Ухвала

від 10.07.2023 по справі 922/240/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

10 липня 2023 року м. ХарківСправа № 922/240/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11 до Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, 61060, м. Харків, пр-т. Московський, 142 про стягнення 1 190 889,18 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості за невиконання зобов`язань за договором 1 по оплаті теплової енергії в сумі 113 414,77 грн. за грудень 2021 року, заборгованості за невиконання зобов`язань за договором 2 по оплаті теплової енергії в сумі 554 054,82 грн. за січень лютий 2022 року, заборгованості за невиконання зобов`язань за договором 3 по оплаті теплової енергії в сумі 523 419,59 грн. за березень квітень 2022 року. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 17 863,34 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року позов задоволено. Стягнуто з Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" суму у розмірі 1 190 889, 18 грн., що складається з: заборгованості за невиконання зобов`язань за договором 1 з оплати теплової енергії в сумі 113 414,77 грн. за грудень 2021 року; заборгованості за невиконання зобов`язань за договором 2 з оплати теплової енергії в сумі 554 054,82 грн. за січень лютий 2022 року; заборгованості за невиконання зобов`язань за договором 3 з оплати теплової енергії в сумі 523 419,59 грн. за березень квітень 2022 року; та судовий збір у розмірі 17 863,34 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 року апеляційну скаргу Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 у справі №922/240/23 залишено без змін.

26.06.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 16413) про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року до повернення матеріалів справи № 922/240/22 з Східного апеляційного господарського суду.

04.07.2023 року матеріали справи № 922/240/22 повернулись до Господарського суду Харківської області.

05.07.2023 року судом видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 05.07.2023 року прийнято заяву (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року до розгляду. Розгляд заяви (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року призначено у судовому засіданні на "10" липня 2023 р. о(б) 15:20 год. Запропоновано позивачу по 10.07.2023 року до 13:00 год. надати до суду пояснення щодо заяви (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року. Запропоновано заявнику по 10.07.2023 року до 13:00 год. надати до суду усі наявні докази у підтвердження обставин, викладених у заяві. Явку учасників справи визнати не обов`язковою.

10.07.2023 року від відповідача через канцелярію надійшли письмові пояснення (вх. № 17839/23) із додатковими доказами у підтвердження викладених у заяві (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року обставин.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважені представники сторін у призначене судове засідання 10.07.2023 року не з`явились, про час та місце розгляду заяви у справі, повідомлені належним чином, про що свідчить довідка, а саме, що документ в електронному вигляді "Ухвала" від 05.07.2023 по справі № 922/240/23 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 05.07.23 13:19 год. та документ в електронному вигляді "Ухвала" від 05.07.2023 по справі № 922/240/23 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 05.07.23 13:19 год.

Крім того, ухвалою суду від 05.07.2023 року явку учасників справи у судове засідання визнано не обов`язковою.

Розглянувши заяву (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд зазначає наступне.

В обґрунтування наданої заяви заявник зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року позов задоволено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 року апеляційну скаргу Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 у справі №922/240/23 залишено без змін.

Проте відповідач повністю не згоден із зазначеними судовими рішеннями з підстав не відповідності їх юридичним критеріям законності та обґрунтованості та маємо намір звернутися за захистом порушених прав до суду касаційної інстанції, тим самим використати всі можливі засоби судового захисту інтересів Держави в національних судах. Одночасно, враховуючи те, що рішення Господарського суду Харківської області набрало законної сили 15.06.2023 року, у Наукової установи виникли реальні ризики не виконання завдань у сфері наукової діяльності та забезпечення продовольчої безпеки у зв`язку із відсутністю бюджетного фінансування на погашення визнаної попередніми судовими інстанціями в судових рішеннях спірної кредиторської заборгованості на суму 1 190 889,18 грн.

Також відповідач зазначає, що у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій наші доводи про відсутність вини Наукової установи в інкримінованому господарському правопорушенні, а також наші доводи та аргументи про наявність загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до Наукової установи не були почуті, як і не були почуті наші аргументи щодо недоведеності позивачем конкретних обставин і фактів щодо реального (дійсного) здійснення господарських операцій з Науковою установою, та їх об`єктивного зв`язку з господарською діяльністю позивача, при всьому тому, що на Позивача покладався обов`язок підвищеного стандарту доказування, за наявними обґрунтованими Науковою установою сумнівами щодо реальної (дійсної) кредиторської заборгованості. За твердженнями відповідача, Наукова установа використала всі можливі засоби судового захисту від інкримінованого господарського правопорушення, але вони виявились марними за відсутності складу господарського правопорушення на Державу було покладено тягар сплати спірної кредиторської заборгованості 1 190 889,18 грн. та судових витрат17 863,34 грн.

У зв`язку із чим, останній, керуючись конституційним принципом обов`язковості виконання судових рішень, та за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та роблять його неможливим, використовує своє право на можливість застосування визначених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України процесуальних інститутів, зокрема, розстрочення виконання рішення суду.

Також зазначає, що Наукова установа перебуває у складному фінансовому становищі у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що істотно ускладнює виконання рішення суду та єдиним законодавчо наявним способом для його виконання є застосування інституту розстрочки виконання судового рішення, що беззаперечно виключить можливість завдання державним інтересам суттєвої майнової шкоди, так як мінімізує ризики не виконання державних наукових програм та мінімізує негативний вплив на продовольчу безпеку України. Разом з тим, відповідач звертає увагу суду, на те, що мінімальну ступінь вини Наукової установи у виникненні спору, зокрема, у разі неясності умов договорів щодо порядку проведення розрахунків за межами бюджетного року 2021-2022 рр., у зв`язку із хаотичним складанням позивачем та на його розсуд направленням до Наукової установи документів на сумнівну кредиторську заборгованість, потрібно застосовувати правило тлумачення «contraproferentem» - уразі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання чи не формулювання відповідної умови.. Наукова установа належить до об`єктів критичної інфраструктури I, II, III категорій критичності за такими ознаками: Інститут рослинництва імені В.Я. Юр`єва НААН входить до складу світових організацій та є членом Міжнародної системи генетичних ресурсів рослин, що управляється Всесвітньою організацією з продовольства і сільського господарства (ФАО) та Європейської кооперативної програми з генетичних ресурсів рослин (BioversityInternational); до складу Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва НААН входить Національний центр генетичних ресурсів рослин України (НЦГРРУ) (ч. 3, п. п. 4), 17) ч. 4 ст. 9, ст. 10 ЗУ «Про критичну інфраструктуру» № 1882-IX). Відповідно до Переліку секторів критичної інфраструктури, Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.06.2023 4 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1109 від 09.10.2020 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури», зі змінами та доповненнями від 16 грудня 2022 року № 1384, наукова та дослідницька діяльність, виробництво та переробка сільськогосподарської та/або харчової продукції, відносяться до об`єктів критичної інфраструктури.

За твердженнями відповідача, виконання судових акті перебуває у нерозривному зв`язку із бюджетним асигнуванням, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік, то Науковою установою, сподіваючись на гарантоване право на справедливий суд, не планувалось та не вносилось до бюджетної програми на 2023 рік статті фінансування на виконання будь-яких рішень суду за їх відсутності на той час. Тому, проведення розрахунків за межами бюджетного року 2021-2023 рр., у зв`язку із несвоєчасним наданням з вини учасника (відповідач) первинних документів тощо, об`єктивно виключалось із зазначених вище обставин.

Опинившись у такій правовій ситуації, Наукова установа, виключно в інтересах держави, наголошує, що єдиним ефективним механізмом виконання рішення суду з дотриманням балансу інтересів держави і бізнесу, є застосування процесуального інституту розстрочки, який створить законні умови для сплати грошових коштів за межами бюджетних років та виключить ризики завдання Державі Україна майнової шкоди. Тому, на думку відповідача без застосування процесуального інституту розстрочки виконання рішення суду виконання останнього буде істотно ускладнено, так як для формування джерела погашення кредиторської заборгованості необхідно буде згенерувати позабюджетні фінансові ресурси на спеціальному фонді, наповнення якого залежить саме від результатів наукової діяльності тощо, які направити на погашення кредиторської заборгованості.

За твердженнями відповідача, саме процесуальний інститут розстрочки виконання рішення суду, як ефективний процесуальний засіб на гарантування виконання рішення, реально призведе до погашена встановленої в судових актах суми кредиторської заборгованості виходячи із наступного розумного графіку платежів, який є співрозмірним, відповідаючи державним і бізнес інтересам, бюджетному законодавству України та гарантіям держави щодо виконання судових рішень:

Стягнута за рішенням суду сума 1 208 752 грн. 52 коп., у тому числі кредиторська заборгованість 1 190 889,18 грн. та судові витрати 17 863,34 грн. 100%.

Тому, просить суд, задовольнити заяву та постановити ухвалу якою, встановити розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року на 11 місяців частинами за наступним інтервалом у часі та сумою платежу, як ефективний процесуальний засіб на гарантування виконання рішення суду, відповідно до наведеного у заяві графіку.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, самі лише посилання заявника на те, що останній перебуває у складному фінансовому становищі у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що істотно ускладнює виконання рішення суду та єдиним законодавчо наявним способом для його виконання є застосування інституту розстрочки виконання судового рішення, що беззаперечно виключить можливість завдання державним інтересам суттєвої майнової шкоди, так як мінімізує ризики не виконання державних наукових програм та мінімізує негативний вплив на продовольчу безпеку України, та те, що на у відповідача мінімальну ступінь вини у виникненні спору, зокрема, у разі неясності умов договорів щодо порядку проведення розрахунків за межами бюджетного року 2021-2022 рр., у зв`язку з хаотичним складанням позивачем та на його розсуд направленням до наукової установи документів на сумнівну кредиторську заборгованість, потрібно застосовувати правило тлумачення «contraproferentem» - уразі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання чи не формулювання відповідної умови, якими відповідач обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, із урахуванням інтересів позивача (стягувача), без надання належних та допустимих доказів, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).

Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що розстрочення виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

10.07.2023 року відповідачем через канцелярію суду було надано докази до заяви про розстрочення виконання рішення суду, а саме копію виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на відповідача, копію статуту відповідача, довідка до строки кошторису 2021 року "Оплата теплопостачання" (спеціальний фонд сума 1 000 000,00 грн.), довідка до строки кошторису 2022 року "Оплата теплопостачання" (загальний фонд сума 276 144,00 грн.; спеціальний фонд 1 923 856,00 грн.; разом 2 200 000,00 грн.), довідка до строки кошторису 2023 року "Оплата теплопостачання" (спеціальний фонд сума 3 300 000,00 грн.), довідка про рух коштів за 2022 рік, кошторис на 2021 рік з якого вбачається всього надходження на рік - загальний фонд 18 288 856 грн. та спеціальний фонд 42 775 700 грн., план виконання бюджетних коштів на 2021 рік, кошторис на 2022 рік з якого вбачається всього надходження на рік - загальний фонд 20 008 463,00 грн. та спеціальний фонд 42 050 000,00 грн., план виконання бюджетних коштів на 2022 рік, кошторис на 2023 рік з якого вбачається всього надходження на рік - загальний фонд 15 956 800,00 грн. та спеціальний фонд 43 594 700,00 грн., план виконання бюджетних коштів на 2023 рік.

Суд дослідивши надані відповідачем документи, встановив, що з них не вбачається винятковість обставин, що можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду, а наведені заявником (відповідачем) у заяві про розстрочення виконання рішення суду у справі № 922/240/23 обставини, та додані докази не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, при цьому, на підтвердження викладених у заяві обставин, заявником не надано до суду ні звітів, ні відомостей про рахунки у банківських установах та про рух коштів по цих рахунках за 2023 рік, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо.

При цьому, самі лише посилання відповідача на трудне фінансове становище, не можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, судом встановлено, що у наданій до суду заяві про розстрочення виконання рішення суду, у прохальній частині містяться неточності щодо запропонованих періодів розстрочення рішення (а саме щодо визначення року сплати), та заявлено період розстрочення більше ніж 1 рік, що не відповідає вимогам частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 124, пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Згідно вимог частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд позбавлений права самостійно збирати докази.

У статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, та не доведеність відповідачем (боржником) суду у відповідності до вимог статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду. Те, що період заявлений до розстрочення більше ніж 1 рік, ніж встановлений вимогами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року.

Керуючись статтями 232 - 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх. № 16413 від 26.06.2023 року) відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 року, яке набрало законної сили 15.06.2023 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 10 липня 2023 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Ухвала підписана 11 липня 2022 року

СуддяО.О. Ємельянова