Рішення

від 10.07.2023 по справі 920/483/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2023м. СумиСправа № 920/483/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/483/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Хімагростеп (просп. Миру, буд. 16А, м. Полтава, 36000)

до відповідача Фермерського господарства Обрій-4 (вул. Заводська, буд. 38, смт. Терни, Роменський район, Сумська область, 42110)

про стягнення 201 886 грн 89 коп.

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 201 886 грн 89 коп., в тому числі 78 974 грн 20 коп. заборгованості за поставлений товар, 24518 грн 31 коп. інфляційних втрат, 3663 грн 54 коп. 3% річних, 43 141 грн 16 коп. пені, 51 589 грн 68 коп. штрафу відповідно до договору поставки № 270105 від 27.01.2021, укладеного між сторонами. Позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати (витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн 30 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн 00 коп.).

Ухвалою від 11.05.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/483/23; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 11.05.2023 була надіслана відповідачу 11.05.2023 за адресою місцезнаходження та отримана останнім 16.05.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

26.06.2023 позивач подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. №2284 від 26.06.2023), в якій просить суд стягнути з відповідача 7000 грн. відповідних витрат. До заяви позивачем додані копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 010423 від 28.04.2023, додаткової угоди від 28.04.2023 до договору, ордеру серії ВІ № 1151719 від 23.06.2023, рахунку № 1 від 28.04.2023, платіжної інструкції № 1326 від 01.05.2023, акту приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2023, детальний опис робіт (наданих послуг) від 23.06.2023, а також докази надсилання відповідної заяви з доданими до неї доказами відповідачу.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

27 січня 2021 року між сторонами укладений договір поставки №270105 згідно з яким у порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобов`язується передати (поставити) відповідачу у його власність товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною договору (далі - Специфікації), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Оплата товару за договором здійснюється протягом строку та на умовах зазначених у специфікаціях (п. 3.3. договору).

Відповідно до специфікації № 399 від 17.03.2021 позивач зобов`язався поставити відповідачу товар вартістю 109 773 грн. 60 коп. в термін до 07.05.2021 на умовах EXW склад постачальника.

Документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем є видаткова накладна, в якій вказується найменування, кількість, ціна, загальна вартістю товару, що поставляється (п. 1.7. специфікації).

Оплата товару здійснюється до 31 жовтня 2021 року шляхом перерахування покупцем на рахунок постачальника 100 % загальної вартості товару (п. 1.4. специфікації).

Відповідно до специфікації № 1558 від 30.08.2021 позивач зобов`язався поставити відповідачу товар вартістю 19200 грн. 60 коп. в термін до 30.08.2021 на умовах DDP склад покупця.

Документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем є видаткова накладна, в якій вказується найменування, кількість, ціна, загальна вартістю товару, що поставляється (п. 1.7. специфікації).

Оплата товару здійснюється до 31 грудня 2021 року шляхом перерахування покупцем на рахунок постачальника 100 % загальної вартості товару (п. 1.4. специфікації).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами їх обов`язків, що виникли в період дії цього договору (п. 8.1. договору).

17.03.2021 позивач виставив відповідачу рахунок № 399 на оплату товару на суму 109 773 грн 60 коп. (специфікація №399 від 17.03.2021), 30.08.2021 рахунок № 1558 на оплату товару на суму 19 200 грн 60 коп. (специфікація № 1558 від 30.08.2021).

Відповідно до видаткових накладних № 399001 від 07.05.2021 та № 1558 від 30.08.2021, товарно-транспортних накладних № 399001 від 07.05.2021 та № 1558 від 30.08.2021 позивач поставив відповідачу товар згідно зі специфікаціями на загальну суму 128974 грн 20 коп.

Товар був частково оплачений відповідачем в сумі 50000 грн. 00 коп. 14.02.2022 відповідно до платіжного доручення № 851 (призначення платежу на підставі рахунку № 399 від 17.03.2021).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар у повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 78974 грн 20 коп. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору поставки позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 24518 грн 31 коп. інфляційних втрат, 3663 грн 54 коп. 3% річних, 43 141 грн 16 коп. пені, 51 589 грн 68 коп. штрафу.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Суд встановив, що факт отримання відповідачем товару за договором вартістю 128974 грн 20 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками. Відповідач не розрахувався за отриманий товар повністю у строки встановлені у специфікаціях, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Заборгованість відповідача становить 78 974 грн 20 коп.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повної оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 78 974 грн 20 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 6.2., 6.3 договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно виконаного зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення/неналежного виконання зобов`язання, за кожний день такого прострочення/неналежного виконання.

У випадку порушення терміну або умови оплати товару, що не перевищує 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченого/неналежно виконаного зобов`язання. У разі якщо прострочення терміну або умови оплати товару перевищує 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 40 (сорока) відсотків від суми простроченого/неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 9.2. договору сторони дійшли взаємної згоди на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України, при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов договору, не застосовувати п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки, штрафу, пені за договором до 3-х років.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення оплати товару позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 43 141 грн 16 коп. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, виходячи з суми заборгованості за товар, з урахуванням строків розрахунків погоджених сторонами у специфікаціях та часткової оплати відповідачем товару, в тому числі за період з 01.11.2021 до 13.02.2022, виходячи з суми заборгованості в розмірі 109 773 грн 60 коп., за період з 13.02.2022 до 27.03.2023, виходячи з суми заборгованості в розмірі 59 773 грн 60 коп., за період з 01.01.2022 до 27.03.2023, виходячи з суми заборгованості в розмірі 19 200 грн.

За прострочення оплати товару понад 30 календарних днів позивач нарахував відповідачу штраф в загальній сумі 51589 грн. 68 коп. (40% від суми простроченого зобов`язання з оплати товару - 128974 грн 20 коп.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати товару відповідачу нараховані інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 24518 грн 31 коп., 3 % річних в сумі 3663 грн 54 коп., в тому числі за період з 01.11.2021 до 13.02.2022, виходячи з суми заборгованості в розмірі 109 773 грн 60 коп., за період з 13.02.2022 до 27.03.2023, виходячи з суми заборгованості в розмірі 59 773 грн 60 коп., за період з 01.01.2022 до 27.03.2023, виходячи з суми заборгованості в розмірі 19 200 грн.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, суд встановив, що позивач нарахував 3% річних та пеню за день прострочення 13.02.2022 двічі, виходячи з суми заборгованості в розмірі 109 773 грн 60 коп. та виходячи з суми заборгованості в розмірі 59 773 грн 60 коп., з урахуванням часткової оплати в сумі 50 000 грн. 14.02.2022.

За цих обставин суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 24 518 грн 31 коп., штрафу в сумі 51 589 грн 68 коп., а також 3% річних в сумі 3 658 грн 63 коп., пені в сумі 43 108 грн 41 коп. (за період з 01.11.2021 до 13.02.2022, виходячи з суми заборгованості в розмірі 109 773 грн 60 коп., за період з 14.02.2022 до 27.03.2023, виходячи з суми заборгованості в розмірі 59 773 грн 60 коп., за період з 01.01.2022 до 27.03.2023, виходячи з суми заборгованості в розмірі 19 200 грн.).

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 грн 91 коп. 3% річних, 32 грн 75 коп. пені за їх необґрунтованістю (повторне нарахування за 13.02.2022).

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням викладеного, на підставі ч.3ст.551 ЦК України, ч.1ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру штрафу, суд враховує, що розмір основної суми заборгованості становить 78974 грн 20 коп.

Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення і суд визнав такі вимоги правомірними та обґрунтованими, інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 24 518 грн 31 коп., штраф в сумі 51 589 грн 68 коп., 3% річних в сумі 3 658 грн 63 коп., пеню в сумі 43 108 грн 41 коп., що у відсотковому відношенні до суми основного боргу становить 155%. Штраф і пеня у відсотковому відношенні до суми основного боргу становлять 120 %.

За цих обставин, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 90% до 5158 грн. 97 коп.

Таке зменшення суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Зменшуючи заявлений до стягнення розмір штрафу суд враховує, що штраф є фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення; стягнення судом пені, інфляційних втрат, 3% річних та частини штрафу забезпечує інтереси позивача у зв`язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.

За викладених обставин суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 24 518 грн 31 коп., 3% річних в сумі 3 658 грн 63 коп., пені в сумі 43 108 грн 41 коп., штрафу в сумі 5 158 грн 97 коп.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/483/23 в сумі 7000 грн 00 коп. підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги № 010423 від 28.04.2023, додатковою угодою від 28.04.2023 до договору, рахунком № 1 від 28.04.2023, платіжною інструкцією № 1326 від 01.05.2023, актом приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2023, детальним описом робіт (наданих послуг) від 23.06.2023.

Суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг. Разом з цим, відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються: витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3027 грн 74 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахуванням зменшення судом розміру штрафу; витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства Обрій-4 (вул. Заводська, буд. 38, смт. Терни, Роменський район, Сумська область, 42110, код ЄДРПОУ 41227766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагростеп (просп. Миру, буд. 16А, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39291937) 78974 грн 20 коп. заборгованості за товар, 24 518 грн 31 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 3 658 грн 63 коп. 3% річних, 43 108 грн 41 коп. пені, 5158 грн 97 коп. штрафу, 3027 грн 74 коп. витрат по сплаті судового збору, 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 11.07.2023.

СуддяД. В. Вдовенко