Рішення

від 04.07.2023 по справі 918/423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/423/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" (ел. пошта test@example.com, адреса 45734, Волинська обл., Горохівський р-н, с. Стрільче, вул. Центральна, буд. 74, код ЄДРПОУ 37300106) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕБІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗДОРОВ`Я" (ел. пошта voztovaristvo2020@gmail.com, адреса 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. В.Чорновола, буд. 91Д, кв. 19, код ЄДРПОУ 43605762) про стягнення 351726 грн 82 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Шеремет М.П (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

04.05.2023 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕБІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗДОРОВ`Я" про стягнення 351726 грн 82 коп. (з яких - 200 096,00 грн. основний борг; 88 362,72 грн. інфляційні втрати; 10 536,48 грн. - 3% річних.; 52 731,62 грн - пеня).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань, які виникли у лютому 2022 року на підставі Договору поставки тріски № 6-10/22-3 від 06.10.2022 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків. Так, згідно із п. 3.3 Договору всі розрахунки по Договору здійснюються протягом 5 днів з дня отримання товару в безготівковому порядку, в гривні, з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця. Протягом лютого 2022 року позивачем було поставлено товар загальною вартістю 420 096,00 грн., який частково оплачений відповідачем на суму 220 000,00 грн. Про фактичне виконання позивачем Договору свідчить прийняття відповідачем товару по попередніх поставках згідно з видатковими накладними від 03.02.2022 № 137 на суму 51 840,00 грн. від 07.02.2022 № 148 на суму 52 608,00 грн., від 09.02.2022 № 154 на суму 52 608,00 грн., від 09.02.2022 № 157 на суму 52 608,00 грн., від 11.02.2022 № 169 на суму 52 608,00 грн., від 15.02.2022 № 177 на суму 52 608,00 грн., від 16.02.2022 № 181 на суму 52 608,00 грн., від 17.02.2022 № 184 на суму 52 608,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем частково був виконаний Договір відповідно до платіжних інструкцій від 03.05.2022 на суму 50 000,00 грн., від 09.06.2022 на суму 100 000,00 грн. від 28.02.2023 на суму 70 000,00 грн.

Ухвалою від 09.05.2023 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- доказів доплати судового збору у розмірі 1 219 грн 27 коп.

- доказів відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВСЕБІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗДОРОВ`Я" копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

17.05.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази доплати судового збору у розмірі 1 219 грн 27 коп. та докази відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Господарський суд, дослідивши означені документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви в межах процесуального строку, встановленого судом.

Ухвалою від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/423/23. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 20.06.2023.

16.06.2023 від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні 20.06.2023 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.06.2023 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі задоволено. Постановлено провести судове засідання 20.06.2023 по справі № 918/423/23 у Господарському суді Рівненської області із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" адвокатом Шереметом Максимом Петровичем (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції.

20.06.2023 позивач та відповідач у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Ухвалою від 20.06.2023 відкладено судове засідання на 04.07.2023 із підстав, викладених у відповідній ухвалі. Постановлено провести судове засідання "04" липня 2023 року о 13:00 год. по справі № 918/423/23 у Господарському суді Рівненської області із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" адвокатом Шереметом Максимом Петровичем (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції.

04.07.2023 відповідач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на його електронну адресу ухвали від 20.06.2023.

Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Направлення копії судового рішення учасникам справи в електронній формі у разі наявності в особи офіційної електронної адреси є належним виконанням судом обов`язку з направлення копії судового рішення у порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача.

Присутній представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

06.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСЕБІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗДОРОВ`Я" (далі - покупець) укладено Договір поставки тріски № 6/10/22-3 (далі - Договір).

Згідно з умовами Договору продавець зобов`язується протягом дії Договору поставляти покупцеві деревну тріску із енергетичної верби (далі - тріска), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати її в порядку та на умовах передбачених даним Договором і додатками до нього (п. 1. Договору).

Судом встановлено, що сторони обумовили між собою предмет Договору, умови поставки приймання-передачі тріски, вартість тріски та порядок здійснення розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, обставини непереборної сили, інші умови Договору.

Згідно з п. 1.5. Договору кількість, асортимент і вартість (у т.ч. ПДВ) товару в партіях, визначається сторонами у видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною Договору. Накладні формуються постачальником на основі діючої на момент Специфікації та/або погодженого ним замовлення покупця. Вартість товару в партії містить у собі крім іншого вартість навантажувальних робіт, вартість поставки, вартість тари й упакування, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Передача кожної партії Тріски покупцеві здійснюється на підставі супровідних документів: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість по даному договору визначиться у сукупності із вартості усіх партій тріски фактично поставлених покупцю, що підтверджується видатковими накладними на кожну партію.

Згідно з п. 3.3. Договору всі розрахунки по даному договору здійснюються протягом 5-ти днів з дня отримання товару у безготівковому порядку, в гривні, з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання кожною зі сторін своїх зобов`язань передбачених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено для відповідача поставку товару на загальну суму 420 069 грн 00 коп., що підтверджується:

- видатковою накладною № 137 від 03.02.2022 на суму 51 840 грн 00 коп., товарно-транспортною накладною № 137 від 03.02.2022;

- видатковою накладною № 148 від 07.02.2022 на суму 52 608 грн 00 коп., товарно-транспортною накладною № 148 від 07.02.2022;

- видатковою накладною № 154 від 09.02.2022 на суму 52 608 грн 00 коп. та товарно-транспортною накладною № 154 від 09.02.2022;

- видатковою накладною № 157 від 09.02.2022 на суму 52 608 грн 00 коп., товарно-транспортною накладною № 157 від 09.02.2022;

видатковою накладною № 169 від 11.02.2022 на суму 52 608 грн 00 коп.; товарно-транспортною накладною № 169 від 11.02.2022;

- видатковою накладною № 177 від 15.02.2022 на суму 52 608 грн 00 коп., товарно-транспортною накладною № 177 від 15.02.2022;

- видатковою накладною № 181 від 16.02.2022 на суму 52 608 грн 00 коп., товарно-транспортною накладною № 181 від 16.02.2022.

- видатковою накладною № 184 від 17.02.2022 на суму 52 608 грн 00 коп., товарно-транспортною накладною № 184 від 17.02.2022.

Відтак враховуючи умови п. 3.3. Договору, судом встановлено, що у відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію у розмірі:

- 51 840 грн 00 коп. до 08.02.2022 включно;

- 52 608 грн 00 коп. до 14.02.2022 включно (враховуючи, що 5-й день оплати припадає на 12.02.2022, суботу, яка є вихідним днем, і переноситься на перший після нього робочий день - 14.02.2022);

- 52 608 грн 00 коп. до 14.02.2022 включно;

- 52 608 грн 00 коп. до 14.02.2022 включно;

- 52 608 грн 00 коп. до 16.02.2022 включно;

- 52 608 грн 00 коп. до 21.02.2022 включно (враховуючи, що 5-й день оплати припадає на 20.02.2022, суботу, яка є вихідним днем, і переноситься на перший після нього робочий день - 21.02.2022);

- 52 608 грн 00 коп., до 21.02.2022 включно.

- 52 608 грн 00 коп., до 22.02.2022 включно.

В порушення умов Договору відповідачем станом на час звернення з даним позовом до суду лише частково проведено оплату за поставлений товар в сумі 220 000 грн 00 коп., що підтверджується виписками по рахунках за період з 08.06.2022 до 08.06.2022, за період з 03.05.2022 до 03.05.2022 та платіжною інструкцією № 92 від 28.02.2023, а саме:

- 03.05.2022 відповідачем сплачено на користь позивача 50 000 грн 00 коп.;

- від 08.06.2022 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000 грн 00 коп.;

- від 28.02.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 70 000 грн 00 коп.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримання відповідачем продукції за видатковими накладними від 03.02.2022, від 07.02.2022, від 09.02.2022, від 11.02.2022, від 15.02.2022, від 16.02.2022 та від 17.02.2022 на загальну суму 420 096 грн 00 коп. без заперечень на склад, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов`язань за Договором поставки тріски № 6-10/22-3 від 06.10.2022

Також як свідчать матеріали справи, замовник (покупець, відповідач) не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не має.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 420 096 грн 00 коп., а відповідач розрахувався за отриманий ним товар частково в сумі 220 000 грн 00 коп., при чому проплати відповідачем здійснювалися несвоєчасно.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 200 096 грн 00 коп.

Крім того, предметом позовних вимог є зокрема, стягнення 88 362,72 грн. інфляційних втрат, 10 536,48 грн. - 3% річних. та 52 731,62 грн - пені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи умови п. 3.3. Договору, судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань за Договором:

- на суму 51 840 грн 00 коп. із 09.02.2022 до 14.02.2022;

- на суму 209 664 грн 00 коп. із 15.02.2022 до 16.02.2022;

- на суму 262 272 грн 00 коп. із 17.02.2022 до 21.02.2022;

- на суму 367 488 грн 00 коп. із 22.02.2022 до 22.02.2022

- на суму 420 096 грн 00 коп. із 23.02.2022 до 02.05.2022;

- на суму 370 096 грн 00 коп. із 03.05.2022 до 07.06.2022;

- на суму 270 096 грн 00 коп. із 08.06.2022 до 27.02.2023;

- на суму 200 096 грн 00 коп. із 28.02.2023 на даний час.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (починаючи з 08.02.2022 до 02.05.2023) та встановлено, що останній не є арифметично вірними, позаяк позивач помилково розпочинає нарахування 3 % річних та інфляційних втрат із 08.02.2022 (яке є останнім, 5-м днем оплати відповідачем товару), а також помилково враховує що відповідачем оплачено заборгованість 09.06.2022 (в той час як вбачається оплата здійснена 08.06.2022).

Обґрунтований розмір інфляційних втрат складає: 83 964 грн 78 коп., а 3 % річних - 10 611 грн 03 коп.

Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, проведений судом, долучається до матеріалів справи.

З огляду на викладене суд задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат частково на суму 83 964 грн 78 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 4 397 грн 94 коп. суд відмовляє.

Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі, які заявлені позивачем, тобто на суму 10 536 грн 48 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, то господарський суд виснує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 4.2. Договору, що у разі порушення строку виконання грошових зобов`язань, передбачених цим Договором та додатковими угодами до нього, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день порушення від вартості відповідної партії тріски.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті товару у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12.03.2020 та продовжений згідно з Постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Судом перевірено розрахунок пені долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (починаючи з 09.02.2022 до 23.08.2022) та встановлено, що останній не є арифметично вірними, позаяк позивач помилково враховує, що відповідачем оплачено заборгованість 09.06.2022, в той час як вбачається оплата здійснена 08.06.2022.

Обґрунтований розмір пені складає 54 514,24 грн.

Суд не може виходити за межі позовних вимог, заявлених позивачем, а відтак задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у розмірі, що заявлені позивачем, а саме у розмірі 52 731 грн 62 коп.

Розрахунок пені, проведений судом, долучається до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 346 726 грн 82 коп. (з яких - 200 096,00 грн. основний борг; 83 964 грн 78 коп. інфляційні втрати; 10 536,48 грн. - 3% річних.; 52 731,62 грн - пеня).

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 4 397 грн 94 коп. суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 351 726 грн 82 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 351 726 грн 82 коп. позивачу слід було сплатити судовий збір в розмірі 5 275.90 грн

При цьому Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру та позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 4 220 грн 72 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (0,8 від суми збору 5 275.90 грн).

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі 4 220 грн 72 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 3137 від 01.05.2023 на суму 3 001 грн 45 коп. та платіжною інструкцією № 3186 від 09.05.2023 на суму 1 219 грн 27 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судовий збір у розмірі 4 160 грн 72 коп. покладається на відповідача.

Судовий збір у розмірі 60 грн 00 коп. залишається за позивачем.

У судовому засіданні 04.07.2023 присутній представник позивача в режимі ВКЗ заявив про свій намір в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів на понесення витрат на професійну (правничу) допомогу позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕБІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗДОРОВ`Я" (ел. пошта voztovaristvo2020@gmail.com, адреса 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. В.Чорновола, буд. 91Д, кв. 19, код ЄДРПОУ 43605762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" (ел. пошта test@example.com, адреса 45734, Волинська обл., Горохівський р-н, с. Стрільче, вул. Центральна, буд. 74, код ЄДРПОУ 37300106) 346 726 (триста сорок шість тисяч сімсот двадцять шість) грн 82 коп. (з яких - 200 096 (двісті тисяч дев`яносто шість) грн 00 коп. основний борг; 83 964 (вісімдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн 78 коп. інфляційні втрати; 10 536 (десять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн 48 грн. - 3% річних.; 52 731 (п`ятдесят дві тисячі сімсот тридцять одна) грн 62 коп. - пеня).

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 4 397 грн 94 коп. - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕБІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗДОРОВ`Я" (ел. пошта voztovaristvo2020@gmail.com, адреса 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. В.Чорновола, буд. 91Д, кв. 19, код ЄДРПОУ 43605762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" (ел. пошта test@example.com, адреса 45734, Волинська обл., Горохівський р-н, с. Стрільче, вул. Центральна, буд. 74, код ЄДРПОУ 37300106) 4 160 (чотири тисячі сто шістдесят) грн 72 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "10" липня 2023 року.

Суддя Романюк Ю.Г.