Ухвала

від 11.07.2023 по справі 307/1398/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 307/1398/22

провадження № 61-9918ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування позову зазначав, що є депутатом Тересвянськоі селищної ради VIII скликання, науково-педагогічним працівником закладу вищої освіти, а саме Карпатського університету імені Августина Волошина - займає посаду доцента кафедри правознавства та канонічного права, та здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. ОСОБА_1 через свій акаунт у соціальній мережі «Фейсбук» розмістила у групі « Тересва онлайн» соціальної мережі «Фейсбук » публікацію: « Шановна громадо! Незважаючи на важкий для нашої країни час деякі особи займаються втіленням у життя своїх амбітних планів. Так, зокрема, місцевий депутат ОСОБА_3 , який користуючись службовим становищем приватизував чимало земель громади зараз у незаконний спосіб через засаджені людські городи прокладає дороги до своїх земельних ділянок. Він, заручившись підтримкою землеупорядника Тересвянськоі ОТГ ОСОБА_4, разом із своїми соратниками уже вкотре у варварський спосіб колесами автомобілів закатав посаджену картоплю. Причому обидва пани відкрито стверджують, що війни в Україні немає і тепер саме час для прокладання доріг у «нікуди». Що для них людський труд чи заклики уряду садити навіть на балконі? Для них, як і для рашистів, немає нічого святого, вони прокладали дороги у Страсний тиждень і неділю. Просимо голову Тересвянської ОТГ, незважаючи на зайнятість, сприяти розв`язанню даної проблеми і дати відкриту відповідь громадськості, обґрунтувати доцільність прокладання даної дороги згідно з чинним законодавством. Всіх учасників групи прошу максимального репосту публікації, оскільки наступна дорога може проходити через ваш засаджений город і без вашого відома».

Зазначав, що ця інформація розміщена у групі, яка налічує 7360 учасників, і її різними користувачами поширено 95 разів через інші групи, і ця недостовірна інформація обурила користувачів мережі «Фейсбук», які висловили щодо нього агресивну та категоричну інформацію. Викладена відповідачкою інформація не відповідає дійсності і є недостовірною, оскільки він цих дій не вчиняв і такі обставини відсутні. Ним не вчинялися дії щодо прокладання доріг (дороги) та знищення насаджень картоплі на земельній ділянці відповідачки, і ним, публічно, як депутатом і як громадянином України, і як свідомою людиною, засуджено військовий напад росії на Україну, вбивства агресором невинних жінок і дітей та геноцид українського народу.

Вважав, що інформація є фактичним твердженням відповідачки про певні події і обставини та не є її оціночним судженням про його особу внаслідок здійснення ним публічної діяльності.

Враховуючи викладене, просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 у соціальній мережі «Фейсбук» у групі « Тересва онлайн »; зобов`язати ОСОБА_1 спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію, шляхом опублікування у соціальній мережі «Фейсбук» у групі « Тересва онлайн » після набрання законної сили судовим рішенням в цій справі, наступного тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 року мною - ОСОБА_1 у групі « Тересва онлайн » у публікації розміщені недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_2 , а саме те, що ним незаконно приватизовано землі громади, що ним здійснені роботи щодо прокладання дороги через мою чи мого батька земельну ділянку, та те, що ним знищено насадження картоплі на моїй чи мого батька земельній ділянці та те, що ним публічно заперечувалося про російсько-українську війну».

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що викладені відповідачкою у публікації відомості є по суті оціночним вираженням її особистих поглядів. В них висловлюється виключно особиста думка ОСОБА_1 , її роздуми, бачення, критична оцінка виключно у відношенні щодо права користування земельною ділянкою, і направлена на привернення уваги до окремих фактів, оцінки їх діяльності, що становить суспільний інтерес. Тому вказані відомості як оціночні судження не підлягають спростуванню, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію: «що обидва пани відкрито стверджують, що війни в Україні немає і тепер саме час для прокладання доріг у «нікуди». Що для них людський труд чи заклик уряду садити навіть на балконі? Для них, як і для рашистів немає нічого святого, вони прокладають дороги у страсний тиждень і неділю». У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що викладена інформація складається виключно з тверджень про факти, достовірність яких відповідачкою недоведена, а тому така інформація підлягає визнанню недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 і така інформація підлягає видаленню відповідачкою.

28 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Тож, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

У поданій касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Наведене свідчить про невиконання заявницею вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд роз`яснює заявниці положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявниці.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак