Рішення

від 10.07.2023 по справі 502/2068/20

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2068/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М.В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації

до

ОСОБА_1

про

стягнення суми боргу

В С Т А Н О В И В :

Позивач Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 23.03.2023 року залучено Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації (Кілійське відділення) в якості правонаступника позивача у справі № 502/2068/20, виключивши при цьому Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації (далі - Позивач) є державним органом і основним завданням якого є забезпечення реалізації соціальної політики в Кілійському районі у сфері соціального захисту населення, що включає: призначення та виплата соціальної допомоги сім`ям з дітьми, компенсацій та інших соціальних виплат стосовно вимог законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства соціальної політики, розпоряджень голів обласних та районних державних адміністрацій, а також Положення про управління. Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» № 1768-ІІІ від 01.06.2000 року та постанови КМУ від 24.02.2003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» до управління за зазначеною допомогою неодноразово зверталась з заявою та пакетом документів, ОСОБА_1 . На підставі проведеної перевірки отримувачів державної соціальної допомоги Міністерством соціальної політики України шляхом автоматизованої звірки з Державною Фіскальною службою позивач виявив розбіжність сум між даними ДФС та наданих відповідачем довідок про розмір аліментів, сплачених у твердій грошовій сумі.

Позивачем була проведена бесіда з відповідачем, після котрої 30.05.2019 року було зроблено запит до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби, щодо надання роз`яснень про фактично отримані аліменти відповідачем від ОСОБА_2 .

26.06.2019 року до управління надійшла відповідь від вищезазначеного органу, де було повідомлено про погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь відповідача за період з 01.08.2007 по 30.03.2017 року.

Як вказує позивач, відповідачем була прихована інформація про отримання аліментів по заборгованості в період отримання допомоги з 01.07.2018 року по 30.06.2019 року, внаслідок чого їй були надмірно виплачені кошти у сумі: 32152 грн.55 коп.

Між тим, відповідно до заяв про призначення усіх видів соціальної допомоги поданих 24.07.2018 року та 23.01.2019 року ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації, відповідачу було відомо про обов`язок повідомляти достовірні дані про майновий стан та отримані доходи, що підтверджується його підписом на заявах про призначення усіх видів соціальної допомоги.

На підставі вищезазначеного представник позивача просив суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги у розмірі 32152 гривень 55 копійок.

Ухвалою судді від 23.03.2023 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

02.05.2023 року від відповідача по справі на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовом не згодна та просила відмовити в його задоволенні. На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що Умови, порядок призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги визначено Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та Порядком № 250.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" державна соціальна допомога не призначається, якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Згідно з частиною четвертою статті 7 вказаного Закону якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

Отже в розумінні абзацу четвертого частини першої статті 7 Закону припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та/або повернення (стягнення) її, у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму), можливі тоді, коли мали місце обставини навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу, тобто коли відсутні обставини, передбачені частиною другою та/або частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 28 Порядку № 250 передбачено, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 545/163/17.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц .

Відповідно до пункту 10 Порядку № 250 допомога малозабезпеченій сім`ї не може бути призначена за наявності у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Відповідач також вказала, що при зверненні з заявою про отримання допомоги ні у 2018 році, ні у 2019 році, нею жодним чином не були приховані факти, що впливають на її майновий стан, оскільки з інших доказів, вбачається, що кошти, які вона отримала за вказаний період, були виплачені в якості аліментів, що жодним чином не впливає на майновий стан сім`ї, оскільки отримані аліменти не є доходом сім`ї, а є виключно коштами дитини.

На підставі вищезазначеного, відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги від 24.07.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області з відповідною заявою про отримання допомоги як малозабезпеченій сім`ї, /а. с. 4-5/.

Згідно довідки за вих. № 208 від 25.07.2018 року, виданої Кілійським навчально виховним комплексом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів гімназія» Кілійської районної ради Одеської області встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею 11-Б класу вищезазначеного навчального закладу, /а. с. 6/.

Відповідно до довідки за вих. № 201 від 25.07.2018 року Державним університетом інфраструктури та технологій вбачається, що ОСОБА_4 дійсно є студентом ІІ Курсу Кілійського транспортного коледжу ДУ ІТ, /а. с. 7/.

Згідно довідки за вих. № 1/7 від 11.07.2018 року, виданої ТОВ «Нові проектні технології» вбачається, що ОСОБА_5 в період з січня 2018 року по червень 2018 року, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Нові проектні технології» отримав дохід у розмірі 18682, 56 гривень, /а. с. 12/.

Відповідно довідки за вих. № 361 від 24.07.2018 року, виданої Кілійським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області встановлено, що ОСОБА_1 за період з січня 2018 року по червень 2018 року отримала 1800, 00 гривень аліментів за рішенням Кілійського районного суду Одеської області по справі № 2/1368, на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , /а. с. 13/..

Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги від 23.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області з відповідною заявою про отримання допомоги як малозабезпеченій сім`ї, /а. с. 19-20/.

Відповідно до декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 23.01.2019 року року, встановлено, що в даній декларації ОСОБА_1 відсутні відомості про наявність додаткових джерел для існування, /а. с. 23/.

Згідно довідки за вих. № 36-10069/160 від 25.06.2019 року, виданого Кілійським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вбачається, що ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виплачувались аліменти в передбаченому розмірі та здійснювалось погашення заборгованості по аліментам, /а. с. 32/.

06.08.2019 року за вих. № 21.03/1895 Управлінням соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації направлено лист за місцем проживання відповідача згідно якого вбачається, що при наданні пакету документів на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в період з 01.07.2018 року по 30.06.2019 року, ОСОБА_1 не було вказано в декларації інформацію щодо отримання аліментів від колишнього чоловіка, тому за вищезазначений період розрахунок соціальної допомоги проводився без врахування отриманих аліментів, у зв`язку з чим, розмір зайвої отриманої соціальної допомоги склав 32152, 55 гривень, /а. с. 36/.

28.01.2020 року за вих. № 23 ОСОБА_1 направлено повідомлення

про необхідність повернення переплаченої суми допомоги в розмірі 32152, 55 гривень, /а. с. 37/.

Умови, порядок призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги визначено Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та Порядком № 250.

Пунктом 28 Порядку № 250 передбачено, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до частини 1статті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зістаттею 1215 ЦК Українине підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17, від 11 березня 2020 року у справі №328/1056/19.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Матеріали справи не містять відомості про те, що на час подачі ОСОБА_1 заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, вона не зазначила суму аліментів, які перераховуються в якості аліментів на утримання дітей.

Законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідностатті 81 ЦПК Українимає довести позивач.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 332/2805/18.

Враховуючи відсутність умислу у відповідачки щодо отримання допомоги шляхом не подання інформації щодо отримання аліментів, з врахуванням поданого відзиву, позивач (платник грошових коштів) не довів недобросовісності у діях відповідача, а також виходячи із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд дійшов, висновку про відсутність підстав для примусового повернення отриманих ОСОБА_1 коштів у розмірі 32152, 55 гривень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності зі ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15та 16ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до 141ЦПК Українисудовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача, враховуючи, що ухвалою суду від 23.03.2023 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 2102 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 10, 12, 19, 42, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 265, 274, 279, 280-282, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 33799311, адреса місцезнаходження: м. Ізмаїл Одеської області, проспект Суворова, 62) на користь судовий збір в розмірі 2102 гривні, 00.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан