Ухвала

від 03.07.2023 по справі 953/6665/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/6665/22 (1-кс/953/4221/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/816/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» терміном до 06 серпня 2023 у кримінальному провадженні № 12022221170001921 від 18.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до 06.08.2023 року включно.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу захисник посилалася на те, що матеріали провадження не містять доказів обґрунтованості підозри. Зазначає, що слідчий суддя суду першої інстанції не зазначив якими доказами підтверджуються ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Також вказує, що суд першої інстанції не зазначив доказів неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Вважає, що слідчий суддя не навів обґрунтування про те, що ризики на час продовження запобіжного заходу не зменшились. Вказує, що слідчий суддя суду першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали цього провадження. Також посилається на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою не відповідає вимогам КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, що поза розумним сумнівом підтверджується відомостями кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події; протоколом допиту потерпілого; протоколами допиту свідків; протоколами впізнання за фотознімками свідками; протоколами про проведення обшуків; протоколами про результати проведення НСРД.

Крім того, колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисних, в тому числі, корисливих, злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, відповідно до ст. 12 КК України, санкцією двох з них передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що об`єктивно свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Наявність всієї сукупності вищенаведених відомостей об`єктивно свідчить про існування ризиків, що встановлені слідчим суддею суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків слідчого судді суду першої інстанції щодо продовження існування раніше встановлених ризиків, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу, а також на момент апеляційного розгляду.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються підозрюваному, а саме вчинення особливо тяжких, в тому числі корисливих, злочинів, які поєднані із спричиненням тілесних ушкоджень потерпілим, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав власності і інтересів суспільства щодо дотримання вимог законності.

Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор, поза розумним сумнівом, обґрунтовував в суді першої інстанції необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання та продовження цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2023 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :