 9 Угоди ця угода є невід`ємною частиною Договору.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором та Угодою, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 80 958,20 грн.

Договір є договором надання житлово-комунальних послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов`язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги. Обов`язок забезпечення відповідності якості послуги з управління встановленим вимогам та договору покладається на управителя багатоквартирного будинку. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За твердженням позивача, станом на 01.11.2022 у відповідача існувала заборгованість із оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді на підставі Договору у розмірі 130 958,20 грн., що і було погоджено сторонами в п. 1 Угоди, проте сплачено ЖБК «Метробудівець» було лише 50 000,00 грн.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

В контексті викладеного слід зауважити, що Угодою ЖБК «Метробудівець» визнав наявність заборгованості за Договором станом на 01.11.2022 у розмірі 130 958,20 грн.

При цьому, відповідно до графіку погашення заборгованості, який є додатком №1 до Угоди, відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити заборгованість до 30 листопада 2022 у розмірі 43 652,74 грн., до 25 грудня 2022 року - 43 652,73 грн. та до 25 січня 2023 року - 43 652,73 грн.

Доказів сплати заборгованості, що визначена сторонами в Угоді, матеріали справи не містять, в свою чергу, із наданої позивачем довідки про стан розрахунків вбачається, що ЖБК «Метробудівець» здійснив оплату заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, а також ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про правомірність та доведеність факту наявності у ЖБК «Метробудівець» заборгованості за Договором у спірний період в розмірі 80 958,20 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 80 958,20 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані згідно умов Договору послуги у розмірі 80 958,20 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 535,66 грн., штрафу у розмірі 4 047,91 грн., 3% річних у розмірі 632,14 грн. та інфляційних у розмірі 2 373,41 грн., нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 26.11.2022 по 28.02.2023.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 3.3 Договору споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Пунктом 8 Угоди передбачено, що у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також, споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою.

Таким чином, умовами Договору, Угоди та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору та Угоди у вигляді сплати пені та штрафу.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено арифметично невірне нарахування інфляційної складової, що призвело до необґрунтованого збільшення її розміру, у зв`язку з чим здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 535,66 грн., штраф у розмірі 4 047,91 грн., 3% річних у розмірі 632,14 грн. та інфляційні у розмірі 1 794,15 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЖБК «Метробудівець» на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості у розмірі 80 958,20 грн., пені у розмірі 10 535,66 грн., штрафу у розмірі 4 047,91 грн., 3% річних у розмірі 632,14 грн. та інфляційних у розмірі 1 794,15 грн. В іншій частині позовних вимог (інфляційні у розмірі 579,26 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Метробудівець» (03065, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 39; ідентифікаційний код 22894185) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у розмірі 80 958 (вісімдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 20 коп., пеню у розмірі 10 535 (десять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн. 66 коп., штраф у розмірі 4 047 (чотири тисячі сорок сім) грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 632 (шістсот тридцять дві) грн. 14 коп., інфляційні у розмірі 1 794 (одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 22 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий