Рішення

від 03.07.2023 по справі 916/935/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/935/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у порядку справу за позовом: Акціонерного товариства Мегабанк (вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7, м. Київ, 04053)

до відповідача: Приватного малого підприємства Гамма (вул. Паркова, 3, кв. 126, м. Херсон, 73000)

про стягнення 19767,04 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Дребот І. А.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Мегабанк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного малого підприємства Гамма, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 19767,04 грн, з яких: 12622,86 грн основного боргу; 3032,95 грн пені; 1123,00 грн штрафу; 1908,21 грн 30 % річних; 1080,02 грн інфляційних втрат.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 01.11.2017 в частині сплати орендних платежів за використання орендованого майна у період з січня 2022 року по січень 2023 року включно.

29.05.2023 від відповідача до суду надійшла заява (а.с. 86-87, т.1), в якій останній наголошує на наявності у спірних відносинах сторін форс-мажорних обставин, які викликані введенням в Україні воєнного стану, зокрема, як наголошує відповідач, його фактичним місцем знаходження є м. Херсон, яке перебувало під окупацією по 10.11.2022, а з 26.11.2022 та по теперішній час директор підприємства знаходиться у м. Києві. Як зазначає відповідач, за весь час окупації та після звільнення міста підприємство не мало доступу до орендованого приміщення, при цьому у відповідача була відсутня можливість вчинити дії щодо розірвання договору через військову агресію окупаційних військ, перебої телефонного та інтернет зв`язку. Крім цього, відповідач наполягає на тому, що ним не було самовільно залишено орендоване приміщення, а документи та особисті речі відповідача досі в ньому знаходяться. За цих обставин відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив (а.с. 94-103, т.1), яка надійшла до суду 05.06.2023, позивач наголосив на тому, що відповідач не повідомляв позивачу про настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, а також не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо відсутності у відповідача доступу до орендованого майна та щодо вжиття заходів врегулювання спірних відносин після деокупації м. Херсона. Також позивач наголосив, що умови договору на ставлять в залежність обов`язок зі здійснення оплати орендних платежів від обставини отримання чи не отримання відповідачем актів та рахунків, адже договором передбачено внесення орендних платежів щомісячно у погодженому розмірі.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача заявлені до відповідача вимоги повністю підтримав, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Мегабанк було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/935/23; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06 квітня 2023 року о 14:30.

Ухвалою суду від 03.04.2023 судом було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні 06 квітня 2023 року о 14:30 та усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

У судовому засіданні 06.04.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 15.05.2023.

Судове засідання 15 травня 2023 року об 12:00 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. у відпустці за особистими обставинами. Ухвалою суду від 16.05.2023 судове засідання у цій справі було призначено судом на 29 травня 2023 року о 12:30.

29.05.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 12.06.2023 о 14:45, а 12 червня 2023 року до 03.07.2023 о 12:40.

У судовому засіданні 03.07.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

01.11.2017 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № б/н (а.с. 10-13, т.1; далі договір), до якого в подальшому сторони внесли зміни шляхом укладення договору про внесення змін від 01.01.2022 № б/н (а.с. 14, т.1; далі договір про внесення змін), який за погодженням сторін набирає чинності з 01.01.2022 після його підписання і є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.1., 1.3., 1.4., 1.5. договору орендодавець передає, а орендар приймає згідно акту приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору, у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі триповерхової будівлі офісу позивача, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Гірського, 19 (далі майно) та зобов`язується сплатити за користування майном орендну плату і інші платежі по цьому договору в порядку та на умовах, визначених даним договором. Майно передається орендодавцем орендарю в оренду з метою розміщення офісу орендаря. Майно, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Гірського, 19, належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується правовстановлюючими документами у відповідності до вимог чинного законодавства України. Технічний стан предмету оренди на момент його передачі від орендодавця орендарю сторони визначають в акті приймання-передачі.

Згідно з п. 2.1., 2.2., 2.4., 2.5., 2.6. договору майно передається орендарю в оренду (далі оренда) згідно акту приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною цього договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками. Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. У разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає орендодавцю майно в останній робочий день строку дії або розірвання договору. Орендар повертає майно орендодавцю на підставі акту приймання-передачі в належному стані та не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, але не пізніше ніж закінчення терміну дії даного договору. Обов`язок по складанню акту приймання-передачі, у випадку повернення майна, покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

За змістом п. 3.2., 3.3. договору (в редакції договору про внесення змін) сторони домовились, що розмір орендної плати на місяць складає: з 17.02.2020 по 31.12.2021 500,00 грн; з 01.01.2022 1000,00 грн з ПДВ. До розміру орендної плати входить вартість комунальних послуг та інших послуг, пов`язаних з експлуатацією майна.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісяця в безготівковому порядку, не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок орендодавця, на підставі рахунків, які надаються орендодавцем орендарю.

Відповідно до п. 3.6. договору щомісяця орендар та орендодавець підписують відповідні акти щодо наданих послуг відповідно до цього договору. Акти приймання-передачі наданих послуг складаються та подаються орендодавцем на розгляд орендаря у двох примірниках. Орендар зобов`язується протягом п`яти календарних днів від дати передачі актів приймання-передачі наданих послуг підписати їх та повернути один примірник акту орендодавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку неповернення орендарем акту приймання-передачі наданих послуг та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений вище строк, цей акт вважається погодженим сторонами в редакції орендодавця та підлягає обов`язковому поверненню орендарем.

Згідно з п. 3.7., 3.9. договору оплата орендної плати здійснюється орендарем до фактичного звільнення приміщення, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі майна, підписаним сторонами. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця.

За змістом п. 7.2. договору орендна плата, перерахована орендарем несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня, та нараховується на суму заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а також 30 % річних від простроченої суми, а за прострочення платежу більш ніж на тридцять календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 10 % від простроченої суми.

Відповідно до п. 7.6. договору (в редакції договору про внесення змін) у випадку звільнення орендарем орендованого майна без письмового повідомлення орендодавця, а також без укладання акту приймання-передачі, орендар несе передбачену законом відповідальність за нанесені внаслідок цього збитки у повному розмірі. При цьому орендар не звільняється від оплати орендних платежів до передачі орендодавцю орендованого майна по акту, але не більше ніж до закінчення строку дії договору.

У п. 7.8. договору сторони погодили, що усі спори, які виникають за цим договором між сторонами, будуть розглядатись шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди будуть передані на розгляд Постійно діючому Третейському суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» (далі третейський суд) у відповідності з його Регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у третейському суді буде здійснюватись одноособово. Сторони доручають Голові третейського суду призначити третейського суддю зі списку суддів третейського суду. Сторони ознайомлені з Регламентом третейського суду.

Суд відзначає, що відповідачем не було подано до початку розгляду справи по суті заперечення проти вирішення спору в господарському суді.

Відповідно до п. 8.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30 жовтня 2018 року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не ініціювала наміру про його припинення, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на таких же умовах.

Згідно з п. 8.4. договору за ініціативою однієї із сторін даний договір може бути достроково розірваний, за умови направлення стороною-ініціатором іншій стороні відповідного письмового повідомлення за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання. Відповідно до п. 8.6. договору даний договір також може бути розірваний на вимогу орендодавця, якщо: орендар не вносить орендну плату протягом 2 місяців підряд.

За умовами п. 9.1., 9.2., 9.3. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, які знаходяться поза сферою контролю сторін. Такі причини включають: стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя (далі форм-мажор), але не обмежуються ними. Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення не виконуючою стороною форс-мажору і закінчуються чи закінчився б, якщо виконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з форс-мажору. Форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Форс-мажорні обставини повинні бути підтверджені документом компетентного органу.

01.11.2017 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі (а.с. 13 зворотна сторінка), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі триповерхової будівлі позивача, розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Гірського, 19. Сторони підтвердили, що стан майна задовільний, орендар не має жодних претензій до орендодавця щодо стану майна.

В матеріалах справи відсутні акти і рахунки, складені на підставі договору, а з поданого позивачем акту звірки (а.с. 15, т.1) вбачається, що станом на 01.01.2022 за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати у розмірі 914,00 грн, а далі позивачем здійснено нарахування орендних платежів щомісяця з січня 2022 року по 11.02.2023, з розрахунку 1000,00 грн на місяць. У спірному періоді відповідачем було сплачено на користь позивача кошти у загальному розмірі 1684,00 грн, а щодо здійснення відповідачем інших оплат матеріали справи доказів не містять. При цьому у відзиві відповідач не повідомляє суд про невірність розрахунку позивачем розміру орендної плати.

Також відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження обставин, вказаних ним у відзиві, зокрема, щодо обставин неможливості використання орендованого майна протягом спірного періоду та наявності впливу дії форс-мажору саме на виконання зобов`язань у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем, оскільки повідомлена відповідачем обставина тимчасової окупації міста Херсон є загальновідомою обставиною, період якої визначений у наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Отже, станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна від 01.11.2017 № б/н становить 12622,86 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовується доказами відповідачем.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 10.01.2023 № 214 (а.с. 16, т.1), в якій відповідно до п. 8.4. договору повідомив про розірвання договору з 11.02.2023 у зв`язку з початком процедури ліквідації АТ «Мегабанк», та зазначив, що останнім днем оренди за договором вважатиметься 11.02.2023. Також у претензії позивач вимагав здійснити повний розрахунок по орендній платі, загальна сума якого по 11.02.2023 складає 12622,86 грн. До претензії позивачем долучено для підписання додаткову угоду до договору про його розірвання та акт приймання-передачі (повернення) приміщення (а.с. 15, 17, т.1). В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на цю претензію.

У зв`язку з тим, що відповідачем були порушені строки внесення орендних платежів, позивач, окрім основного боргу у розмірі 12622,86 грн, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 3032,95 грн, штраф в сумі 1123,00 грн, 30 % річних в сумі 1908,21 грн та інфляційні втрати в сумі 1080,02 грн. Розрахунок спірних сум, який наведений у позовній заяві (а.с. 3-6, т.1), позивачем було здійснено окремо по кожному місяцю, зокрема:

- пеню та 3 % річних на заборгованість за користування майном у період січень 2021 року січень 2023 року в межах загального періоду з 11.03.2022 по 28.02.2023;

- інфляційні втрати на заборгованість за користування майном у період січень 2021 року грудень 2022 року в межах загального періоду березень 2022 року січень 2023 року;

- штраф у розмірі 10 % від суми боргу.

Відповідачем контррозрахунку суду не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлена обставина укладення між сторонами договору оренди нерухомого майна від 01.11.2017 № б/н, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове використання нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Гірського, 19, м. Херсон. Так, за умовами вказаного договору сторони погодили порядок внесення орендної плати за використання орендованого майна щомісячно у розмірі 1000,00 грн, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, разом з цим, як встановлено судом, відповідачем в порушення умов договору у спірний період з січня 2022 року по 11.02.2023 орендна плата в повному обсязі не сплачена, у зв`язку з чим, станом на час розгляду справи судом, за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 12622,86 грн. Оскільки відповідач у спірний період не виконав зобов`язання зі сплати орендної плати, чим порушив умови договору, вказане є підставою для стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 12622,86 грн.

Водночас, з урахуванням заявлених відповідачем доводів щодо відсутності у нього доступу до орендованого приміщення та наявності у спірних відносинах сторін форс-мажорних обставин, суд зазначає про таке.

Так, Верховний Суд, зокрема у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 910/8651/22, виклав правовий висновок про те, що для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Між цим суд наголошує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17).

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Натомість, як встановлено судом, відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається у своїх поясненнях, зокрема, щодо відсутності доступу до орендованого приміщення та щодо наявності саме у спірних відносинах форс-мажору, а отже суд, враховуючи умови п.п. 3.7., 7.6. договору та керуючись нормами чинного законодавства, вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для звільнення ПМП «Гамма» як від обов`язку щодо здійснення сплати орендних платежів, так і від відповідальності за порушення господарського зобов`язання. Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо зміни місцезнаходження керівника відповідача, поряд з цим слід також зауважити, що за поясненням самого відповідача керівник підприємства виїхала з міста Херсон 26.11.2022, проте з матеріалів справи не вбачається, які дії були вчинені відповідачем, як сторони договору, в частині повідомлення позивача про обставини настання / закінчення форс-мажору у спірних відносинах, відсутності доступу до приміщення тощо.

Таким чином, оскільки бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за оренду нежитлового приміщення суперечить умовам договору та нормам законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, штраф, 30 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши розрахунок позивача, який наведений у позовній заяві (а.с. 3-6, т. 1), суд встановив, що при здійсненні розрахунків пені та відсотків річних позивачем не було враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, у зв`язку з чим судом було здійснено власний розрахунок, за результатом якого встановлено, що вірними сумами пені та відсотків річних є 3025,56 грн та 1903,21 грн відповідно. Розрахунки інфляційних втрат та штрафу, здійснені позивачем, судом визнаються вірними та обґрунтованими.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення за ініціативою суду сум пені, штрафу та відсотків річних, що заявлені до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру штрафних санкцій, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати відповідних сум. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Між цим, у постанові від 18.03.2020 справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Тобто, таке право (на зменшення розміру неустойки, штрафу, процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду.

Вищевказаного висновку ВПВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому ВПВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Отже, вирішуючи питання щодо зменшення сум пені, штрафу та відсотків річних у цій справі суд враховує, що матеріали справи не містять доказів, що позивач або інші особи зазнали збитків від порушення зобов`язання відповідачем у спірних відносинах, ступінь виконання основного зобов`язання (часткова оплата до подання позову за період до введення воєнного стану в Україні), а також те, що більшість спірного періоду мала місце обставина окупації міста Херсона, де знаходиться орендоване приміщення. При цьому суд враховує, що умовами договору сторони, серед іншого, збільшили розмір відсотків річних, які підлягають нарахуванню відповідно до ст. 625 ЦК України до 30 %, а розмір нарахованих у сукупності сум штрафу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат складають більше 50 % від суми боргу. З іншого боку суд враховує, що: відповідач на власний розсуд погодився на укладення договору з умовами, що передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання; прострочення виконання зобов`язання відповідачем є тривалим; матеріали справи не містять доказів щодо дійсного майнового стану як позивача, так і відповідача; підприємництво суб`єктами господарювання здійснюється на власник ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; матеріали справи не містять належних доказів наявності форс-мажорних обставин у спірних відносинах.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає справедливим та достатнім зменшити розмір заявлених позивачем пені, штрафу та відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача, на 50%. При цьому таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Отже, за вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Мегабанк до Приватного малого підприємства Гамма слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 12622,86 грн, пеню в сумі 1512,78 грн, штраф в сумі 561,50 грн, відсотки річних в сумі 951,63 грн та інфляційні втрати в сумі 1080,02.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2682,32 грн, при цьому зменшення судом за власною ініціативою розміру пені, штрафу та відсотків річних на розмір судового бору не вплинуло.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства «Гамма» (вул. Паркова, 3, кв. 126, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 23136110) на користь Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 09804119) борг у сумі 12622 /дванадцять тисяч шістсот двадцять дві/грн 86 коп, пеню в сумі 1512 /одну тисячу п`ятсот дванадцять/грн 78 коп, штраф в сумі 561 /п`ятсот шістдесят одну/грн 50 коп, відсотки річних в сумі 951 /дев`ятсот п`ятдесят одну/грн 63 коп, інфляційні втрати в сумі 1080 /одну тисячу вісімдесят/грн 02 коп та судовий збір в сумі 2682 /дві тисячі шістсот вісімдесят дві/грн 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 липня 2023 р.

Суддя Д.О. Бездоля