Ухвала

від 11.07.2023 по справі 380/3481/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2023 року

м. Київ

справа №380/3481/23

адміністративне провадження № К/990/23824/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року

у справі №380/3481/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталпромбуд"

до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» (далі - позивач, ТзОВ «Капіталпромбуд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач)? у якій просиd визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 349174 від 18 листопада 2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року задоволено повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталпромбуд" до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області залишено без руху, у зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку .

30 травня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги. Його доводи полягають у неможливості усунення недоліку апеляційної скарги у визначений ухвалою суду строк.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2023 року продовжено строк для усунення Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області недоліку апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 380/3481/23, зазначеного в ухвалі судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

19 червня 2023 року Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, в якому зазначила, що станом на час подання цього клопотання за КЕКВ 2800, за яким здійснюються видатки для сплати судового збору, фінансування не здійснюється.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 червня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 380/3481/23 повернув скаржнику.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті підтримки звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Повертаючи апеляційну скаргу на підставі частини другої статті 298 КАС України суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Так, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про відстрочення сплати судового збору.

30 травня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги. Його доводи полягали у неможливості усунення недоліку апеляційної скарги у визначений ухвалою суду строк.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2023 року продовжено строк для усунення Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області недоліку апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 380/3481/23, зазначеного в ухвалі судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

19 червня 2023 року Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, в якому зазначила, що станом на час подання цього клопотання за КЕКВ 2800, за яким здійснюються видатки для сплати судового збору, фінансування не здійснюється.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо наявності підстав для продовження строку для усунення недоліків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у заявленому клопотанні скаржником не наведено жодних обґрунтувань вжиття ним заходів, спрямованих на виконання вимог ухвали судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року та не надано відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику, якщо не усунуто недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.

Так, скаржник вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, є безпідставними та необґрунтованими.

Проаналізувавши зміст касаційної скарги, а також встановлені судом апеляційної інстанції обставини справа, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб`єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Також скаржником не надано жодних доказів та не наведено достатніх доводів на підтвердження наявності непереборних обставин, які, у взаємозв`язку із введенням воєнного стану, вплинули на роботу цього державного органу та перешкоджали йому виконати вимоги ухали.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. При цьому, у зазначеній постанові, цей висновок стосувався саме юридичної особи (а не суб`єкта владних повноважень) про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Щодо наявності підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, Верховний Суд вказує на наступне.

Так, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2023 року вже було продовжено строк для усунення Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області недоліку апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 380/3481/23, зазначеного в ухвалі судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

В той же час, 19 червня 2023 року Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, контролюючий орган не зазначив про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору у встановлений в ухвалі суду строк. Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для продовження строку для усунення недоліків; не надано відповідні докази.

Також, колегія суддів вважає недоречними посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як підставу для відстрочення сплати судового збору, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини та юридичної особи, а не органів державної влади.

Правові висновки ЄСПЛ не можуть поширюватися для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, через їх спрямованість на захист конвенційних прав осіб, що знаходяться під юрисдикцією держави підписанта Конвенції.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Зважаючи на здійснення судом апеляційної інстанції усіх можливих і залежних від нього дій (продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги) з метою забезпечення реалізації особою наданого їй права на апеляційне оскарження судового рішення. А також за відсутністю вжитих скаржником заходів задля сплати у цій справі суми судового збору у встановлений в ухвалі суду строк та відсутності доказів на підтвердження зазначених скаржником обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до правильних висновків щодо відсутність об`єктивних підстав для продовження строку для усунення недоліків та про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, у зв`язку з тим, що у встановлений судом строк Державної служби України з безпеки на транспорті вимоги ухвали суду від 23 травня 2023 року виконані не були, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року.

Суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржуване судове рішення є слушним, вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судового рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №380/3481/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталпромбуд" до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіО.В. Калашнікова Н.М. Мартинюк А.В. Жук