Рішення

від 04.07.2023 по справі 917/577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 Справа № 917/577/23

м.Полтава

За позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лящівка", вул.Миру, 19а, с.Лящівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19960

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Гард 2018", просп. Лесі Українки, буд. 61-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 1 455 914,50грн

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Обставини справи: 11.04.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лящівка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Гард 2018" про стягнення заборгованості за Договором позики №211201/1ЛЯ від 01.12.2021 в сумі 1 455 914,50грн, з яких: 1 100 000,00грн - основний борг, 191 369,85грн - пеня, 107 167,12грн - 28% річних, 24 377,53грн - індекс інфляції, 33 000,00грн - штраф.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасного повернення позики.

Ухвалою суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 11.05.2023; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України до 15 днів з дня отримання ухвали.

За ухвалою від 11.05.2023 відкладено підготовче засідання на 30.05.2023.

Ухвалою від 30.05.2023 відкладено підготовче засідання на 15.06.2023.

Ухвалою від 15.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.07.2023.

Ухвали суду від 17.04.2023 та 11.05.2023, що направлялась на адресу відповідача повернулись без вручення адресату з відміткою пошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвали Господарського суду Полтавської області були направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві - просп. Лесі Українки, буд. 61-А, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, що співпадає з його місцезнаходженням за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст.120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду вважаються врученими відповідачу.

Також, ухвали Господарського суду Полтавської області по даній справі розміщені в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України забезпечення з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Станом на 04.07.2023 від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

04.07.2023 представники сторін в судове засідання не з`явилися, ухвалою суду від 15.06.2023 явка представників сторін визнавалась необов`язковою.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01 грудня 2021 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю" "Лящівка" (позивач по справі; позикодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокіл Гард 2018" (відповідач по справі; позичальник за Договором) укладено Договір позики (безпроцентна нецільова) №211201/1 ЛЯ (далі - Договір).

За умовами укладеного Договору, Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується надати Позичальнику безпроцентну нецільову позику, а останній зобов`язується прийняти позику і повернути названу позику Позикодавцеві у визначений цим Договором строк. У зв`язку з тим, що між Сторонами за цим Договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, позика, визначена у цьому Договорі, надається Позичальникові на безпроцентній основі (п.1.1. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання (п.6.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, сума позики складає 1 100 000,00 гривень.

Позикодавець згідно з п.п. 1.1 та 1.2 Договору перерахував суму позики у розмірі 1 100 000,00грн на розрахунковий рахунок Позичальника, що підтверджується платіжним дорученням №9727041732 від 08.12.2021.

Згідно п. 3.1 Договору, Позичальник зобов`язався повернути позику у строк до 30.11.2022 року.

Проте, ТОВ "Сокіл Гард 2018" в порушення своїх договірних зобов`язань , не повернув отримані кошти в установлений строк.

Позивач з метою врегулювання спору в досудовому порядку направляв відповідачу претензію (вих. №8 від 23.03.2023) з вимогою виконати умови договору та здійснити повернення позики в сумі 1 100 000,00грн, але відповідач заборгованість не сплатив.

При укладенні договору сторони погодили, що за порушення строків повернення позики Позичальник виплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення за весь періоді прострочення без будь-яких обмежень по строкам, від суми позики. Крім того, у разі прострочення Позичальником повернення позики за даним договором, він сплачує Позикодавцю у відповідності до ст. 62-5 ЦКУ, 28% річних від суми позики за весь час прострочення.

У випадку якщо прострочення повернення позики за Даним договором, складає більше 5 календарних днів, Позичальник зобов`язаний додатково, окрім пені, сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 3% від вартості суми позики (п.п.5.2, 5.3 Договору).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 100 000,00грн - основного боргу, 191 369,85грн - пені, 107 167,12грн - 28% річних, 24 377,53грн - індексу інфляції, 33 000,00грн - штрафу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої договірні зобов`язання, шляхом перерахування суми позики у розмірі 1 100 000,00грн Позичальнику (відповідачу).

Проте відповідач в обумовлені договором строки, суму позики не повернув.

З огляду на викладене, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 100 000,00грн за договором позики.

Також, позивач завив до стягнення з відповідача 191 369,85грн - пені (за період з 01.12.2022 по 06.04.2023), 107 167,12грн - 28% річних (за період з 01.12.2022 по 06.04.2023), 24 377,53грн - індекс інфляції (за період з 01.12.2022 по 28.02.2023), 33 000,00грн - штрафу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При укладенні договору сторонами було погоджено, що за порушення строків повернення позики Позичальник виплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення за весь періоді прострочення без будь-яких обмежень по строкам, від суми позики. Крім того, у разі прострочення Позичальником повернення позики за даним договором, він сплачує Позикодавцю у відповідності до ст. 62-5 ЦКУ, 28% річних від суми позики за весь час прострочення.

У випадку якщо прострочення повернення позики за Даним договором, складає більше 5 календарних днів, Позичальник зобов`язаний додатково, окрім пені, сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 3% від вартості суми позики (п.п.5.2, 5.3 Договору).

Тобто, умовами Договору сторони погодили застосування у разі несвоєчасного повернення грошових коштів пені та штрафу одночасно.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 02.04.2019 у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив, не повернув суму позики за договором , суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 191 369,85грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розрахунок позивача в частині стягнення 3% штрафу в розмірі 33 000,00грн, відповідає умовам Договору, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

При укладенні договору, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 28% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню

Перевірку правильності розрахунку пені, 28% річних та інфляційних здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.11 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені документальними доказами та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в повному обсязі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Гард 2018" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, проспект Лесі Українки, буд. 61 А, код ЄДРПОУ 41876044) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯЩІВКА" (19960, Черкаська область, Золотоніський р-н, с. Лящівка, вул. Миру, 19-А, код ЄДРПОУ 03793567) - 1 100 000,00грн - основного боргу, 191 369,85грн - пені, 107 167,12грн - 28% річних, 24 377,53грн - індекс інфляції, 33 000,00грн - штрафу, 21 838,72грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Паламарчук В.В.