Постанова

від 11.07.2023 по справі 815/3190/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 815/3190/17

касаційне провадження № К/9901/4730/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2017 (суддя Cтефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді - Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівал-Тур" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення фінансових санкцій,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівал-Тур" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Управління від 24.03.2017 №0005141406, яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 3168624,25 грн.

На обґрунтування позову Товариство послалось на те, що прийняте на підставі вказаного акту перевірки спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв`язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23.08.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 24.03.2017 №0005141406.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що оприбуткування готівкових коштів позивачем за період з 03.10.2016 по 19.10.2016 здійснено своєчасно у книзі обліку розрахункових операцій №1553009257Р/9, зареєстрованої 23.03.2016, а наступне перенесення записів про готівку за вказаний період до нової книги обліку розрахункових операцій №1553009257р/10, яка була зареєстрована 20.10.2016, не є порушенням пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого поставною Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.

Скаржник доводить, що позивачем в книзі обліку розрахункових операцій №1553009257р/10, зареєстрованій 20.10.2016, містяться записи щодо отриманих готівкових коштів з 03.10.2016 по 19.10.2016 на загальну суму 633724,85 грн, що свідчить про несвоєчасність внесення даних записів до книги обліку розрахункових операцій, що є порушенням вимог пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95 ВР (далі - Закон №265/95 ВР), пункту 2.6 Положення №637.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.01.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 10.07.2023 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди установили, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку офісу Товариства, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 22, з метою здійснення контролю за дотриманням порядку щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за результатами якої складений акт (довідку) про результати фактичної перевірки від 01.03.2017 №78/15/53/РРО/3290156 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 7 статті 3 Закону №265/95-ВР, пункту 2.6 Положення №637, що виразилось у не оприбуткуванні готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 633724,85 грн.

На підставі висновків акта перевірки Управлінням прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.03.2017 №0005141406, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 3168624,25 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг врегульовані Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 1 Закону №265/95-ВР визначено, що книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048 (далі - Порядок №918/29048), який поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі та використовують розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Розділом II Порядку №918/29048 встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книги ОРО).

Порядком передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням №637.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (пункт 2.6 Положення №637).

Оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (пункт 1 Положення №637).

Згідно з пунктом 7.15 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Абзацом 3 пункту 2.6 Положення №637 визначено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пунктом 2.6 Положення №637 передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстраторів розрахункових операцій (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Як установлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що книга обліку розрахункових операцій №1553009257р/10 зареєстрована в органах ДФС 20.10.2016, але записи торгівельної виручки за готівку у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій з 03.03.2016 по 19.03.2016 на загальну суму 633724,85 грн відображені у вищевказаній книзі, тобто зазначена сума відображена у книзі обліку розрахункових операцій, яка не була зареєстрована в органах ДФС відповідно до вимог Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій №547 від 14.06.2016, у зв`язку з чим встановлено неоприбуткування готівки на загальну суму 633724,85 грн.

При цьому, в копії додатку до акту перевірки від 01.03.2017, наданого представником відповідача, зазначено вже інший період а саме: з 03.10.2016 по 19.10.2016.

Книга обліку розрахункових операцій №1553009257р/10 взагалі не містить записів за період з 03.03.2016 по 19.03.2016.

Позивач в перевіряємому періоді, вчасно та у повному обсязі здійснював оприбуткування готівкових коштів у відповідних книгах обліку розрахункових операцій, копії яких, на запит відповідача надавалися до контролюючого органу.

Позивач вчасно та у повному обсязі здійснював оприбуткування готівкових коштів за відповідні періоди у книгах обліку розрахункових операцій: №1553009257р/8 та №1553009257Р/9, які зареєстровані в органах ДФС 23.03.2016, в повній сумі надходжень готівкових коштів, в тому числі і суми 633724,85 грн за період з 03.10.2016 по 19.10.2016, шляхом підклеювання щоденних 2-звітів до розділу 1 даних книг обліку розрахункових операцій та занесення відповідних записів до розділу 2 книг обліку розрахункових операцій.

Перевіряючі під час перевірки не дослідили книгу обліку розрахункових операцій №1553009257Р/9 від 23.03.2016 та не звернули на неї увагу, що записи торговельної виручки за готівку у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій з 03.10.2016 по 19.10.2016 на загальну суму 633724,85 грн відображені у книзі обліку розрахункових операцій від 20.10.2016 №1553009257р/10.

До отримання позивачем книги обліку розрахункових операцій №1553009257р/10 використовувалась книга обліку розрахункових операцій від 23.03.2016 №1553009257Р/9, до якої підклеювались фіскальні звітні чеки та до розділу2 вносились відповідні записи, в тому числі і за період з 03.10.2016 по 19.10.2016.

В подальшому, при отриманні нової книги обліку розрахункових операцій №1553009257р/10, зареєстрованої в податковому органі 20.10.2016, позивачем повторно з метою впорядкування бухгалтерської звітності з початку місяця в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій було внесено записи про облік готівки за період з 03.10.2016 по 19.10.2016, а до розділу 1 переклеєні 2-звіти зі старої (/9) книги обліку розрахункових операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що перенесення (повторне відображення) даних про розрахункові операції до наступної книги обліку розрахункових операцій не є порушенням пункту 2.6 розділу ІІ Положення №637, оскільки позивачем своєчасно відображено у книзі обліку розрахункових операцій №1553009257Р/9 від 23.03.2016 у повному обсязі дані щодо оприбуткування готівки відповідно до фактично проведених операцій і фактичних даних.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до позивача фінансової санкції.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк