Рішення

від 20.06.2023 по справі 916/665/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/665/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Приватного підприємства Галекс-Т (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24, код ЄДРПОУ 36795498)

про розірвання договору та виселення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Вакаренко І.В., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Галекс-Т, в якому просить суд:

- розірвати договір оренди від 11.09.2019 №751/19, зі змінами від 07.11.2019, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №632, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Приватним підприємством Галекс-Т;

- виселити Приватне підприємство Галекс-Т з нежитлових приміщень підвалу, першого, другого поверхів №103, загальною площею 1377,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Позовні вимоги ДКВ ОМР обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди №751/19 від 11.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.03.2023 о 12:30. Ухвалою суду від 16.03.2023 відкладено підготовче засідання на 19.04.2023 о 12:15. Ухвалою суду від 19.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 11.05.2023 о 10:15. Ухвалою суду від 11.05.2023 закрито підготовче провадження у справі №916/665/23 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 31.05.2023 об 11:20. У судовому засіданні 31.05.2023 судом у протокольній формі в порядку ст. 202 ГПК України оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 20.06.2023 об 11:00.

20.06.2023 за вх.№20271/23 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.06.2023 позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовчі та судові засідання відповідач не з`явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/665/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2018 №115178605, територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежитлові приміщення підвалу, першого, другого поверхів №103, загальною площею 1377,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24, прим. 103.

11.09.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством Галекс-Т (орендар, відповідач) укладений договір оренди нежилого приміщення №751/19, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, першого, другого поверхів №103 загальною площею 1377,2 (одна тисяча триста сімдесят сім цілих та дві десятих) кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24 (далі за текстом об`єкт оренди). Відповідно до п.1.3. договору сторони визначили його строк дії з 11.09.2019 до 11.08.2022.

11.09.2019 сторонами договору оренди нежилого приміщення №751/19 був складений та підписаний акт приймання-передачі нежитлових приміщень підвалу, першого, другого поверхів №103 загальною площею 1377,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24.

В матеріалах справи наявний розрахунок орендної плати до договору оренди №751/19 від 11.09.2019, відповідно до якого місячна орендна плата на 01.09.2019 становить 310728, 20 грн., з ПДВ.

07.11.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством Галекс-Т (орендар, відповідач) укладений договір про внесення змін до договору оренди №751/19 нежитлового приміщення, відповідно до якого сторони вирішили викласти договір оренди №751/19 від 11.09.2019 у новій редакції та визначили, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору про внесення змін застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 11.09.2019.

Відповідно до п.1.1 договору характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП ОМБТІ та РОН від 13.09.2012; ринкова вартість об`єкта оренди становить 17314622 (сімнадцять мільйонів триста чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 00 коп. (без урахування податку на додану вартість); звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренду складений ЧП Дельта-Консалтинг (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №636/18 від 15.08.2018, виданий Фондом державного майна України).

Згідно з п.1.3 договору термін дії договору оренди: до 11.08.2068.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4214-VII Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 260758,21 грн, без урахування податку на додану вартість, та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

У пункті 4.2 договору передбачено обов`язок відповідача своєчасно вносити орендну плату за договором.

За п.п. 5.1, 5.3, 5.5 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. За невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п.4.1, п.4.2. абз. а, г, е, м, л, н, п.4.3, п.4.8, п.4.9, п.4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п.7.6 договору договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

В матеріалах справи наявний розрахунок орендної плати до договору оренди №751/19 від 07.11.2019, відповідно до якого місячна орендна плата на 01.10.2019 становить 312909,85 грн., з ПДВ.

Також в матеріалах справи наявний акт обстеження нежитлових приміщень від 12.01.2023 та розрахунок заборгованості ТОВ Галекс-Т за договором №751/19, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 16.01.2023 становить - 6495531,70 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/1384/22 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного підприємства Галекс-Т про стягнення 8297670,47 грн. позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства Галекс-Т на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради борг в сумі 7981070,68 грн., пеню в сумі 216599,79 грн. та судовий збір в сумі 122965,06 грн. Так, у вказаному рішенні зазначено, що:

- предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 11.09.2019 №751/19 (зі змінами), яка рахується у спірному періоді вересень 2019 року - вересень 2021 року;

- судом встановлено, що з розрахунку позивача, який відповідачем не спростований, всього у спірному періоді відповідач мав сплатити орендну плату в загальному розмірі 8081070,68 грн, між цим, станом на час вирішення спору судом, відповідач орендну плату сплатив лише частково, здійснивши 24.01.2022 платіж на суму 100000,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 11.09.2019 №751/19, зі змінами від 07.11.2019, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закон України Про оренду державного та комунального майна визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 17 Закон України Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, на підтвердження обґрунтованості вимог про розірвання спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, позивач у позовній заяві посилається на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичну несплату орендних платежів до місцевого бюджету м. Одеси.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, систематично несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував орендну плату, що підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростовано та підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі №916/1384/22, яке набрало законної сили.

Так, розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 11.09.2019 №751/19, зі змінами від 07.11.2019, та оскільки допущене відповідачем порушення зобов`язання фактично позбавило орендодавця за спірним договором того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення відповідача свідчить про наявність обставини істотного порушення відповідачем умов спірного договору та, як наслідок, завдання майнової шкоди територіальній громаді м. Одеси, а отже вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги факт наявної у відповідача заборгованості за договором оренди, враховуючи задоволення судом вимог позивача про розірвання укладеного між сторонами договору оренди, господарський суд із врахуванням аналізу вказаних обставин та положень законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про виселення відповідача з займаних приміщень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в повному обсязі.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити повністю.

2.Розірвати договір оренди від 11.09.2019 №751/19, зі змінами від 07.11.2019, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №632, укладений між Приватним підприємством Галекс-Т (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24, код ЄДРПОУ 36795498) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

3.Виселити Приватне підприємство Галекс-Т (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24, код ЄДРПОУ 36795498) з нежитлових приміщень підвалу, першого, другого поверхів №103, загальною площею 1377,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

4.Стягнути з Приватного підприємства Галекс-Т (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24, код ЄДРПОУ 36795498) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 5368 /п`ять тисяч триста шістдесят вісім/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 липня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля