Рішення

від 11.07.2023 по справі 910/6005/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2023Справа № 910/6005/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ПРОСТІР»

про стягнення 240 111,35 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ПРОСТІР» (далі - відповідач) про стягнення 240 111,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 330577 від 09.09.2010, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «ПРОСТІР» (правонаступник відповідача) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго», в частині оплати поставленої теплової енергії у встановлений договором строк.

Право вимоги за вказаним договором було передано від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» позивачу у даній справі на підставі проведеного аукціону № 08-10-000016-3 від 25.08.2021 з придбання майна банкрута АТ «К.ЕНЕРГО».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 02.05.2023 була отримана позивачем 11.05.2023, а відповідачем - 12.05.2023.

19.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ПРОСТІР» про розгляд справи № 910/6005/23 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.07.2023 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує щодо задоволення позову у зв`язку з тим, що позивачем не було надано первинних документів, передбачених Договором, які підтверджують факт реального постачання теплової енергії, та просив застосувати строк позовної давності. Крім цього, відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 та 5 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до частини першої та другої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги наведені відповідачем причини неможливості подання відзиву в установлені судом строки, оскільки відзив на позовну заяву подано разом з заявою про поновлення строку, суд дійшов висновку поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.09.2010 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (найменування якого було змінено на АТ «К.Енерго») (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Простір» (найменування якого було змінено на ТОВ «Управляюча компанія «Простір») (далі - споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330577 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а Споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

У підпункті 2.2.2 пункту 2.2 Договору визначено обов`язок постачальника щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- податкові накладні (платнику податку);

- акт приймання-передавання товарної продукції.

З наведеним обов`язком постачальника кореспондується обов`язок споживача, визначений у пункті 9 Додатку № 2 до Договору, згідно з яким споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-1 за адресою: Жилянська, 63 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Відповідно до пункту 10 Додаткової угоди № 2 до Договору Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно його розрахунком.

Згідно з п. 4.1., 4.3. та 4.10. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2011. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із Сторін про його припинення. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Додатками до Договору № 1-11 сторони визначили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи та порядок розрахунків, схему абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі «Абонента», акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, довідку про теплові навантаження об`єктів теплопостачання відповідача та довідку даних по будинках (спорудах), опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж Постачальника.

17.11.2017 між ПАТ «Київенерго» (постачальник) та ТОВ «Управляюча компанія «Простір» (споживач) укладено Додаткову угоду до Договору від 09.09.2010 № 330577 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з якою було внесено зміни та доповнено Договір у преамбулі та розділу «Юридичні адреси Сторін та платіжні реквізити», у зв`язку зі зміною назви споживача з ТОВ «Сервісна компанія «Простір» на ТОВ «Управляюча компанія «Простір». Окрім цього, ТОВ «Управляюча компанія «Простір» (споживач) визнало та підтвердило свою заборгованість за Договором станом на 01.11.2017 на суму 552747,34 грн.

Після підписання Додаткової угоди від 17.11.2017 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за період з листопада 2017 року по червень 2018 року на суму 312 635,99 грн.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію, за ним утворилася заборгованість, яка станом на 01.03.2023 становить 240 111,35 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію за Договором № 330577 від 09.09.2010 за період з 01.10.2009 по 01.01.2021, яка підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним.

25.08.2021 заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ «К.Енерго» за Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 09.09.2010 № 330577 року у розмірі 240 111,35 грн, була придбана ТОВ «СПОРТСЕРВІС-СТМ» (код 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 (результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/ UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 ТОВ «СПОРТСЕРВІС-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до позивача від АТ «К.ЕНЕРГО» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в Додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

Враховуючи вищевикладене, позивач є правонаступником всіх прав АТ «К.ЕНЕРГО» за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 09.09.2010 № 330577 згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом № 71.

14.02.2022 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про зміну кредитора та просив підписати акт звірки заборгованості та перерахувати кошти.

22.02.2022 відповідач, у відповідь на повідомленням позивача про зміну кредитора, заявою щодо листів від 08.02.2022 про зміну кредитора просив надати підтверджуючи документи щодо підстав набуття статусу правонаступника ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ», підстави виникнення та детальний розрахунок заборгованості.

21.07.2022 Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», який діє від імені та в інтересах ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» на підставі договору про надання правової допомоги № 3609/Юр від 17.06.2022, звернувся до відповідача з вимогою № 991 про сплату заборгованості та направив відповідачу документи, які підтверджують набуття права вимоги боргів відповідача перед ПАТ "КИЇВЕНЕРГО". У додатках до даної вимоги перелічені наступні документи: рахунок на оплату заборгованості, копія акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, витяг з Додатку № 1 до акту придбання майна, копія протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 від 14.09.21, копія довіреності представника на право підпису.

05.08.2022 відповідач у відповіді за вих. №04/08 від 04.08.22 на вимогу позивача за № 991 від 21.07.2022 просив надати підтверджуючи документи щодо підстав набуття статусу правонаступника ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ», підстави виникнення та детальний розрахунок заборгованості.

Позивач Листом від 28.03.2023 № 02/14/3086 надав відповідь на лист відповідача за № 04/08 від 04.08.2022. Докази направлення відсутні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що спір виник у зв`язку з тим, що відповідач, у порушення умов Договору, не сплатив вартість використаної теплової енергії, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 240 111,35 грн, право вимоги якої придбано позивачем на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом № 71. Також позивач просить суд на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України зобов`язати орган (особу), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Додатком № 2 до Договору № 330577 від 09.09.2010 затверджено тариф на теплову енергію ПАТ «Київенерго» без урахування ПДВ, а саме: із житловими організаціями для опалення - 125,47 грн/Гкал.

У матеріалах справи наявна підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію ТОВ «Управляюча компанія «Простір» за договором № 330577 від 09.09.2010, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 240 111,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Питання процесуального правонаступництва врегульовані ч. 1 ст. 52 ГПК, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ", яке змінило найменування на ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (позивач), на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.ЕНЕРГО" за лотом № 71 придбало право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 АТ "К.ЕНЕРГО" передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.ЕНЕРГО" за лотом № 71, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі заборгованість ТОВ «Управляюча компанія «Простір» за Договором № 330577 від 09.09.2010 в розмірі 240 111,35 грн.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Отже, за результатами аукціону ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ", яке змінило найменування на ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ", набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі і на заборгованість ТОВ «Управляюча компанія «Простір» за Договором № 330577 від 09.09.2010 в розмірі 240 111,35 грн, а отже, права та обов`язки у спірних матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.ЕНЕРГО» (колишня назва ПАТ «КИЇВЕНЕРГО») до його правонаступника - ТОВ «СПОРТСЕРВІС-СТМ» (змінило назву на ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ»).

Результати аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відтак суд дійшов висновку, що позивач є новим кредитором за Договором № 330577 від 09.09.2010 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 240 111,35 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У матеріалах справи міститься повідомлення позивача про зміну кредитора від 14.02.2022, яке було адресоване відповідачу та на яке останнім було надано відповідь.

Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві, відповідач зазначає, що позивачем не було надано первинних документів, передбачених Договором, які підтверджують факт реального постачання теплової енергії, та зазначив, що сплив строк позовної давності для звернення до суду.

Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів на підтвердження існування заборгованості з огляду на наступне.

Згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору постачальник зобов`язався щомісячно оформляти для споживача: - величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в Гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); - рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; - акт звіряння розрахунків; - акт приймання-передавання товарної продукції.

Водночас суд звертає увагу, що пунктом 9 Додатку № 2 до Договору передбачено, що Споживач самостійно щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-1 за адресою: Жилянська, 63 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Таким чином, обов`язок з отримання первинних документів (рахунків - фактур, актів приймання - передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за попередній період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник постачальнику.

Разом з цим, суд звертає увагу, що стверджуючи про відсутність в матеріалах справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують факт реальної поставки теплової енергії за Договором, відповідач не надає суду жодних доказів того, що за період з 01.10.2009 по 01.01.2021 ТОВ «Управляюча компанія «Простір» не отримував від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (нова назва - АТ «К.Енерго») теплову енергію на межу балансової належності, а відповідно не споживав теплову енергію у спірний період. Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази які б підтверджували іншу суму заборгованості або взагалі спростовували б її наявність.

У свою чергу, позивачем на підтвердження наявності заборгованості відповідача надано до позовної заяви наступні документи:

- Додаткову угоду до Договору від 09.09.2010 №330577 від 17.11.2017, укладену між ПАТ «Київенерго» (постачальник) та ТОВ «Управляюча компанія «Простір» (споживач), згідно з якою відповідач визнав та підтвердив свою заборгованість за Договором станом на 01.11.2017 на суму 552747,34 грн. Після підписання Додаткової угоди від 17.11.2017 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за період з листопада 2017 року по червень 2018 року на суму 312 635,99 грн;

- Довідку про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію ТОВ «Управляюча компанія «Простір» за договором № 330577 від 09.09.2010, яка підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго», згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 240 111,35 грн.

Суд звертає увагу, що вищевказана Довідка про стан розрахунків містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за Договором, що не спростовано відповідачем, а відтак додатково підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За висновком Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Факт порушення відповідачем умов Договору № 330577 від 09.09.2010 в частині оплати боргу за використану теплову енергію підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Враховуючи те що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги у даній справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними з огляду на вищевикладене.

Таким чином, суд зазначає, що заборгованість ТОВ «Управляюча компанія «Простір» перед ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» за Договором № 330577 від 09.09.2010, що становить 240 111,35 грн, є підтвердженою належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в рахунок погашення заборгованості за Договором № 330577 від 09.09.2010 у розмірі 240 111,35 грн.

Також заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує на те, що позивачем пропущений трьохрічний строк позовної давності на пред`явлення відповідного позову.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2017 між ПАТ «Київенерго» (постачальник) та ТОВ «Управляюча компанія «Простір» (споживач) укладено Додаткову угоду до Договору від 09.09.2010 № 330577 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з якою відповідач визнав та підтвердив свою заборгованість за Договором станом на 01.11.2017 на суму 552 747,34 грн, що є визнанням боргу в розумінні ст. 264 ЦК України та доказом переривання строків позовної давності. З позовною заявою позивач звернувся 18.04.2023 відповідно до штампу суду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» продовжено на всій території України дію карантину до 30.04.2023.

Також у позовній заяві позивач посилається на підпункт 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» про стягнення з ТОВ «Управляюча компанія «Простір» 240 111,35 грн основного боргу.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що це право суду, а не обов`язок приймаючи рішення зазначити в ньому про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення.

Позивач заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 240 111,35 грн, а нарахування відсотків або пені у позові не заявлено.

З огляду на те, що у суду відсутні достовірні, беззаперечні відомості щодо того, що рішення суду не буде виконано відповідачем до моменту закінчення/припинення воєнного стану в України та те що позивачем заявлено лише стягнення основного боргу без відсотків і пені, суд не вбачає підстав для зобов`язання орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки позивачем не був наданий до суду остаточний розрахунок суми судових витрат (витрат на адвокатську допомогу), тому розподіл вказаних судових витрат судом не здійснюється. Водночас, сторонам не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ПРОСТІР» (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 56-А, код 32253916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, код 32826328) суму основного боргу в розмірі 240 111 (двісті сорок тисяч сто одинадцять) грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 3 601 (три тисячі шістсот одна) грн 67 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.07.2023.

Суддя О.Г. Удалова