Рішення

від 07.07.2023 по справі 444/1988/23

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1988/23

Провадження № 2/444/706/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І.З.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визначити місце проживання дітей разом з ним. Свої вимоги мотивує тим, що 09.08.2012р. в Потелицькій сільській раді Жовківського району Львівської області він з Відповідачем зареєстрували шлюб.

Від подружнього життя у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 05.06.2014р. шлюб між сторонами розірвано.

Після чого Відповідач вдруге вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_4 . Від цього шлюбу у неї народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час з Відповідачем не досягнуто згоди щодо місця проживання спільної дочки, яка зареєстрована та проживає разом з матір`ю- Відповідачем. Однак Відповідач ніде не працює та доходів не отримує. Всі витрати на виховання та утримання дочки несе Позивач, який працює, має регулярний дохід та нерухоме майно у власності.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву в якій просить розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить такі задоволити.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати у її відсутності та зазначила, що визнає позовні вимоги.

Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати у його відсутності. Крім цього долучив висновок органу опіки та піклування Вашківецької міської ради про доцільність проживання малолітньої ОСОБА_3 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнала їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 4 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини, її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками, права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09.08.2012р. в Потелицькій сільській раді Жовківського району Львівської області він з Відповідачем зареєстрували шлюб.

Від подружнього життя у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 05.06.2014р. шлюб між сторонами розірвано.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_6 (відповідач).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням якнайкращого забезпечення прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають ураховувати передусім інтереси дитини. Установлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Згідно Акту обстеження умов проживання № 16 від 14.06.2023р. вбачається, що умови проживання хороші, відповідають всім санітарно-гігієнічним нормам. Для дитини є кімната з усіма необхідними меблями та побутовою технікою.

Згідно висновку органу опіки і піклування Вашківецької міської ради № 384 від 03.07.2023р. про доцільність проживання малолітньої ОСОБА_3 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Ураховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що визначення місця проживання дітей разом з батьком відповідатиме саме їх інтересам, враховуючи заяву відповідача, яка визнала повністю позовні вимоги, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_7 , щодо визначення місця проживання дітей разом з позивачем слід задовольнити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визначити місце проживання, утримання, виховання та забезпечення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 07.07.2023 року.

Суддя: Мікула В. Є.