Рішення

від 11.07.2023 по справі 910/5630/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2023Справа № 910/5630/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна тенісна академія"

про стягнення 975411,01 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна тенісна академія" про стягнення 975411,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № УГР2 від 03.12.2020 про надання послуг з теплопостачання.

Ухвалою суду від 17.04.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.04.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 17.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

22.05.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він з посиланням на форс-мажорні обставини просить не стягувати з нього пеню, втрати від інфляції та 3% річних. Також відповідач просить розстрочити стягнення суми основного боргу у визнаному відповідачем розмірі 760394,56 грн на 36 місяців рівними частинами, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до співмірного розміру.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна тенісна академія" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №УГР2.

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

У відповідності до п. 5.4. та п. 5.5. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.7. договору перебачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору, та сплаченого рахунку постачальника (п. 13.1. договору). Згідно п. 9 додатку № 2 (комерційна пропозиція) договір набуває чинності з дня підписання заяви-приєднання до договору за формою постачальника та за умови надання усієї необхідної для укладення цього договору інформації та документів, передбачених чинним законодавством і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір продовжує свою дію на наступний рік (до кінця грудня наступного року), якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону за 21 день до закінчення дії договору про його припинення. Сторони можуть укласти про це відповідну додаткову угоду.

У додатку № 1 Заява-приєднання до договору № УГР2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.12.2020 визначено адресу об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку (місце поставки) - м. Київ, Пуща-Водиця, вул. Міська, 9. Початок постачання з 01.01.2021

У додатку №2 до договору сторони погодили комерційну пропозицію: ціну електричної енергії, порядок її формування; спосіб оплати за електричну енергію - розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до останнього числа цього місяця (включно). Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у наступному місяці, що слідує за розрахунковим, у вигляді 100% оплати за фактично спожиту електричну енергію; термін надання рахунку за спожиту електроенергію та строк його оплати - рахунок надається споживачу у наступному місяці, що слідує за розрахунковим, після отримання даних щодо фактично спожитого обсягу електричної енергії. Оплата рахунку постачальника повинна бути здійснена споживачем у строк не пізніше 5 робочих днів від дати отримання рахунку.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості придбаної електричної енергії: № 1108 від 28.02.2022 на суму 443869,06 грн за 100,16 МВт/год, № 1432 від 31.03.2022 на суму 151210,62 грн за 34,121 МВт/год, № 2086 від 30.04.2022 на суму 79139,10 грн за 21,545 МВт/год, № 2280 від 31.05.2022 на суму 72570,11 грн за 18,822 МВт/год, № 2731 від 30.06.2022 на суму 13605,67 грн за 3,528 МВт/год. Загальна вартість електричної енергії згідно виставлених рахунків складає 760394,56 грн за спожиту електричну енергію у кількості 178,176 МВт/год.

Позивачем було оформлено акти приймання-передачі електричної енергії в підтвердження обсягів та вартості спожитої відповідачем за період з лютого по червень 2022 електричної енергії: № УГР00001073 від 28.02.2022 на суму 443869,06 грн за 100,16 МВт/год, № УГР00001382 від 31.03.2022 на суму 151210,62 грн за 34,121 МВт/год, № УГР00002039 від 30.04.2022 на суму 79139,10 грн за 21,545 МВт/год, № УГР00002228 від 31.05.2022 на суму 72570,11 грн за 18,822 МВт/год, № УГР00002662 від 30.06.2022 на суму 13605,67 грн за 3,528 МВт/год. Акти підписані та скріплені печаткою позивача, з оку відповідач підпис відсутній.

Вказані в актах та рахунках обсяги споживання відповідачем електричної енергії також підтверджуються листом ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 29.11.2022 № 1/04/35327.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 60-ЮЗ від 28.10.2022, в якій вимагав протягом 7 днів з дня отримання претензії оплатити заборгованість у розмірі 760394,56 грн за поставлену у лютому-червні 2022 електричну енергію, підписати і повернути акти прийому передачі електричної енергії. До претензії було долучено акти приймання-передачі та копії рахунків на оплату за лютий-червень 2022. Претензія була отримана відповідачем 31.10.2022 (докази в матеріалах справи).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Суд відзначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не висловлює заперечень щодо обсягу та вартості придбаної ним електричної енергії та існування у нього заборгованості перед позивачем загальною сумою 760394,56 грн за період з лютого 2022 по червень 2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.7. договору перебачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Крім того, комерційною пропозицією передбачено, що оплата рахунку постачальника повинна бути здійснена споживачем у строк не пізніше 5 робочих днів від дати отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи рахунки разом з актами за спірний період були направлені відповідача разом з претензією № 60-ЮЗ від 28.10.2022, яка була отримана відповідачем 31.10.2022. Доказів того, що позивач отримував рахунки іншою (ранішою) датою, суду надані не були.

Отже, з урахуванням умов договору та комерційної пропозицію до договору та вимог зазначених у претензії, вартість отриманої електричної енергії мала бути оплачена відповідачем у строк до 07.11.2022. Отже, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання на суму 760394,56 грн з 08.11.2022.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 760394,56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 23463,02 грн, втрати від інфляції в розмірі 163006,73 грн. нараховані за загальний період з 08.03.2022 по 10.04.2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було зазначено судом вище, відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання з 08.11.2022. Суд здійснив перерахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 08.11.2022 по 10.04.2023. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 9624,72 грн та втрати від інфляції у розмірі 34032,42 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 28546,70 грн за період з 08.03.2022 по 10.04.2023 року.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6 додатку № 2 передбачено, що за порушення строків оплати по договору споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, що діла в період за який здійснюється нарахування пені до повного погашення боргу.

Щодо розрахунку пені, позивачем було невірно визначено період нарахування, як уже вище зазначалось судом. Суд здійснив перерахунок пені за період з 08.11.2022 по 10.04.2023, згідно якого з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 11710,08 грн.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо невиконання є наслідком непереборної сили. Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та не відворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (п. 12.1-12.5 договору).

Відповідач не дотримався порядку повідомлення та підтвердження настання та існування форс-мажорних обставин у передбачений договором спосіб та строк.

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Таким чином, відповідач на підтвердження дії форс-мажорних обставин повинен був надати підтвердження їх впливу на права та обов`язки сторін, в порядку передбаченому договором. Відповідач самостійно не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та не можливість виконати свої зобов`язання в зв`язку з їх настанням.

В зв`язку з зазначеним, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності в зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення погашення суми основного боргу у сумі 760394,56 грн на 36 місяців зі сплатою рівними частинами. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає про своє скрутне матеріальне становище, оскільки, його приміщення у Пущі Водиці були зруйновані під час окупації, в зв`язку з чим він не може здійснювати підприємницьку діяльність. Також посилається на введення воєнного стану та загалом військову агресію російської федерації. В якості доказів до матеріалів справи долучено наказ № 17-к від 25.02.2022 "Про призупинення виробничої діяльності на невизначений термін" та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.03.2022, в короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено про виявлення пошкодження унаслідок мінометних обстрілів Міжнародної тенісної академії (вул. Міська, 9)

Пунктом 2 ч. 6 статті 238 ГПК України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Поряд із тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Разом із тим, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Між тим заявником, не додано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна тенісна академія" та можливості виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про розстрочення виконання рішення. Заявник фактично посилається виключно на скрутне фінансове становище товариства, що спричинено введенням режиму воєнного стану на території України та пошкодженням його майна, проте не надає жодних належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, на які він посилається. Крім того, заявник, не надає жодних документальних підтверджень того, що таке фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі.

Окрім того, суд зазначає, що запровадження на території України режиму воєнного стану стосується не лише заявника, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

З огляду на зазначене, зокрема, на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 22500,00 грн, заявлені позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатом Неструєвим Леонідом Борисовичем був укладений Договір про надання правничої допомоги № 13/5, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту. Гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами. Факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг (п. 1.1, 4.1, 4.2, 4.6 договору).

10.10.2022 між адвокатом та позивачем було укладено додаткову угоду № 41/22 до договору, в п. 1.1 якої сторони передбачили, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з ТОВ "Міжнародна тенісна академія" перед клієнтом, яка утворилась на дату укладання цієї додаткової угоди або на дату прийняття рішення судом.

Адвокат надає правову допомогу у вигляді : забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1 господарському провадженні. Ознайомлення адвокатом із документами щодо несплати ТОВ "Міжнародна тенісна академія" заборгованості яка утворилась на дату кладення цієї додаткової угоди. Підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва та всіх інших необхідних документів і матеріалів, що будуть необхідними під час розгляду господарської справи, тощо (п. 1.3 договору).

В п. 2.1, 2.2 додаткової угоди передбачено, що сторони погоджують розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2500,00 за 1 годину. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги.

До матеріалів справи долучено детальний опис наданої професійної правничої допомоги: ознайомлення адвоката із документами щодо несплати ТОВ "Міжнародна тенісна академія" заборгованості за поставлену електричну енергію (перелік документів), кількість годин - 2,5, загальна суму - 6250,00 грн; підготовка та направлення адвокатом адвокатського запиту, кількість годин - 1,5, загальна вартість 3750,00 грн; підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва адвокатом, кількість годин - 5, загальна вартість - 12500,00 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 22500,00 грн за 9 годин.

В підтвердження надання вищезазначених послуг та їх вартості сторонами підписано акт № 1/41/22 від 10.04.2023 на загальну суму 22500,00 грн.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В резолютивній частині відзиву відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу до співмірного розміру.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Разом з тим, доказів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачами не подано. Суд не вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 22500,00 грн є надмірними.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково на суму 18817,34 грн, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна тенісна академія" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А; ідентифікаційний код 36048213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного Петра, будинок 25, літ Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817) суму основного боргу у розмірі 760394 (сімсот шістдесят тисяч триста дев`яносто чотири) грн 56 коп., пеню у розмірі 11710 (одинадцять тисяч сімсот десять) грн 08 коп., 3% річних у розмірі 9624 (дев`ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 72 коп., втрати від інфляції у розмірі 34032 (тридцять чотири тисячі тридцять дві) грн 42 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 18817 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 34 коп. та судовий збір в сумі 12236 (дванадцять тисяч двісті тридцять шість) грн 43 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 16836,62 грн, 3% річних у розмірі 13838,30 грн та втрат від інфляції у розмірі 128974,31 грн - відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко